Рішення № 3139411, 11.06.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.08 Справа № 7/235/08

Суддя Кутищева Н.С.

Позивач Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів”, м. Запоріжжя

Відповідач Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту “Запоріжелектротранс”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

позивача Мізіна Г.О., дов. № 6 від 12.07.2005р.

відповідач Балков Р.Л., дов. № 3/1094 від 10.04.2007р.

Розглядається позовна заява стягнення з відповідача на користь позивача 39736грн. 96 коп. заборгованості, яка складається з 33553грн. 75коп. основного боргу, 3825грн. 62коп. суми індексу інфляції, 348 грн. 90 коп. суми 3% річних, 2009 грн. 44 коп. суми пені.

Позивач обґрунтував свої вимоги обставинами викладеними в позовній заяві, як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на 598, 625 ЦК України, договором № 280/03 від 11.12.2003р.

Ухвалою суду від 05.05.2008р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 11.06.2008р. Судовий процес завершено 11.06.2008р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким визнав заявлені позовні вимоги, просить суд зменшити розмір пені, надати розстрочку виконання рішення з липня по листопад 2008р. рівними частинами по 6288,04грн., в грудні 2008р. 6288,07коп.

Клопотання відповідача прийнято судом до розгляду.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2003р. між ВАТ “Запоріжсклофлюс” та ЗКП МЕТ “Запоріжелектротранс” було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживання № 280/03.

У відповідності до пункту 1.1 договору №280\03 від 11.12.2003 р. "Про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача", позивачем через власні електричні мережі забезпечувалась передача електричної енергії для відповідача.

Відповідач зобов’язаний сплачувати за використання електричних мереж, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Договір діє з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. і вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення його дії жодна із сторін письмово не заявить про його перегляд або закінчення дії договору.

Таким чином, дію договору не закінчилось і він був пролонгований на 2007-2008 роки.

Для розрахунку витрат по використанню електричних мереж сторони, у відповідності до додаткової угоди №3 від 01.01.2007 р., погодились що у 2007 році вартість послуг складає 0,0167 грнкВт.год без ПДВ.

Згідно калькуляції від 25.01.2008 р. (додаток №2 до договору) - вартість послуг у 2008 році складає 0,0251 грн\кВт.год. без ПДВ.

У відповідності до п.8.3 договору, останній розрахунок здійснюється на підставі акту прийому-передачі електричної енергії в термін 5 днів з моменту виставлення рахунку основним споживачем.

На підставі показників лічильників електричної енергії, щомісячно, між позивачем і відповідачем було підписано акти прийому-передачі електричної енергії на підставі яких відповідачу направлено рахунки-фактури на оплату за користування електричними мережами та послуги з компенсації перетікання реактивної енергії або її генерацію.

За період з липня 2007 року по березень 2008 року, за користування електричними мережами і послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, відповідачу замовленою кореспонденцією направлено платіжні рахунки-фактури, всього на суму вимоги 33931 грн.22 коп. (див розрахунок до позову).

Відповідачем частково проведено оплату у сумі 377 грн.47 коп. Сума боргу на 01.04.2008 р. складає 33553,75 грн. грн. у відповідності до розрахунку.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення боргу в сумі 33553 грн. 75коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано.

Відповідно до п.9.2.1 договору, субспоживач сплачує основному споживачу пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на період начислення платежу.

Позивачем пред’явлена до стягнення сума пені в розмірі 2009 грн. 44коп. Згідно проведеного перерахунку суми пені, судом в судовому засіданні встановлено, що сума пені, яка фактично підлягає стягненню складає 1907 грн. 71 коп. В решті пред’явленої до стягнення суми слід відмовити, як пред’явленій необґрунтовано.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати, у виняткових випадках, розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушили зобов’язання.

Враховуючи той факт, що підприємство відповідача є комунальним підприємством, фінансується по субвенції з Державного бюджету і відноситься до категорії споживачів, які надають комунальні послуги населенню міста. Крім того, підприємство відповідача –підприємство, яке близько 60 % своєї продукції відпускає безкоштовно, додержуючись вимог законодавства по перевезенню соціально незахищених категорій населення, а також те, що підприємство відповідача має надзвичайно велике соціальне значення для міста і стягнення такої суми неустойки може поставити під загрозу нормальне функціонування всіх підприємств, установ і організацій міста та негативно відобразитись на умовах проживання, суд дійшов висновку скористатись своїм правом та зменшити суму пені до 1 грн. 10 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також суму річних процентів від простроченої суми.

Сума індексу інфляції складає 3825 грн. 62 коп., сума 3 % річних, згідно наданого розрахунку складає 329 грн. 91 коп., пред’явлені до стягнення та підлягають задоволенню (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 2 із змінами, внесеними роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 18.04.2001р. № 02-5/467, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Згода другої сторони на надання відстрочки чи розстрочки рішення законодавством не вимагається.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На підставі викладеного і враховуючи об’єктивність обставин, викладених відповідачем в клопотанні, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача, надати розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення індексу інфляції, суми 3 % річних, суми пені (в розмірі 4174 грн. 87 коп.) на 6 місяців, шляхом погашення суми щомісячно по 695 грн. 81 коп.

З урахування вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як з його вини спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 44, 49, 82, п. п.3, 6 ст. 83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс”, 69054, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2 (р/р 2600870000377 в ЗФ АКБ Індустріалбанк, МФО 313816, ОКПО 03328379) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 2 (р/р 26002301167854 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі, МФО 313355, ОКПО 00293255) 33553 (тридцять три тисячі п’ятсот п’ятдесят три) грн.75 коп. основного боргу, 396 (триста дев’яносто шість) грн. 35 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту “Запоріжелектротранс”, 69054, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2 (р/р 2600870000377 в ЗФ АКБ Індустріалбанк, МФО 313816, ОКПО 03328379) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 2 (р/р 26002301167854 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі, МФО 313355, ОКПО 00293255) 3825 (три тисячі вісімсот двадцять п’ять) грн. 62 коп. суми індексу інфляції, 329 (триста двадцять дев’ять) грн. 91 коп. 3% річних, 1 (одна) грн. 10 коп. суми пені.

Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми індексу інфляції, 3% річних, пені на шість місяців з виплатою щомісячно по 695 грн. 81коп.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева