Ухвала суду № 31394562, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К/9991/59758/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012

у справі № 2а/1770/5435/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Дім"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, задоволено позовні вимоги (з урахуванням уточнених позовних вимог): визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівне по внесенню змін в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників відображених ТОВ "Інтер-Дім" в податковій звітності по податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, а саме в частині зменшення відображення за вказаний період ТОВ "Інтер-Дім" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань по податку на додану вартість та визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівне по визнанню відсутності у ТОВ "Інтер-Дім" за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2011 року ДПІ у м. Рівне складено акт №339/23-100/34254754 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Інтер-Дім" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010», в якому встановлено наступні порушення:

- неможливість реального здійснення ТОВ "Інтер-Дім" фінансово-господарський операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;

- порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у додатках 1 та 2 до акта перевірки постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДПІ у м. Рівне безпідставно визнано неможливість здійснення фінансово-господарських операцій у періоді, що перевірявся. Вчинення господарських операцій підтверджено первинними документами, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року. Витрати та доходи, що були отримані товариством, підтверджено банківськими виписками про рух коштів по рахунках. Сума податкових зобов'язань та податкового кредиту сформована за вказаний період також підтверджена податковими накладними. На момент вчинення господарських операцій, відомості про суб'єктів господарської діяльності від яких ТОВ "Інтер-Дім" придбавало товари, роботи та послуги були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Також, встановлено, що ТОВ "Інтер-Дім" зареєстроване платником податку на додану вартість в установленому порядку та мало основні засоби та в достатній кількості працівників для виконання господарської діяльності.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не було допущено порушення ч. 1,5 ст. 203. 215, п. 1 ст. 216. ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а спосіб захисту для відновлення порушених прав ТОВ "Інтер-Дім" повністю відповідає тому способу, про який просив позивач у своїх позовних вимогах.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що самостійна зміна ДПІ у м. Рівне в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси ТОВ "Інтер-Дім", оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

При цьому, колегією суддів слід зазначити, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалося питання про внесення податковим органом змін в базу даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників відображених ТОВ "Інтер-Дім" в податковій звітності по податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.12.2010.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За наведених обставин, судам попередніх інстанцій слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати, яка розбіжність сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податковій звітності по податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, виникла в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", та чи правомірно такі зміни були внесені податковим органом в Деталізовану базу співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 25.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль