Рішення № 31393315, 17.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.2013р. Справа № 905/1902/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (юридична адреса: 01025, місто Київ, вулиця Десятинна, 4/6, поштова адреса: 04073, місто Київ, проспект Московський, 9, БЦ «Форум Парк Плаза», офіс № 2-204, а/с 32; код ЄДРПОУ - 30968986)

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, № 60; код ЄДРПОУ - 31650052)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Карась Наталії Валеріївни (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Тарасівська, 8-А/54)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 245,43 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 245,43 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0305792.222 від 15.06.2011; заяву Романенка Ю.В. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 24.05.2012; рахунок № 00000003396 від 28.05.2012; заяву Романенка Ю.В. щодо напрямку та/або доплати страхового відшкодування від 29.05.2012; висновок експертного дослідження № 7192 від 29.05.2012; страховий акт (розпорядження на виплату) № 1870.206.12.01.01 від 31.05.2012; постанову Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2012 стосовно Карась Н.В. за статтею 124 КУпАП; платіжне доручення № 12509 від 08.06.2012; розрахунок суми відшкодування до страхового акту № 1870.206.12.01.01; страховий акт (розпорядження на виплату) № 1870.206.12.01.02 від 20.09.2012; розрахунок суми відшкодування до страхового акту № 1870.206.12.01.02; рахунок № 00000005264 від 29.08.2012; висновок додатково експертного дослідження № 7192/2 від 30.08.2012; платіжне доручення № 20811 від 01.10.2012; вимогу про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, надіслану на адресу відповідача від 27.09.2012, від 22.10.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 9, 27 Закону України «Про страхування», статтями 993, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 березня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 квітня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного вирішення спору господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Карась Наталію Валеріївну;

- витребувано з Ірпінського міського суду Київської області справу про адміністративне правопорушення стосовно Карась Наталії Валеріївни за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо страхування транспортного засобу марки «Шкода», державний номерний знак АІ 7211 ВК, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (23.05.2012).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 16 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали суду від 20 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 30 квітня 2013 року у зв'язку з невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали суду від 20 березня 2013 року.

22 квітня 2013 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення, в яких відповідач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 22 110,04 гривень за відсутністю предмету спору; в решті позовних вимог відмовити.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 17 травня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Сторони у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи 17 травня 2013 року без участі їх представників, господарському суду не надали.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Карась Н.В. на виконання вимог ухвали суду від 20 березня 2013 року не надала письмових пояснень щодо обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Суд вважає, що неявка без поважних причин належним чином повідомлених представник сторін, істотним чином не впливають кваліфікацію спірних правовідносин і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2011 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» (далі - позивач або страховик) та Остапенко Євгенією Євгеніївною (далі - страхувальник), на умовах відповідно до Закону України «Страхування» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0305792.222 (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу марки «INFINITI EX35», державний номерний знак АА 4131 НС (далі - «Інфініті» або застрахований автомобіль) (а.с. 9-24).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2012 року на вулиці Карла Маркса в місті Ірпінь сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АІ 7211 ВК, під керуванням Карась Наталії Валеріївни та автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4131 НС, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до пункту 10 Договору страхування його строк дії визначено з 15 червня 2011 року по 15 червня 2012 року, тобто на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4131 НС, був застрахований позивачем.

Умовами Договору передбачено, що вигодонабувачем є публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

24 травня 2012 року на адресу позивача від Романенка Ю.В. надійшла заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 33-36).

29 травня 2012 року на адресу позивача від Романенка Ю.В. надійшла заява щодо напрямку та/або доплати страхового відшкодування (а.с. 37).

Згідно з рахунку № 00000003396 від 28 травня 2012 року, виставленого приватним підприємством «АВТО-АКТИВ» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4131 НС, складає 19 689,82 гривень з ПДВ (а.с. 40).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення експертного дослідження.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 7192 від 29 травня 2012 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Диким Володимиром Петровичем (сертифікат № 11819/11, виданий Фондом державного майна України 12 травня 2011 року), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Infiniti EX 35, державний номерний знак АА 4131 НС, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 18 945,35 гривень (а.с. 41-57).

Сформованим страховим актом (розпорядженням на виплату) № 1870.206.12.01.01 від 31 травня 2012 року визначено розмір страхового відшкодування (з урахуванням розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 1870.206.12.01.01), що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування, який становить 12 273,62 гривень (а.с. 25).

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2012 року Карась Н.В. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 32).

Згідно з рахунку № 00000005264 від 29 серпня 2012 року, виставленого приватним підприємством «АВТО-АКТИВ» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість запчастин (матеріалів) для відновлювального ремонту автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак АА 4131 НС, складає 20 322,98 гривень з ПДВ (а.с. 39).

Відповідно до висновку додаткового експертного дослідження № 7192/2 від 30 серпня 2012 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Диким Володимиром Петровичем (сертифікат № 11819/11, виданий Фондом державного майна України 12 травня 2011 року), матеріальний збиток (додатковий), завданий власникові автомобіля Infiniti EX 35, державний номерний знак АА 4131 НС, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 20 120,17 гривень (а.с. 58-68).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 18 вересня 2012 року за № 65746-23-б/б, останній як вигодонабувач за Договором страхування, не заперечує проти виплати страхового відшкодування на користь СТО (а.с. 38).

Додатково сформованим страховим актом (розпорядженням на виплату) № 1870.206.12.01.02 від 20 вересня 2012 року визначено розмір страхового відшкодування (з урахуванням розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 1870.206.12.01.02), що підлягає виплаті, на виконання умов Договору страхування, який становить 25 245,43 гривень (а.с. 26).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23 травня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхових актів (розпорядження на виплату) № 1870.206.12.01.01 від 31 травня 2012 року, та № 1870.206.12.01.02 від 20 вересня 2012 року, платіжними дорученням від 08 червня 2012 року № 12509; від 01 жовтня 2012 року № 20811 перерахував 37 519,05 гривень страхового відшкодування (а.с. 69-70).

Укладеною між сторонами угодою про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 30 жовтня 2012 року зараховано взаємні однорідні вимоги на загальну суму 12 273,62 гривень (а.с. 78-79).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2012 року вбачається, що спірна дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 23 травня 2012 року сталася саме з вини Карась Наталії Валеріївни, яка керуючи автомобілем «Шкода», державний номерний знак АІ 7211 ВК на вулиці Карла Маркса в місті Ірпінь, не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечну дистанцію та скоїла зіткнення з автомобілем «Інфініті», державний номерний знак АА 4131 НС, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Карась Н.В., залученої за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Карась Олексія Анатолійовича - страхувальника автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АІ 7211 ВК, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (23.05.2012) була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», на підставі полісу серії АВ № 6842214, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза складає 0,00 гривень.

Наведене свідчить про те, що на момент скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди відносно автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АІ 7211 ВК, існував діючий поліс.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Шкода», державний номерний знак АІ 7211 ВК, яким керувала Карась Н.В., був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «СК «ВУСО», надіслав відповідачу вимогу № 01312 від 27 вересня 2012 року та № 01628 від 22 жовтня 2012 року про здійснення грошового відшкодування в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 75-77, 80-82).

Позивач стверджує, що вимоги відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 245,43 гривень.

Під час розгляду справи відповідач сплатив на користь позивача частину заявленої до стягнення суми у розмірі 22 110,04 гривень, про що свідчить платіжне доручення № 4893 від 29 квітня 2013 року.

Таким чином, предмет спору в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 22 110,04 гривень відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Розглядаючи решту позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищевказаного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування.

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АІ 7211 ВК, визнано винною у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів повного відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачами зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від відповідальності.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до розміру сплаченої добровільно відповідачем частини спірної суми, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо зменшення позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір у відповідному розмірі підлягає стягненню саме з відповідача, незалежно від часткової оплати спірної суми.

Інша частина судового збору теж покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 80 п. 1-1, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 22 110,04 гривень припинити за відсутністю предмету спору.

Позов в залишковій частині задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, № 60; код ЄДРПОУ - 31650052, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (юридична адреса: 01025, місто Київ, вулиця Десятинна, 4/6, поштова адреса: 04073, місто Київ, проспект Московський, 9, БЦ «Форум Парк Плаза», офіс № 2-204, а/с 32; код ЄДРПОУ - 30968986, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 3 135,39 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень, а всього 4 855 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 89 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 17.05.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2013.

Суддя С.М. Фурсова