Рішення № 31392635, 14.05.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/165/13- ц

Номер провадження 2/570/633/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

при секретарі Беднарчук Г.П.

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування земельною ділянкою, визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,59 га, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його мама ОСОБА_6 за життя успадкувала майно, яке зазначене в свідоцтві про право власності на спадщину за заповітом після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, котрий помер 17 березня 1993 року. Дане майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими в селі Карпилівка, по вулиці Набережна, 36, Рівненського району Рівненської області. До спадкового майна входила земельна ділянка для обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства розміром 0,34 га - загальна площа земельних ділянок складала 0,59 га. Земельною ділянкою площею 0,59 га ОСОБА_6 користувалася протягом життя разом з своїм чоловіком та позивачем. 25 січня 2009 року ОСОБА_6 померла. За життя вона склала заповіт, за яким все своє майно, що належатиме їй на момент смерті заповіла позивачу - її сину ОСОБА_4. Рішенням Рівненського районного суду від 14 вересня 2011 року в справі №2-1497/11 за ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями № 36, по вулиці Набережній, в с. Карпилівка Рівненського району Рівненської області в порядку спадкування за заповітом після смерті його мами. 14.10.2011 року позивач зареєстрував право власності на це майно в комунальному підприємстві «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації». Позивач покликається на положення ст. ст. 119, 120, 125, 141, 152, 158 ЗК України, ст. 344, ч.ч. 4, 5 ст. 373, ч.1 ст. 377 ЦК України і вважає, що за ним має бути визнане право власності на 0,59 га земельної ділянки, виходячи з наступного. Протягом всього часу земельною ділянкою розміром 0,59 га (0,25га+0,34га) відкрито та безперешкодно користувалася родина позивача, зокрема його матір ОСОБА_6, а після її смерті позивач - ОСОБА_4, який є єдиним спадкоємцем майна та використовував дані земельні ділянки у відповідності до їх цільового призначення та сплачував земельні податки і обов'язкові платежі. Відповідачці була надана в користування земельна ділянка розміром 0,11 га на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, але вона нею ніколи не користувалася. Цією земельною ділянкою користувався позивач. Позивач звернувся до сільської ради з заявою про передачу йому у приватну власність спірної земельної ділянки, і сільська рада прийняла відповідне рішення, яке потім було відмінене самою ж сільською радою. За таких обставин зважаючи, що відповідачка взагалі не користувалася наданою їй земельною ділянкою, а цією земельною ділянкою користувався позивач; в порядку спадкування він став власником будинку і як наслідок до нього перейшло право на земельну ділянку (0,25 га, для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд) а також до нього в порядку спадкування перейшло і право власності на іншу частину земельної ділянки (0,34 га, для ведення селянського господарства), яка раніше була в користуванні батька позивача, а пізніше перейшла до ОСОБА_6 і від неї в порядку спадкування до позивача, то останні просить суд постановити рішення, яким визнати ОСОБА_5, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування земельною ділянкою площею 0,11 га, яка розташована в с. Карпилівка на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку в с. Карпилівка на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, загальна площа якої складає 0,59 га, з них 0,25 га - для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по вулиці Набережна, 36, в с. Карпилівка Рівненського району Рівненської області, та 0,39 га для ведення селянського господарства, яка розташована поруч з будинковолодінням по вулиці Набережна, 36, в с. Карпилівка Рівненського району Рівненської області.

Позивач не зявився в судове засідання. Згідно до поданої заяви позов підтримує та просить справу розглядати без його участі.

Представники позивача позов підтримали та пояснили суду про обставини, що описані вище.

Відповідачка, яка була допитана за правилами свідка, позов не визнала. Пояснила суду, що їй надавалася земельна ділянка розміром 0,11 га в селі Карпилівка Рівненського району Рівненської області. Власними силами вона розпочала будівництво будинку, але роботи завершилися тільки виготовленням фундаменту, оскільки на будівництво будинку не вистачало коштів. Дана земельна ділянка обробляється. Тому відповідачка не вбачає підстав для задоволення заявленого позову.

Представник відповідачки позов не визнала та додала, що в ході судового засідання не була здобуті докази, на підставі яких можна було б визнати відповідачку такою, що втратила право на користування наданою їй земельною ділянкою. Крім того, в даному випадку позивач не має права на звернення до суду з такою позовною вимогою, оскільки таке право належить органам місцевого самоврядування. Так само за позивачем в судовому порядку не може бути визнане право власності на земельні ділянки, яким від користується, оскільки виключно до компетенції органів місцевого самоврядування належить право передачі громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок чи надання таких ділянок іншим способом, що визначений ЗК України. Позивач не є спадкоємцем земельних ділянок в порядку спадкування, оскільки спадкодавці не набули на них право власності, і відповідно позивач не міг успадкувати у власність те, що не належало спадкодавцям. Щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, то таке право може виникнути у позивача з 2017 року. І в цей строк не може бути зарахований строк користування цими ділянками спадкодавців, а отже звернення позивача до суду з даною позовною вимогою є передчасним. Також позивач не врахував особливості застосування ЗК України щодо положень про набувальну давність. Зважаючи на це позов не може бути задоволений через його безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 36, по вулиці Набережній, в с. Карпилівка Рівненського району Рівненської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті його мами ОСОБА_6. 14.10.2011 року позивач зареєстрував право власності на це майно в комунальному підприємстві «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до ст.120 ЗК України право власності на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду.

Згідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Спадкодавці ні батько позивача, ні мама позивача ОСОБА_6 не були власниками земельної ділянки площею 0,25 га, яка виділялася для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а були лише користувачами даної земельної ділянки.

Отже, до позивача в порядку спадкування перейшло право користування земельною ділянкою, яка виділялася для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Також згідно до норм ЦК України та ЗК України до позивача перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований житловий будинок, господарські будівлі та споруди. В той же час законодавець визначає юридичний порядок оформлення права власності не земельну ділянку, отримання відповідного правовстановлюючого документу. І такий порядок не може бути замінений судовим рішенням, але про це просить позивач в заявленому позові.

За позивачем в судовому порядку не може бути визнане право власності на земельні ділянки, яким від користується, оскільки виключно до компетенції органів місцевого самоврядування належить право передачі громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок чи надання таких ділянок іншим способом, що визначений ЗК України.

Позивач не є спадкоємцем земельних ділянок в порядку спадкування, оскільки спадкодавці не набули на них право власності, і відповідно позивач не міг успадкувати у власність те, що не належало спадкодавцям.

Надалі позивач покликається на те, що відповідачка не користується земельною ділянкою розміром 0,11 га, яка їй була надана згідно до рішення виконавчого комітету Городоцької сільської ради № 5 від 13.01.1987 року, і що даною земельною ділянкою користувалися як батьки позивача, так і він. Тому у позивача виникає право на звернення до суду з позовом про визнання відповідачки такою, що втратила справо на користування цією земельною ділянкою, і визнання за ним права власності на цю земельну ділянку в порядку ст. 119 ЗК України та ст. 344 ЦК України.

Статтею 141 Земельного Кодексу України визначений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Наявність підстав, що слугували б наслідком для припинення відповідачки права користування наданою їй земельною ділянкою не були доведені позивачем.

Також суд вважає, що позивачеві не належить право ініціювання позбавлення відповідачки права на користування земельною ділянкою, що була їй надана згідно до рішення виконавчого комітету Городоцької сільської ради № 5 від 13.01.1987 року. В даному випадку таке право належить Городоцькій сільській раді Рівненського району Рівненської області в силу положень ЗК України (стаття 12) та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 26).

Також в ході розгляду справи були здобуті докази того, що відповідачка користувалася та користується наданою їй земельною ділянкою; здійснила на цій ділянці будівельні роботи.

За таких обставин суд вважає, що позов про визнання відповідачки ОСОБА_5, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування земельною ділянкою площею 0,11 га, яка розташована в с. Карпилівка на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області є безпідставним та недоведеним.

Стаття 119 ЗК України визначає що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Передача земельної ділянки у власність або користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку встановленому цим кодексом.

Щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, то таке право може виникнути у позивача лише з 2017 року. І в цей строк не може бути зарахований строк користування цими ділянками спадкодавців, а отже звернення позивача до суду з даною позовною вимогою є передчасним. Також позивач не врахував особливості застосування ЗК України щодо положень про набувальну давність.

Представник позивача покликається на те, що Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області відмінила своє ж рішення про передачу позивачу у приватну власність земельної ділянки, якою фактично користувався позивач і яка виділялася відповідачці. При цьому вказує на недопустимість прийняття подібних рішень, покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року в справі №1-9/2009 за №7-рп/2009.

Проте суду не були надані відповідні докази на підтвердження заявленою правової позиції: не були надані докази як прийняття, так і докази про скасування рішення Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторона позивача не довела належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилалася як на обґрунтування заявлених позовних вимог. За таких умов заявлений позов є безпідставним та недоведеним, а тому не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право на користування земельною ділянкою, визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,59 га - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (паспорт СР995704, виданий 26.02.2004 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, сума 2 грн. 60 коп. судові витати (судовий збір).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Красовський О.О.