Ухвала суду № 31394632, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К-19362/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Герасименко І.В., Каменчук В.О.,

відповідача - Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної

податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податку

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009

у справі №6/461 (22-а-35522/08)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

(правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками

податку

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009, задоволено позовні вимоги: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.06.2007 № 0000244220/0, від 28.08.2007 № 0000244220/1 та від 12.11.2007 № 0000244220/2.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань відображення в податковому обліку втрат та необлічених витрат води в межах нормативів за період з 01.01.2004 по 30.06.2006, відповідачем складено акт за № 508/42-20/03327664, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2007 № 0000244220/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 24890808 грн., в тому числі 12445404 грн. - за основним платежем та 12445404 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного повідомлення-рішення, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення аналогічного змісту від 28.08.2007 № 0000244220/1 та від 12.11.2007 № 0000244220/2.

Відповідач посилаєься на те, що позивачем при проведенні перевірки не були документально підтверджені втрати та необлічені витрати води. При цьому, податковим органом було зроблено висновок, що вода у кількості непідтверджених технологічних втрат є такою, що поставлена споживачам за угодами, які не передбачають грошової компенсації вартості або без укладення таких угод, тобто, здійснено операцію з безоплатної поставки товарів.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1, п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Під поставкою товарів, згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт). Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження)на такі товари іншій особі.

Таким чином, як було вірно встановлено судами, невід`ємною умовою здійснення поставки товарів чи послуг (як обєкта оподаткування) є надання продавцем відповідних благ у вигляді товарів чи послуг і отримання покупцем цих благ або можливості їх використання. Факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується в порядку, встановленому п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, факт отримання (поставки) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

В акті перевірки величина втрат та необлічених витрат визначається як різниця між обсягом води, поданої в мережу водопостачання та обсягом води, реалізованої споживачам, визначений на підставі показань лічильників. При цьому, з метою обчислення втрат та витрат води дані лічильників вважаються достовірними і в акті перевірки податковим органом під сумнів не ставляться.

В обґрунтування своєї позиції позивач вказує на те, що для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, дотримується вимог Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість. Відповідно до пп. 1.3 п. 1 даної Інструкції, суми податкових зобовязань з податку на додану вартість відображаються платниками цього за кредитом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість»у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат діяльності у випадках: втрат і витрат матеріальних цінностей та інших ресурсів понад встановлені норми; ліквідації основних фондів за рішенням платника податку у випадках, передбачених законодавством; безоплатної поставки матеріальних цінностей (у тому числі основних фондів), робіт і послуг; невиробничого використання матеріальних цінностей (окрім основних фондів), робіт і послуг.

Особливість розрахунку втрат води в п. 7.2.2.2. р. 7 Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькування собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджені наказом Держкомбуд України від 06.03.2002 р. за № 47 передбачено, що норми втрат води (готової продукції) в системах подачі і розподілу води після розрахунку затверджуються органами виконавчої влади на місцях.

Підтвердженням правомірності відображення в бухгалтерському обліку втрат води є те, що п. 3.3 р. 3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.02.2004 р. за № 33, без спеціальних додаткових обґрунтувань Поточний ІТНВПВ для конкретного підприємства ВКГ не повинен перевищувати 300 куб. на кожну 1000 куб. м. питної води, поданої в систему ПРВ. В силу специфіки цих послуг їх вартість на кожному етапі економічного розвитку країни визначається у тарифах. Таким чином, об'єктом оподаткування є вартість наданих послуг визначена розміром діючого тарифу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 959 від 12.07.2006 р., тарифи на послуги з центрального водопостачання та водовідведення вартість надання одиниці послуги (1 куб. метр) з водопостачання чи водовідведення відповідної якості, розрахована на основі обґрунтованих планових витрат на загальний обсяг води, яка проходить через насосні станції, враховуючи повний обєм приготовленої води з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з відсутністю законодавчо встановлених зразків актів про обсяги піднятої та поданої в мережу води, ВАТ «АК «Київводоканал» самостійно розроблена форма акту, яким підтверджуються щоквартальні обсяги поданої води в міську водопровідну мережу. Також, актом фіксується загальний обсяг піднятої води та поданої в мережу, втрати і необлічені витрати з системи подачі і розподілу води і кінцеві дані щодо фактичного водоспоживання споживачами згідно показань приладів обліку.

Вказані акти складалися позивачем щоквартально та погоджувалися представниками Департаменту експлуатації водопровідного господарства та Розрахункового департаменту. Втрати та необлічені витрати з системи подачі і розподілу щоквартально не перевищували нормативи втрат та необлічених витрат затверджених Розпорядженням КМДА № 984 від 07.06.2004 р. та Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів.

Фактичні обсяги втрат і необлічених витрат води документально підтверджуються щоквартальною звітністю за державною статистичною формою 2-ТП (водгосп) і річною звітністю за формою 1 Водопровід як різниця обсягів забраної з джерел водопостачання та використаної усіма споживачами води.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним підприємством питного водопостачання, погоджується з місцевими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та затверджуються органами місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу обєктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Пунктом 1.11 вказаного Закону визначено, що касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до п. 4.1. Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (за винятком обсягу води переданої населенню), з урахуванням обсягу води в їх системах водопостачання.

З урахуванням викладеного, оскільки всі втрати води, які мали місце у ВАТ «АК «Київводоканал» за період, що перевірявся, показані у державній статистичній звітності, за них сплачено збір на використання природних ресурсів і додатковому оподаткуванню вони не підлягають, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про неправомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, доводи, зазначені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податку залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль