Ухвала суду № 31393329, 24.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98УХВАЛА

Справа № 34/321 24.05.13За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус"

на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

у справі 34/321

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «І3І ЛАЙФ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус»третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»простягнення 30441677,31 грн. Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

21.05.2013 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС).

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з статтею 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Як зазначає скаржник останньому стало відомо про факт існування постанови про відкриття виконавчого провадження 20.03.2013.

Враховуючи приписи статей 53, 121-2 ГПК України строк на оскарження вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження винесеної 21.11.2012 сплив.

Відповідно до пункту 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Скаржником додана до скарги заява про поновлення строку для подання скарги.

На обґрунтування поданої заяви скаржник посилається на те, що ухвалою Господарського суду м. від 16.05.2013 скаргу ТОВ «Автотранспортне підприємство «Максімус» на постанову про відкриття виконавчого провадження та на дії державного виконавця залишено без розгляду з підстав не дотримання скаржником вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Оскільки, ТОВ «Автотранспортне підприємство «Максімус» дізналося про ухвалу господарського суду м. Києва від 16.05.2013 з Єдиного державного реєстру судових рішень 21.05.2013, то негайно виправивши допущені помилки, що не відповідають вимогам п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, надсилає подану скаргу повторно із заявою про поновлення строку на оскарження та з усуненням допущених помилок.

На підставі вищевикладеного, скаржник просить суд поновити процесуальний строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та дій державного виконавця.

Проте, суд не визнає причини пропуску вказаного строку поважними з огляду на те, що недотримання вимог законодавства щодо оформлення скарги на дії відділу Державної виконавчої служби, зокрема щодо надсилання копії ї скарги іншій стороні у справі та ВДВС та виправлення вказаної помилки, не можна вважати поважними причинами пропуску строку, що об'єктивно перешкоджали стороні вчасно звернутися з скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження та на дії ВДВС.

Подана скаржником заява про поновлення процесуального строку на подання скарги мотивована виключно усуненням недоліків скарги, зазначених в ухвалі Господарського суду м. Києва від 16.05.2013. Доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії суду не надано.

Поряд з цим, суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку поважними не є, за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Разом з тим, суд вказує, що доказів на підтвердження факту дізнання про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження, саме 20.03.2013 скаржником суду також не надано, як зазначає, скаржник інформація про винесення вказаної постанови була доведена державним виконавцем в усному порядку в режимі телефонограми, проте скаржником не доведено суду наявності вказаних обставин, зважаючи на те, що скаржник як сторона виконавчого провадження не позбавлений права ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та зняти відповідні копії, в тому числі копію вказаної телефонограми, зважаючи на те, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За відсутності доказів покладених в обґрунтування заяви, а також відсутності оскаржуваної постанови, як-то зазначає скаржник винесеної 21.11.2012 твердження скаржника залишаються припущеннями.

Отже, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінивши доводи, що наведені на обґрунтуванні заяви про його поновлення за відсутності жодних доказів, суд дійшов висновку про відсутності поважності причин пропуску строку.

Як передбачено п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишити без розгляду.

Суддя Р.Б. Сташків