Рішення № 3139414, 25.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/166

25.12.08

за позовом

Дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвецький плодоконсервний завод”

до

Приватного підприємства продовольчо-переробної компанії “Укрпродторг”

про

стягнення 26 254,15 грн.

Суддя

При секретарі судового засідання

Копитова О.С.

Павлюк А.О.

Представники:

від позивача –

Дзекара М.М. дов. № 27/09 від 27.09.07р.

від відповідача –

не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвецький плодоконсервний завод” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства продовольчо-переробної компанії “Укрпродторг” про стягнення 25 499,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за отриманий від позивача товар на загальну суму 25 499,35 грн. При цьому позивач посилається на рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2008 року по справі № 34/13, яким на його думку встановлені форма і зміст правовідносин, що виникли між дочірнім підприємством Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвецький плодоконсервний завод” та приватним підприємством продовольчо-переробною компанією “Укрпродторг”.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.05.2008 року порушено провадження в справі № 28/166.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду міста Києва від 18.07.2008 року продовжено строк вирішення спору.

Заявою від 06.08.2008 року позивач збільшив свої позовні вимоги та просить суд додатково стягнути з відповідача 13 749,68 грн. –інфляційних втрат та 2 221,59 грн. - 3 % річних.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.12.2008 року оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

05.05.2005 за видатковою накладною № 21 від 05.05.2005 Дочірнім підприємством Хмельницької облспоживспілки “Дунаєвецький плодоконсервний завод” (надалі по тексту ДП ХО “Дунаєвецький плодоконсервний завод”) приватному підприємству продовольчо-переробній компанії “Укрпродторг” (надалі по тексту ПП ППК “Укрпродторг”) був поставлений товар на загальну суму 11 500 грн.

06.05.2005 ДП ХО “Дунаєвецький плодоконсервний завод” на підставі рахунку-фактури № 24 на замовлення зазначеного у цьому рахунку товару було поставлено ПП ППК “Укрпродторг” товар на загальну суму 11 500 грн.

24.05.2005 ДП ХО “Дунаєвецький плодоконсервний завод” на підставі рахунку-фактури № 28 на замовлення зазначеного у цьому рахунку товару було поставлено ПП ППК “Укрпродторг” товар на загальну суму 2 499,35 грн.

Вказаний товар на загальну суму 25 499,35 грн. був отриманий ПП ППК “Укрпродторг” у повному обсязі, про що свідчать підписи представника відповідача на вищезазначених видатковій накладній та рахунках-фактурах, а також довіреності серія ЯИС № 747909 від 05.05.2005, серія ЯИС № 747910 від 05.05.2005, серія НАИ № 452329 від 23.05.2005.

Крім того, факт отримання Товару відповідачем встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2008 року по справі № 34/13, що набуло законної сили.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм та за встановлених судом обставин, між сторонами у справі були укладені договори купівлі-продажу товару, про що свідчать вищевказані рахунки-фактури, накладна та довіреності на отримання товарів, у яких між Позивачем та Відповідачем досягнута згода з усіх істотних умов, які ставляться для договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень Цивільного кодексу України покупець повинен виконати свій обов’язок щодо оплати товару одразу після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього правила лише у разі здійснення попередньої оплати (стаття 693 Цивільного кодексу України), або застосувавши розстрочення платежу (стаття 695 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого позивачем товару одразу ж після його прийняття.

Проте, відповідач, як у встановлені строки так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару у сумі 25 499,35 грн. не виконав.

При цьому, судом враховується і той факт, що 06.04.2007 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості, однак і після цього сплата заборгованості не відбулась.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 25 499,35 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати вартості послуг позивача суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 13 749,68 грн. та 3% річних у розмірі 2 221,59 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Продовольча переробна компанія "Укрпродторг" (01045, м. Київ, вул. Новопироговська, 62-А, код ЄДРПОУ 32156024, р/р 2600400750035 в АКБ "Правекс-Банк" МФО 321983) на користь дочірнього підприємства Хмельницької облспоживспілки "Дунаєвський плодоконсервний завод" (32413, Хмельницька область, Дунаєвецький район, ст. Дунаївці, вул. Першотравнева, 2, р/р 260070316403 у ФАБ "Укоопспілка", м. Хмельницький, МФО 315568, код ЄДРПОУ 01729660, св. № 31603630, под. № 017296622071) суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 25 499,35 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень тридцять п'ять копійок), інфляційні нарахування у розмірі 13 749,68 грн. (тринадцять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень шістдесят вісім копійок), 3% річних у розмірі 2 221,59 грн. (дві тисячі двісті двадцять одна гривня п'ятдесят дев'ять копійок), витрати на сплату державного мита в сумі 404, 71 грн. ( чотириста чотири гривні сімдесят одна копійка) та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О.С. Копитова