Постанова № 31391081, 20.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2013 року Справа № 812/2685/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.,

за участю представників

позивача: Шкоди Н.О. (довіреність № 8 від 04.09.2012),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області виявлено порушення Закону України «Про рекламу». Так, 24 жовтня 2012 року по АДРЕСА_3 на фасадній стороні магазину (модуль № 11) ФОП ОСОБА_2 зафіксовано ознаки порушення вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», а саме: у рекламі про зниження цін на продукцію відсутня інформація про дату початку та закінчення проведення знижок та співвідношення знижок до попередньої ціни, про що складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 24.10.2012 № 99.

Листом від 06 листопада 2012 року № 2464 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 запропоновано надати документи, підтверджуючи вартість розповсюдженої реклами, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Відповідач на засідання по розгляду справи про порушення законодавства про рекламу не з'явився, необхідні документи не надав, клопотань про перенесення термінів розгляду справи не заявив.

Рішенням від 26 листопада 2012 року № 0099 за порушення ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу», а саме, за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на останню накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. Рішення від 26 листопада 2012 року № 0099 надіслано відповідачу рекомендованим листом 05 грудня 2012 року.

Відповідачем дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області щодо застосування до нього заходу впливу у вигляді рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу не оскаржувалися, сума штрафу не сплачена.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21 березня 2013 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджено підписом відповідача на повідомленні про явку у судове засідання (а.с.49).

У судовому засіданні 04 квітня 2013 року відповідачем до матеріалів справи приєднано письмові заперечення проти позову (а.с.20-22), у яких зазначено, що з 2012 року на підставі договору оренди у періоді з 1 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року ФОП ОСОБА_2 здійснювала торгівельну діяльність у магазині (модулі 11), розташованому за адресою: АДРЕСА_3. Відповідачем було прийнято рішення про припинення торгівельної діяльності у вказаному магазині (модулі), його було зачинено, однак оскільки строк дії договору оренди закінчувався 31.10.2012, до цього часу нереалізований товар знаходився на зберіганні в магазині (модулі). На вхідній двері та на фасаді були розміщені вивіски «Зачинено» та «Оренда», тобто торгівля не здійснювалася.

Про те, що 24 жовтня 2012 року позивачем було зафіксовано ознаки порушення Закону України «Про рекламу», відповідач дізналася випадково у березні 2013 року, коли зустріла нових власників своєї колишньої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з якої була виписана з 24 липня 2012 року. Нові власники повідомили про те, що на колишню адресу надійшло поштове відправлення на ім'я відповідача. Звернувшись до поштового відділення, відповідач отримала копію ухвали про відкриття провадження у даній адміністративній справі, а також копію адміністративного позову разом з додатками.

Відповідач зауважує, що їй не було відомо про існування протоколу та рішення позивача про застосування штрафних санкцій, оскільки з 27 липня 2012 року позивач за адресою: АДРЕСА_1 вже не проживала.

Також, відповідач зазначила, що нею ніколи не розміщувалася будь-яка реклама чи інформація про акції, скидки тощо. На час, коли таку інформацію було виявлено на фасаді торгівельного об'єкту, відповідач вже не здійснювала у ньому підприємницьку діяльність, модуль було запропоновано для здавання в оренду. Хто саме розмістив рекламу відповідачу не відомо.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_2 дії з розповсюдження та виготовлення реклами не здійснювалися, відповідач вважає рішення про застосування штрафних санкцій протиправним.

Також, відповідач зауважує, що у позивача відсутнє право звернення до адміністративного суду з даним позовом.

На підставі вищевикладеного відповідач просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Опитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили обставини, вказані у позовній заяві, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Додатково повідомили суду, що 24 жовтня 2012 року ними було виявлено порушення Закону України «Про рекламу». У приміщенні модуля знаходилася жінка, яка представилась як реалізатор. На питання хто саме здійснює торгівельну діяльність у вказаному об'єкті, жінка повідомила, що вказаний модуль орендує ОСОБА_2, яка на час виявлення порушень була відсутня. ОСОБА_3 зв'язався з ОСОБА_2 телефоном та повідомив, що ними виявлено ознаки порушення Закону України «Про рекламу». Відповідач повідомила свідкам поштову адресу свого місця проживання та повідомила, що через годину вона буде у торгівельному кіоску та надасть усі необхідні документи. Разом з тим, через годину свідки з'ясували, що ОСОБА_2 до торгівельного об'єкту не прибула, жодних документів не надала. Торгівельний об'єкт було зачинено та на фасаді модуля вже була відсутня реклама про знижки. Також, свідки зауважили, що на час виявлення ознак порушення, у модулі здійснювалася торгівля, про що свідчило розміщення товарів на полицях у модулі, у приміщенні була особа, яка представилася реалізатором та надала контактний телефон відповідача, на дверях модуля була розміщена табличка «Відкрито».

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Законом України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» визначено засади рекламної діяльності в Україні та врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про рекламу», основними принципами реклами є законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Згідно з п.5 ч.1 ст.8 Закону України «Про рекламу», реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, серед іншого, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (надалі Порядок), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Абзацом 10 пункту 2 Порядку визначено, що штрафи відповідно до ст.27 Закону України «Про рекламу» накладаються, серед іншого, у таких розмірах: сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до п.9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно п.18 Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Пунктом 19 Порядку визначено, що рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідно до п.20 Порядку сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 24 жовтня 2012 року по АДРЕСА_3 на фасадній стороні магазину (модуль № 11) ФОП ОСОБА_2 зафіксовано ознаки порушення вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», а саме: у рекламі про зниження цін на продукцію відсутня інформація про дату початку та закінчення проведення знижок та співвідношення знижок до попередньої ціни, про що складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 24.10.2012 № 99 (а.с.6, 7).

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 24 жовтня 2012 року № 99 щодо ознак порушення вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.8).

Листом від 06 листопада 2012 року за № 2464 ФОП ОСОБА_2 повідомлено про виявлення та фіксування ознак порушення вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу», а саме: у рекламі про знижки цін на продукцію магазину ФОП ОСОБА_2 відсутня інформація про дату початку та закінчення проведення знижок, разом із запрошенням прийняти участь у розгляді справи про порушення законодавства про рекламу, яке призначено на 26 листопада 2012 року з 09 до 11 години 00 хвилин, та вимогою надати документи, підтверджуючи вартість реклами, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Крім того, зазначеним листом відповідача попереджено щодо наслідків ненадання документів, підтверджуючих вартість реклами, та застосування до нього фінансових санкцій (а.с.9).

Вказаний лист 06 листопада 2012 року було направлено ФОП ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією за адресою: 94200, АДРЕСА_1, що підтверджено копією чеку про рекомендоване відправлення (а.с.9).

Вказане відправлення повернулося до позивача без вручення із зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання», що підтверджено копією поштового відправлення (а.с.43) та відповіддю Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 15.01.2013 за № 02/51-23 (а.с.18-19).

26 листопада 2012 року ФОП ОСОБА_2 на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу не прибула, інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області не надала, про що свідчить протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 26 листопада 2012 року № 99 (а.с.10).

Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 26 листопада 2012 року № 0099 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за порушення ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу», а саме, неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами про зниження цін на продукцію фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на останню накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. та зобов'язано суб'єкта господарювання у 3-денний строк після сплати штрафу письмово повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів, який наклав стягнення, зазначивши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф, із наданням належним чином завірених копій (а.с.11).

Рішення від 26 листопада 2012 року № 0099 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу надіслано відповідачу рекомендованим листом 05 грудня 2012 року, про що свідчить копія фіскального чеку від 05 грудня 2012 року (а.с.12).

Вказане рішення повернулося до позивача без вручення із зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання», що підтверджено копією поштового відправлення (а.с.42) та відповіддю Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 15.01.2013 за № 02/51-23 (а.с.18-19).

Суду не надано доказів оскарження відповідачем рішення від 26 листопада 2012 року № 0099 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в адміністративному чи судовому порядку.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем також не надано.

Посилання відповідача на нерозміщення нею на фасаді торгівельного модуля будь-якої інформації про зниження цін спростовуються фотознімками, наявними в матеріалах справи (а.с.6).

Доводи відповідача про те, що нею на час перевірки підприємницька діяльність у модулі вже не здійснювалася також не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки у повній мірі спростовані сукупністю доказів, а саме: договором на користування обладнаною торгівельною площею від 01 липня 2012 року, згідно якого ФОП ОСОБА_5 надано ФОП ОСОБА_2 обладнану торгівельну площу (торговий павільйон) за адресою: АДРЕСА_3, для організації роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, строк дії договору з 01 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року (а.с.23-25); а також поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які повідомили суду, що на час виявлення ознак порушення, у модулі здійснювалася торгівля, про що свідчило розміщення товарів у модулі, у приміщенні була особа, яка представилася реалізатором та надала контактний телефон відповідача, на дверях модуля була розміщена табличка «Відкрито».

Посилання відповідача на те, що ненадання витребуваної інформації та документів сталося не з її вини, оскільки відповідач, на час відправлення листа-вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, вже не проживала за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого надала копію паспорта (а.с.26-26), суд до уваги не приймає, з огляду на таке.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 вбачається, що відповідача було зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради як фізичну особу-підприємця 16.11.2009 за № 2 384 000 0000 006218 та зазначено місце проживання фізичної особи-підприємця: 94222, АДРЕСА_1 (а.с.30).

Оглядом копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 (а.с.26-29) встановлено, що 24 липня 2012 року відповідача знято з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1, а 12 грудня 2012 року місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4.

Разом з тим, нове місце проживання відповідачем зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців тільки 27 грудня 2012 року, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.61-62).

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Статус відомостей Єдиного державного реєстру визначено ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Оскільки відповідачем несвоєчасно виконано обов'язок щодо держаної реєстрації у Єдиному державному реєстрі зміни місця проживання, а також, з огляду на те, що позивачем лист-повідомлення та рішення про застосування штрафних санкцій направлені відповідачу за місцем проживання, зазначеним у Єдиному державному реєстрі на час відправлення такої кореспонденції, суд приходить до висновку, що лист-повідомлення та рішення про застосування штрафних санкцій відповідачу вручено належним чином.

Таким чином, судом встановлено, що ненадання відповідачем у встановлений позивачем строк витребуваних відомостей та документів сталося виключно з вини відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивачем правомірно винесено рішення від 26 листопада 2012 року № 0099 про накладення на ОСОБА_2 штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.

Оскільки відповідачем рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 26 листопада 2012 року № 0099 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у добровільному порядку не виконано, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до розгляду адміністративної справи по суті.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень,суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно зі ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, за подання адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного відсотку розмір майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його кошторисом не передбачено витрати на сплату судового збору. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 1700,00 грн. Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 114,70 грн.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 травня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 94203, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету Жовтневого району м. Луганська (р/р 31117106700004, ідентифікаційний код 37991477, МФО 804013, банк УДКС у Луганській області, код платника 21081100, символ 106) фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (місцезнаходження: 91021, м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 50, ідентифікаційний код 37991168) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 24 травня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова