Рішення № 31392972, 17.05.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 408/8821/12

Провадження №2/210/576/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2013 р.

Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко В.В.

при секретарі Панчук О.І.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд", третя особа на боці відповідача начальник будівельного управління № 2 ПАТ " Криворіжіндустрбуд" про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду 04.12.2012 року з означеним позовом, позивач ОСОБА_1 зазначила, що з 21.07.1977 року до 28.04.1982 року, а потім з 18.06.1982 року до 02.11.2012 року працювала в будівельному управлінні № 2 ПАТ "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД" в якості електрозварника ручної дугової зварки по 5-му розряду. Вказала, що 16.08.2012 року вона подала заяву про надання відпустки з 16.08.2012 року з наступним звільненням, але через 11 днів - 27.08.2012 року - подала дві інші заяви: одну про надання тарифної відпустки з 16.08.2012 року, другу - про те, що первісну заяву від 16.08.2012 року про надання відпустки з наступним звільненням вважати недійсною. Обидві повторні заяви були зареєстровані 27.08.2012 року за №№, відповідно, 1 та 2. Перебувала у тарифній відпустці з 16.08.2012 року по 31.10.2012 року, оскільки відпустка було продовжена на строк тимчасової непрацездатності через хворобу у період часу з 25.09.2012 року по 08.10.2012 року та з 10.10.2012 року по 18.10.2012 року. Прийшовши в останній день відпустки 31.10.2012 року до будівельного управління № 2 дізналася від начальника управління ОСОБА_4 про те, що її звільнено з роботи. Не погодившись зі звільненням, позивач прийшла на роботу 01.11.2012 року, але до роботи її не допустили, видали копію наказу від 15.08.2012 року № 125-к про надання тарифної відпустки з 16.08.2012 року по 13.09.2012 року включно з наступним звільненням за власним бажанням. Трудову книжку їй видано не було, в зв'язку з чим 13.11.2012 року та 26.11.2012 року направила поштою на ім'я начальника будівельного управління № 2 ОСОБА_4 два рекомендовані листи з проханням допустити до роботи, а у разі, якщо її звільнено - видати трудову книжку та належним чином завірені документи для складання позовної заяви. 28.11.2012 року отримала трудову книжку та копію наказу по будівельному управлінню № 2 від 02.11.2012 року № 157-к про звільнення з 02.11.2012 року за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним і просить поновити її на роботі, оскільки, маючи намір продовжити трудові відносини з підприємством, заявою від 27.08.2012 року відкликала свою попередню заяву від 16.08.2012 року про надання відпустки з наступним звільненням, що є правомірним згідно зі ст.38 КЗпП України; вийшовши з відпустки на роботу 01.11.2012 року, та 02.11.2012 року не подавала заяви про звільнення з 02.11.2012 року. На цій підставі вважає, що за час вимушеного прогулу з 03.11.2012 року відповідач повинен сплатити їй середній заробіток із розрахунку 131,14 грн. на день. Також вважає, що незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, яку оцінила в 15 000,00 грн.

Заявою від 08.01.2013 року позивач ОСОБА_1 доповнила попередні позовні вимоги вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі їй трудової книжки з розрахунку 131,14 грн. на день.

Заявами від 07.02.2013 року та від 06.03.2013 року позивач уточнила позовні вимоги в частині збільшення сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заявою від 07.05.2013 року позивач відмовилась від частини свої позовних вимог щодо поновлення на попередній роботі, залишивши інші позовні вимоги без змін. Також надала Розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 07.05.2013 року, згідно з яким стягненню підлягає сума 16 654,78 грн. з розрахунку 131,14 грн. на день за період часу з 03.11.2012 року по 07.05.2013 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали вищеназвані позовні вимоги та просили задовольнити їх.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти позову та у своїх поясненнях зазначив, що позивач прострочила строк звернення до суду з приводу її звільнення. Крім того, позивач є працюючим пенсіонером і її звільнення є доцільним, оскільки відповідно до ст.38 КЗпП України якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу вихід на пенсію, а також з інших поважних причин, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Розрахунок по заробітній платі з позивачем при звільненні проведений в повному обсязі. Моральна шкода нічим не підтверджена. З огляду на що просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа на боці відповідача начальник будівельного управління № 2 ОСОБА_4 на неодноразові виклики суду у судові засідання не з"являвся, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином.

Вислухавши думку сторін , дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21.07.1977 року до 28.04.1982 року, а потім з 18.06.1982 року до 02.11.2012 року працювала в будівельному управлінні № 2 ПАТ "КРИВОРІЖІНДУСТРБУД" в якості електрозварника ручної дугової зварки по 5-му розряду, що підтверджується копією трудової книжки БТ-1 № 2218926 ( а.с.5-7).

15.08.2012 року вона подала заяву про надання відпустки з 16.08.2012 року з наступним звільненням, але через 11 днів - 27.08.2012 року - подала дві інші заяви: одну про надання тарифної відпустки з 16.08.2012 року, яка зареєстрована відповідачем за № 1 від 27.08.12 р. ( а.с. 10) та другу - про те, що первісну заяву від 16.08.2012 року про надання відпустки з наступним звільненням вважати недійсною, яка також була зареєстрована за № 2 від 27.08.12 р. відповідачем ( а.с.9).

Позивач перебувала у тарифній відпустці з 16.08.2012 року по 31.10.2012 року, оскільки відпустка було продовжена на строк тимчасової непрацездатності через хворобу у період часу з 25.09.2012 року по 08.10.2012 року та з 10.10.2012 року по 18.10.2012 року ( а.с.12-15).

Наказом по Публічному акціонерному товариству " Криворіжіндустрбуд" , будівельне управління № 2 за № 157-к від 02.11.2012 року позивач була звільнена за ст.38 КЗПП України з 02.11.2012 року.

Позивач вважає своє звільнення за вищеназваними підставами незаконним та в своїх поясненнях зазначила, що вона після закінчення лікарняного вийшла на роботу, але керівництво її не допустило , посилаючись на те, що вона звільнена. В день звільнення вона не отримала ні наказ про звільнення, ні трудову книжку. Трудова книжка та копія наказу про її звільнення були нею отримані 28.11.2012 року, тільки після двох її звернень : 13.11.12р. та 26.11.2012 року. У зв"язку з чим, позивач вважає своє звільнення незаконним, вимагає компенсації за вимушений прогул та за затримку видачі трудової книжки , а також відшкодування моральної шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок порушення її трудових прав.

Суд вважає, що позивачем не був пропущений строк звернення до суду, оскільки відповідно до ч.1 ст.233 ЦПК України у разі наявності спору щодо звільнення робітник має право звернутись до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Трудову книжку позивач отримала 28.11.2012 року, до суду звернулася 04.12.2012 року.

Відповідач заперечує ті обставини, що з вини підприємства ОСОБА_1 не була видана трудова книжка в день звільнення, наполягає на тому, що сама позивач відмовилась її отримати, посилаючись на складений акт ( а.с.77). Між тим, клопотання про допит осіб, які його склали щодо обставин складання акту представником відповідача не заявлялось. Його твердження заперечуються доказами позивача про відправлення нею на адресу відповідача рекомендованих листів 13.11.2012 року та 26.11.2012 року про незгоду із звільненням та порушення її трудових прав ( а.с.17). Пропозицію відповідача про отримання трудової книжки їй було надіслано поштою, вона получила лист 05.12.2012 року. Зазначені обставини не спростовані відповідачем.

Відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Згідно із частиною 2 вищеназваної статті якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи та не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника , якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно із ст.3 Закону України " Про відпустки" на прохання працівника у разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки. При чому , в цьому випадку днем звільнення буде вважатися останній день відпустки, навіть у разі, якщо цей день буде за межами встановленого в цій статті двотижневого строку попередження про майбутнє звільнення.

Як убачається із наданих суду доказів, позивачеві був подовжений строк відпустки, у зв"язку із хворобою до 31.10.2012 року, який є днем звільнення, але як убачається із оспорюваного позивачем наказу про звільнення № 157-к, вона була звільнена з 02.11.2012 року, тобто після відпустки продовжувала перебувати у трудових відносинах з підприємством.

Частиною 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 визначено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться.

Позивачем в межах строку попередження , 27.08.2012 року, була подана заява про відкликання раніше поданої заяви про надання відпустки з 16.08.2012 року з наступним звільненням, що підтверджено належними доказами.

Представник відповідача не надав доказів на підставі ст.60 ЦПК України про те, що на місце позивача був прийнятий новий працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Таким чином суд вважає незаконним звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі наказу по ПАТ " Криворіжіндустрбуд" за № 157-к від 02.11.2012 року та у зв"язку із незаконним звільненням вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач відмовилась від частини позовних вимог щодо поновлення на роботі, посилаючись на те, що в ході судового розгляду вона намагалась поспілкуватися з керівником підприємства, щоб вирішити спір шляхом укладення мирової угоди , але бесіда відбулася у принизливій для неї формі і вона не має бажання продовжувати трудові відносини з цим роботодавцем.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

При визначенні суми , яка підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступного.

У відповідності до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ N 100 від 08.02.95 року середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язується відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз.4 п.2 зазначеного Порядку).

Відповідно до табуляграм відповідача заробітна плата позивача за липень- серпень 2012 року становила 4196, 47 грн., з яких: 3185,94 грн. за липень місяць та 1010,53 грн. за серпень місяць. Кількість робочих днів за липень- серпень 2012 року становить 32 робочі дні, таким чином середньоденний заробіток складає 4196,47 грн.: 32= 131, 14 грн. Таким чином, за період з 03.11.2012 року по день винесення рішення - 17.05.2013 року наявні 132 робочих днів вимушеного прогулу. При помноженні їх на середньоденну заробітну плату 131,14 грн. загальна сума до виплати становить 17310,48 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується заявлених вимог про затримку позивачці видачі трудової книжки при звільненні та у зв"язку з цим наявності в неї права на підставі ст. 235 ч.4 КЗпП України на отримання компенсації у вигляді середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то суд також вважає заявлені вимоги в цій частині доведеними.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу.

Судом було встановлено, що в день звільнення позивача 02.11.2012 року трудова книжка їй не була видана, належних доказів в обгрунтування відсутності своє провини в цьому з боку відповідача не надано.

У зв"язку із вищеназваним, суд вважає, що позивачеві повинна бути виплачена компенсація за затримку у видачі трудової книжки за період з 03.11.2012 року по 28.11.2012 року в сумі 2229,38 грн., виходячи із вище зробленого розрахунку середньоденної заробітної плати.

Крім того, суд вважає, що у зв"язку з тим, що права позивача в сфері трудових відносин було порушено, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, вона є мати , яка сама виховує неповнолітню дитину, тому її позовні вимоги на підставі ч.1 ст.237-1 КЗпП України в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, т.я. суд вважає, що заявлений в позові розмір моральної шкоди 15000 грн. не доведений. Суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 300 грн. на відшкодування моральної шкоди, що буде співмірними тривалості та тяжкості перенесених нею моральних страждань

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати пропорційно частині задоволених на користь позивача позовних вимог, а саме судовий збір по вимогах майнового характеру в сумі 229,40 грн. та вимогах немайнового характеру в сумі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 за наказом по будівельному управлінню № 2 Публічного акціонерного товариства « Криворіжіндустрбуд» від 02.11.12 року за № 157-к з 02.11.2012 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Криворіжіндустрбуд» , ідентифікаційний код 01239186, яке знаходиться за адресою: 50051, м.Кривий Ріг, вул..Ландау, 8 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2012 року по день винесення рішення в сумі 17310, 48 грн. ( сімнадцять тисяч триста десять грн.48 коп.), за затримку видачі трудової книжки за період з 03.11.2012 року по 28.11.2012 року в сумі 2229, 38 грн. ( дві тисячі двісті двадцять дев»ять тисяч 38 коп.), у відшкодування моральної шкоди 300 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Криворіжіндустрбуд» , ідентифікаційний код 01239186, яке знаходиться за адресою: 50051, м.Кривий Ріг, вул..Ландау, 8 на користь держави судовий збір по вимогам майнового характеру в сумі 229,40 грн. та по вимогах немайнового характеру в сумі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу апеляції протягом 10 днів із дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми при його оголошенні , у той же строк із дня отримання копії рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено на протязі п"яти днів із дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Суддя Костенко В.В.

Суддя:

ОСОБА_5