Ухвала суду № 31394299, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/48359/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді - доповідача Бим М.Є.

суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Тімановській О.М.

за участю представника:

Прокуратури України - прокурора Відділу Турлової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Дніпропетровської митниці та заступника прокурора Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі №2а/0570/20597/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джонатан», Компанії «Rital Limited» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та стягнення надлишково сплачених платежів при митному оформленні декларацій,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2009 року ТОВ «Джонатан», Компанія «Rital Limited» звернулись до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій Дніпропетровської митниці з визначення митної вартості товару за контрактом №7 від 20.12.2006 по резервному шостому методу неправомірними, стягнення з Державного бюджету України через органи Державного казначейства України на користь ТОВ «Джонатан» надлишково сплачених платежів.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ Фірма «Джонатан» був укладений зовнішньоекономічний контракт з фірмою «Miyoshi Precision Limited» (Кіпр) №07 від 20.12.2006 на постачання м'ясопродуктів. За умовами п.4 Контракту ціни товарів зазначаються в інвойсі та/чи специфікації або додатках на кожну поставку. Для здійснення митного оформлення товару позивачем були подані до Дніпропетровської митниці вантажні митні декларації №1110000003/9/300179 від 13.01.2009, 110000003/9/300179 від 13.01.2009, 110000003/9/300181 від 13.01.2009, 110000003/9/300183 від 13.01.2009, 110000003/9/300185 від 13.01.2009, 110000003/9/300231 від 14.01.2009, 110000003/9/300403 від 16.01.2009, 110000003/9/300401 від 16.01.2009, 110000003/9/300405 від 16.01.2009, 110000003/9/300473 від 19.01.2009, 110000003/9/300475 від 19.01.2009, 110000003/9/300478 від 19.01.2009, 110000003/9/300480 від 19.01.2009, 110000003/9/300482 від 19.01.2009, 110000003/9/300576 від 21.01.2009, 110000003/9/300745 від 24.01.2009, 110000003/9/300747 від 24.01.2009, 110000003/9/300905 від 26.01.2009, 110000003/9/301171 від 29.01.2009, 110000003/9/301186 від 30.01.2009, 110000003/9/301247 від 30.01.2009, 110000003/9/301250 від 30.01.2009, 110000003/9/301382 від 02.02.2009, 110000003/9/301527 від 05.02.2009, 110000003/9/301529 від 05.02.2009, 110000003/9/301576 від 05.02.2009, 110000003/9/301859 від 09.01.2009, 110000003/9/301936 від 10.02.2009, 110000003/9/302218 від 13.02.2009, 110000003/9/302224 від 13.02.2009, 110000003/9/302231 від 13.02.2009, 110000003/9/302276 від 14.02.2009, 110000003/9/302385 від 16.02.2009, 110000003/9/302387 від 16.02.2009, 110000003/9/302389 від 16.02.2009, 110000003/9/302392 від 16.02.2009, 110000003/9/302393 від 16.02.2009, 110000003/9/302426 від 17.02.2009, 110000003/9/302502 від 17.02.2009, 110000003/9/302533 від 18.02.2009, 110000003/9/202548 від 18.02.2009, 110000003/9/302550 від 18.02.2009, 110000003/9/302553 від 18.02.2009, 110000003/9/302556 від 18.02.2009, 110000003/9/302559 від 18.02.2009, 110000003/9/302562 від 18.02.2009, 110000003/9/302596 від 18.02.2009, 110000003/9/302551 від 18.02.2009, 110000003/9/302591 від 18.02.2009, 110000003/9/302593 від 18.02.2009, 110000003/9/302660 від 19.02.2009, 110000003/9/302628 від 19.02.2009, 110000003/9/302641 від 19.02.2009, 110000003/9/302643 від 19.02.2009, 110000003/9/302645 від 19.02.2009, 110000003/9/302647 від 19.02.2009, 110000003/9/302656 від 19.02.2009, 110000003/9/302705 від 19.02.2009, 110000003/9/302709 від 19.02.2009, 110000003/9/302658 від 19.02.2009, 110000003/9/302701 від 19.02.2009, 110000003/9/300180 від 13.01.2009, 110000003/9/300182 від 13.01.2009, 110000003/9/300184 від 13.01.2009, 110000003/9/300186 від 13.01.2009, 110000003/9/300139 від 16.01.2009, 110000003/9/300402 від 16.01.2009, 110000003/9/300404 від 16.01.2009, 110000003/9/300232 від 16.01.2009, 110000003/9/300474 від 19.01.2009, 110000003/9/300477 від 19.01.2009, 110000003/9/300479 від 19.01.2009, 110000003/9/300481 від 19.01.2009, 110000003/9/300483 від 19.01.2009, 110000003/9/300601 від 21.01.2009, 110000003/9/300746 від 24.01.2009, 110000003/9/300904 від 26.01.2009, 110000003/9/301170 від 29.01.2009, 110000003/9/301172 від 29.01.2009, 110000003/9/301245 від 30.01.2009, 110000003/9/301248 від 30.01.2009, 110000003/9/301252 від 30.01.2009, 110000003/9/301526 від 05.02.2009, 110000003/9/301528 від 05.02.2009, 110000003/9/301530 від 05.02.2009, 110000003/9/301650 від 06.02.2009, 110000003/9/301862 від 09.01.2009, 110000003/9/301625 від 13.02.2009, 110000003/9/302222 від 13.02.2009, 110000003/9/302226 від 13.02.2009, 110000003/9/302277 від 14.02.2009, 110000003/9/302275 від 14.02.2009, 110000003/9/302386 від 16.02.2009, 110000003/9/302388 від 16.02.2009, 110000003/9/302391 від 16.02.2009, 110000003/9/301445 від 16.02.2009, 110000003/9/302425 від 17.02.2009, 110000003/9/302498 від 17.02.2009, 110000003/9/301381 від 18.02.2009, 110000003/9/302547 від 18.02.2009, 110000003/9/302549 від 18.02.2009, 110000003/9/302552 від 18.02.2009, 110000003/9/302554 від 18.02.2009, 110000003/9/302557 від 18.02.2009, 110000003/9/302560 від 18.02.2009, 110000003/9/301565 від 18.02.2009, 110000003/9/302545 від 18.02.2009, 110000003/9/302590 від 18.02.2009, 110000003/9/302592 від 18.02.2009, 110000003/9/302594 від 18.02.2009, 110000003/9/302661 від 19.02.2009, 110000003/9/302639 від 19.02.2009, 110000003/9/302642 від 19.02.2009, 110000003/9/302644 від 19.02.2009, 110000003/9/302646 від 19.02.2009, 110000003/9/302648 від 19.02.2009, 110000003/9/302657 від 19.02.2009, 110000003/9/302706 від 19.02.2009, 110000003/9/302711 від 19.02.2009, 110000003/9/302659 від 19.02.2009, 110000003/9/302702 від 19.02.2009, у яких позивачем визначена митна вартість товару за першим методом, тобто, за ціною договору. Митний орган не погодився із визначеною декларантом митною вартістю товару та прийняв рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом.

Вказують, що ввезений товар є таким, що швидко псується, затримка в його реалізації могла призвести до колосальних збитків. З метою запобігання збитків і псуванню товару, ТОВ «Джонатан» було змушено задекларувати митну вартість товару за ціною, що визначена митним органом у зв'язку з тим, що відповідач відмовлявся пропускати ввезений товар у випадку визначення його митної вартості за ціною договору по першому методу.

Позивачі зазначають, що вони мали можливість не погодитися з законністю рішення митного органу про визначення митної вартості товару, отримати відмову у митному оформленні товару та згодом оскаржити її. Однак, обраний ними спосіб захисту - оформлення за ціною, визначеною митним органом, а потім оскарження рішення (дій) - не суперечить закону. При цьому право на оскарження не залежить від того, чи сам він помилково зазначив метод визначення митної вартості, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.

Тобто, митний орган як контролюючий орган мав діяти у спосіб, встановлений законом, тобто застосовувати по черзі можливі методи визначення митної вартості. У відповідача були наявні усі документи для визначення митної вартості товару за першим методом, однак, на думку позивачів, відповідач необґрунтовано його не застосував, внаслідок чого митна вартість товару суттєво збільшена, що призвело до надмірної сплати митних платежів.

Ухвалою суду від 21.02.2012 замінено неналежних відповідачів - Головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області та Головне управління державного казначейства України у м. Києві на належних - Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області та Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, у зв'язку із реорганізацію органів державної казначейської служби України.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останніми судовими рішеннями, а саме постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, позов задоволено. Крім того, в постанові суду першої інстанції зазначено, що постанова у частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Джонатан» суми надмірно сплачених митних платежів виконанню не підлягає та виконавчий лист в частині зазначених позовних вимог не видається у зв'язку з тим, що повернення вказаної суми на розрахунковий рахунок Товариства вже здійснено згідно з платіжними дорученнями № 49 від 11.11.2009 та №50 від 11.11.2009.

У касаційних скаргах Дніпропетровська митниця та заступник прокурора Донецької області просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У поясненнях на касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ГУ ДКС України у м. Києві просить задовольнити скаргу та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

У поясненнях на касаційні скарги ГУ ДКС України у Дніпропетровській області просить задовольнити скарги та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем не доведено неможливість застосування інших методів визначення митної вартості товару ніж за шостим методом, та не проведена консультація між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на нижченаведене.

Судами встановлено, що ТОВ фірма «Джонатан» є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 07.09.1994, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24431377.

Компанія «Rital Limited» є засновником ТОВ фірма «Джонатан», має представництво в Україні у м. Донецьку.

20.12.2006 між ТОВ фірма «Джонатан» та фірмою «Miyoshi Precision Limited» був укладений контракт №07 від 20.12.2006 на постачання м'ясопродукції, відповідно до умов якого постачальник поставляє продукти харчування, у тому числі м'ясо куряче, м'ясо свинини. Ціни на товари узгоджуються сторонами договору. Вони вказуються у інвойсі та/або специфікації та/або додатку на кожну поставку. Загальна сума контракту складається з сум поставок, вказаних у інвойсах та/або додатках на кожну окрему поставку. Загальна сума контракту складає 20000000 доларів США.

Згідно додаткової угоди № 1 від 22.12.2006 умови поставки товарів змінені на м. Дніпропетровськ. Додатковою угодою від 20.12.2008 збільшена сума контракту до 119 574 860 доларів США. Згідно специфікації №2 від 20.12.2008 збільшена сума контракту до 262 474 860 доларів США. Згідно специфікації №3 від 10.01.2009 збільшена сума контракту до 284 804 860 доларів США. Додатковою угодою від 10.01.2009 узгоджена сума контракту 262 466 449,50 доларів США. Додатковою угодою до специфікації № 3 від 10.01.2009 сторонами узгоджена сума контракту в розмірі 280 304 860 доларів США.

Так, позивачем було надано для здійснення митного оформлення товару ВМД від 13.02.2009 №110000003/2009/302162, в якій митна вартість була визначена за 1 методом.

Дніпропетровською митницею на підставі наданих позивачем документів визначено іншу митну вартість на підставі цінової інформації, що містилась в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України за шостим резервним методом та видано Рішення про визначення митної вартості від 13.02.2009 №110000003/2009/300058/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації №110000003/9/000121.

Крім того, 13.02.2009 позивачем було заявлено до митного оформлення ВМД №110000003/2009/302163, в якій митну вартість товару, що поставлявся за контрактом №07 від 20.12.2006, визначено за першим методом.

Митницею визначено митну вартість товару за шостим методом та прийнято рішення про визначення митної вартості від 13.02.2009 №110000003/2009/300059/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації №110000003/9/000125.

Також 05.02.2009 позивачем надано для здійснення митного оформлення товару ВМД №110000003/2009/301571, в якій митну вартість товару, що поставлявся за контрактом №07 від 20.12.2006, визначено за першим методом. Митницею визначено митну вартість товару за шостим методом та видано рішення про визначення митної вартості від 05.02.2009 №110000003/2009/300027/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації №110000003/9/000082.

На підтвердження заявленої у вищевказаних ВМД митної вартості товару за першим методом, позивач надавав митному органу контракт від 20.12.2006 за №07, додаткові угоди до нього, специфікації, інвойси, товаротранспортні документи, сертифікати походження товару.

Митний орган не погодився із визначенням митної вартості товару у зазначених вище трьох ВМД, пославшись на те, що умови контракту та відсутність інформації від виробників товару унеможливили застосування першого методу визначення митної вартості за ст. 267 МК України.

У виданих Дніпропетровською митницею картках відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України митниця як причину відмови у митному оформленні товарів зазначила неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості; відсутність додаткових документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

З метою запобігання псуванню товару позивачем здійснено митне оформлення товару за ціною, визначеною митним органом.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначене ст. 259 Митного кодексу України.

Відповідно до вказаної статті Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. У відповідності до вимог частини 4 статті 260 цього Кодексу методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. На підставі статті 262 Кодексу митна вартість товару та метод її визначення заявляються митному органу декларантом шляхом подання митної декларації.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затверджений постановою КМУ від 20.12.2009 №1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 "для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "для відміток митного органу".

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При подачі митних декларацій позивач надав документи, визначені п.7 Порядку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість), 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року №339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та від 20 грудня 2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Застосовуючи шостий метод при визначенні митної вартості товару митний орган, зокрема, послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте, такий висновок відповідача є необґрунтованим, враховуючи нижченаведене.

Згідно пункту 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Зазначений перелік документів, які подаються декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України, є вичерпним.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" у декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис (абз.2 цього пункту).

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу" (абз.3 цього пункту).

Абзац 4 пункту 11 Порядку містить перелік додаткових документів, які може вимагати митний орган від декларанта для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Також цим же пунктом передбачено, що декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством (пункт 14 цього ж Порядку).

Так, згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 176, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Отже, вимога посадової особи митного органу про подання декларантом додаткових документів з їх переліком для підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, повинна бути оформлена посадовою особою митниці письмово у декларації митної вартості у графі "Для відміток митниці", з ознайомленням декларанта з таким записом під розписку.

Митним органом не зазначено обставин, які виключають використання першого методу та не встановлено обставин, які згідно ст. 267 Митного кодексу України унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

Судом встановлено, що ввезений позивачем на митну територію України товар є таким, що швидко псується, тому з прийняттям митним органом оскаржуваних рішень позивачем були подані нові ВМД і декларації митної вартості, в яких була зазначена митна вартість товарів, визначена митним органом в спірних рішеннях.

Також слід зазначити, що застосовуючи останній резервний метод при визначенні митної вартості товару митний орган, зокрема, послався на рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У зв'язку з цим слід зазначити, що картки відмови в прийнятті митних декларацій від 05.08.2008 №11000000/2008/001160, від 05.08.2008 №11000000/2008/001161, від 05.08.2008 №11000000/2008/001162, від 21.08.2008 №11000000/2008/001264 та від 28.08.2008 №11000000/2008/001289, які були підставою для прийняття оскаржуваних у даній справі рішень митних органів, були предметом розгляду у справі №2а-7627/08. Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008, позовні вимоги задоволені, вказані картки відмови в прийнятті митних декларацій від скасовані. В зазначеній частині судові рішення залишено без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2009.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість прийняття митним органом рішень щодо визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Окрім того, судами встановлено, що на підставі листа від 13.01.2012 №55/8-110 Слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області кримінальні справи №№ 232, 231, 313, 314 і 240, порушені за фактом контрабанди м'ясопродукції з Німеччини в Україну на адресу ТОВ фірма «Джонатан» за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, об'єднані в одне провадження з кримінальною справою №59, порушеною за фактом контрабанди м'ясопродукції з Німеччини, Бельгії, Польщі на адресу ТОВ ПК «Дніпровська» і ТОВ «Холтекс» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201 КК України. Об'єднаній справі присвоєно №59 і досудове слідство по ній зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України. При цьому, Управлінням надано копії ВМД та інвойсів стосовно поставок м'ясопродукції на адресу ТОВ фірма «Джонатан», по яких проводиться розслідування.

Однак, Прокуратурою Дніпропетровської області повідомлено, що 26.01.2012 у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» СВ УСБУ на підставі п. 2 ст. 6 КПК України закрито кримінальну справу №59-08, порушену за фактом контрабанди в Україну товару - м'ясопродукти, з якою в одне провадження було об'єднано кримінальні справи №232 - 10 та №240 - 10, порушені за фактом контрабанди в Україну товару на адресу ТОВ фірма «Джонатан». Матеріали щодо порушення митних правил, у тому числі щодо директора ТОВ фірма «Джонатан» ОСОБА_1, направлено до Дніпропетровської митниці для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Тобто, вказана вище кримінальна справа за фактом контрабанди в Україну товару на адресу ТОВ фірма «Джонатан», а саме м'ясопродуктів - закрита за відсутністю в діяннях складу злочину.

За інформацією Дніпропетровської митниці, були складені протоколи про порушення митних правил, які для розгляду направлені до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.

Постановами Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2012 року ОСОБА_1 була визнана винною в порушенні митних правил, передбачених частиною 1 статті 352 Митного кодексу України.

Однак, постановами апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2012 року, постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2012 року були скасовані і закрито провадження на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 352 Митного кодексу України.

Окрім того, за висновками судової економічної експертизи від 09.04.2009, проведеної на виконання ухвали суду від 17.03.2009, надані ТОВ фірмою «Джонатан» документи містять відомості в об'ємі, достатньому для визначення митної вартості товару за методом № 1, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Документально обґрунтованою та правильно визначеною сумою по 120 вантажним митним деклараціям, які є предметом спору, становить вартість товару, вказана у контракті №07 від 20.12.2006 і супроводжуючих до нього документах по методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод № 1).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що декларантом та ТОВ фірма «Джонатан» первісно до всіх спірних ВМД були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження митної вартості за першим методом (за ціною договору), в тому числі, інвойси, контракт, додаткові угоди, сертифікати походження товару тощо, однак митницею не надано доказів щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості товарів ніж за шостим та щодо проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом при оформленні ВМД.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Дніпропетровської митниці та заступника прокурора Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: