Ухвала суду № 31394518, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К-37415/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіна постанову та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.12.2008 Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009у справі № 17/135за позовомПриватного підприємства «АДО»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АДО» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001332301/2/1494 від 10.07.2007.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 11.12.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009, вказаний позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0001332301/2/1494 від 10.07.2007.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області була проведена виїзна планова перевірка Приватного підприємства «АДО» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт №120/23-120/30131045 від 22.02.2007;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001332301/0/479 від 06.03.2007, яким позивачу за порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 382 845,00 грн. (з яких: 284 592,00 грн. - основний платіж та 98 250,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

- за результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень повторна скарга позивача була задоволена частково та скасовані податкові повідомлення рішення № 0001332301/0/479 від 06.03.2007, № 0001332301/1/810 від 06.04.2007 в частині нарахованого податку на прибуток у сумі 231 715,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 75 795,00 грн.;

- внаслідок цього відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001332301/2/1494 від 10.07.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75 332,00 грн. (з яких: 52 877,00 грн. - основний платіж та 22 458,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток були зроблені податковим органом внаслідок того, що в періоді, який перевірявся, Приватне підприємство «АДО» мало господарські взаємовідносини з ПП «Аллона», відносно якого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було винесено постанову від 19.01.2007 про визнання нечинним Статуту Приватного підприємства «Аллона» від 06.06.2005, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ № 15563986 з моменту видачі, з 13.06.2005 визнано нечинними всі первинні бухгалтерські та фінансові документи з реквізитами Приватне підприємство «Аллона» з 06.06.2005;

- постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2007 була скасована, в задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації відмовлено, а провадження у справі в частині визнання нечинним статуту Приватного підприємства «Аллона», свідоцтва про державну реєстрацію Приватного підприємства «Аллона», його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та всіх фінансово-господарських та первинних бухгалтерських документів закрито.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з відсутністю порушень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, фактичне використання позивачем робіт та послуг в господарській діяльності підприємства документально підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що вказує на правомірність віднесення позивачем понесених витрат на валові витрати.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Полтавської області від 11.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний