Ухвала суду № 31394613, 21.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2013 р. м. Київ К/9991/60864/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області до ОСОБА_4 про зобов'язання відшкодувати зайво виплачену пенсію, призначену по втраті годувальника за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 20 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В травні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило зобов'язати відповідача відшкодувати зайво виплачену пенсію, призначену по втраті годувальника в сумі 157912,02 грн.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 20 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. На думку позивача, судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано висновки Акту Старобільської міжрайонної державної фінансової інспекції № 720-16/003 від 24 лютого 2012 року, згідно якого відповідач на момент смерті батька на його утриманні не перебував, оскільки був одружений та мав неповнолітніх дітей, а тому були відсутні підстави для призначення відповідачеві пенсії по втраті годувальника з грудня 2000 року.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 згідно свідоцтва про народження є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, інваліда 1-ї групи, захворювання якого пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно виписки ВТЕК відповідач є інвалідом 2 групи з 28 листопада 1988 року, у зв'язку з чим йому була призначена пенсія по інвалідності з 13 грудня 1988 року, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1.

У зв'язку зі смертю батька, ОСОБА_6, відповідачу 11 грудня 2000 року була призначена пенсія по втраті годувальника згідно положень ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі довідки, виданої виконкомом Марківської селищної ради, про те, що на день смерті батька він знаходився на його утриманні.

Як вбачається з Акту від 24 лютого 2012 року № 720-16/003 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в частині правильності призначення пенсій, допомог і компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обгрунтованості видачі документів, що слугували підставою для призначення пенсії, допомог і компенсацій в Управлінні Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області за період з 26 квітня 1986 року по 01 грудня 2011 року, вимог Старобільської міжрайонної державної фінансової інспекції №№ 720-10/274 та 720-10/683 від 24 лютого 2012 року та 05 квітня 2012 року відповідно, остання прийшла до висновку, що відповідач не мав права на отримання пенсії в разі втрати годувальника, внаслідок чого йому зайво виплачено пенсію по втраті годувальника у період з 11 грудня 2000 року по 29 лютого 2012 року на суму 157912,02 грн., що підлягає відшкодуванню Управлінню Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області.

Висновок про неправомірність отримання відповідачем пенсії в разі втрати годувальника грунтується на твердженні про недостовірність інформації, наведеній у вищевказаній довідці виконкому Марківської селищної ради, оскільки, зокрема, на момент смерті батька ОСОБА_4 не перебував на його утриманні, був одружений та мав неповнолітніх дітей.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

З ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії, що набрала законної сили, вбачається, що на день смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) ОСОБА_4 перебував на його утриманні.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, та відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Марківського районного суду Луганської області від 20 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало