Рішення № 3139056, 04.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/646

04.02.09

За позовом

Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Велта»

до

третя особа

Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта»

про

стягнення 148 033,16 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Кунець С.В. (довіреність № 02/08 від 04.06.2008);

від відповідача –

від третьої особи –

не з’явився;

Булаєнко Р.В. (довіреність № 020/90 від 28.01.2009).

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «Велта» (далі –Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (далі –Відповідач) матеріальної шкоди в сумі 148 033,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту серії ТР № 203 від 26.05.2006, внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Хонда Аккорд», державний номерний знак АХ 1881 АМ, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль «Пежо 307», державний номерний знак АА 57 46 АХ, яким скоєно ДТП, і водія якого визнано винним у її скоєні, належать на праві власності Третій особі та застрахований Відповідачем на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 3510 від 12.10.2006, тому Відповідач зобов’язаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що оскільки підставами за заподіяну шкоду є вина особи та прямий причинний зв'язок із завданою шкодою, а тому водій автомобіля «Пежо 307», державний номерний знак АА 57 46 АХ, не має обов’язку відшкодувати шкоду, яка наступила внаслідок порушення водієм автомобіля марки «Хонда Аккорд», державний номерний знак АХ 1881 АМ Правил дорожнього руху України.

Ухвалою суду від 06.02.2008 було призначено автотехнічну експертизу для з’ясування обставин даної справи.

15.10.2008 матеріали справи повернуті від КНДІСЕ разом з висновком транспортно-трасологічної та судової автотехнічної експертизи № 2896/2897 від 23.09.2008.

18.12.2008 Третя особа в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подала клопотання, відповідно до якого просить проводити подальший розгляд справи без участі представника Третьої особи.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 19.12.2008 оголошувалась перерва до 14.01.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Управління МВС України в Харківській області № 3668 від 01.12.2006 та постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.12.2006 у адміністративній справі № 3-15683/06, 19.11.2006 біля 10 годин у м. Харкові на перехресті проспекту Леніна та вул. Яроша була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «Хонда Аккорд», державний номерний знак АХ 1881 АМ (далі –автомобіль «Хонда»), яким керував Безкровний Ю.А. із автомобілем «Пежо 307», державний номерний знак АА 57 46 АХ (далі –автомобіль «Пежо»), яким керував Шевченко В.Д.

ДТП сталася в результаті порушення Шевченком В.Д. вимог пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Управління МВС України в Харківській області № 3668 від 01.12.2006 та постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.12.2006 у адміністративній справі № 3-15683/06, відповідно до якої Шевченка В.Д., визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

У ході розгляду справи на виконання ухвали суду Київським НДІСЕ було проведено транспортно-трасологічну та судову автотехнічну експертизи, за результатами яких 23.09.2008 було складено Висновок №2896/2897, відповідно до якого було встановлено, що: виходячи з зафіксованих слідів гальмування швидкість руху автомобіля «Хонда»перед гальмуванням в даних дорожніх умовах складала не менше 119…125 км/год.; в момент зіткнення автомобіля «Пежо»з автомобілем «Хонда», автомобіль «Пежо»рухався. Після зіткнення автомобіль «Пежо»з автомобілем «Хонда», останній міг втратити курсову стійкість, що могло вплинути на зміну траєкторії руху з наступним наїздом на тролейбус, який стояв біля правого краю проїзної частин; водій автомобіля Хонда Безкровний Ю.А. в даній дорожній обстановці при швидкості руху 60 км/год мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем Пежо шляхом застосування екстреного гальмування і тим більше мав технічну можливість запобігти наїзду на тролейбус, який стояв біля правого краю проїзної частини; дії водія автомобіля Хонда Безкровного Ю.А. у даній дорожній обстановці не відповідали вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Отже, ДТП сталася з вини обох учасників дорожнього руху.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хонда», яким керував Безкровний Ю.А.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «Хонда», відповідно до звіту про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 5125 від 29.11.2006, виконаного Національним центром незалежних експертиз (далі –Звіт № 5125), становить 149 335,12 грн.

Пошкоджений автомобіль «Хонда»був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту серії ТР № 203 від 26.05.2006, укладеного між Позивачем та Безкровним Ю.А. (власник автомобіля «Хонда»).

На виконання вищевказаного договору, за страховим актом № 104 ТР від 07.12.2006 на підставі листа Новоолексіївського відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»№ 27/37-15-223 від 05.12.2006, Позивачем було виплачено страхове відшкодування за завдану автомобілю «Хонда»матеріальну шкоду в сумі 148 033,16 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 552 від 07.12.2006 на суму 3 319,40 грн. та платіжними дорученнями № 2235 від 07.12.2006 на суму 74 713,76 грн., № 2237 від 08.12.2006 на суму 70 000 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 148 033,16 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Управління МВС України в Харківській області № 3668 від 01.12.2006, транспортний засіб –автомобіль «Пежо», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Хонда»належить Третій особі.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що у ДТП були визнані винними обидва її учасники –Безкровний Ю.А. та Шевченко В.Д.

Проаналізувавши та оцінивши, відповідно до статті 43 ГПК України, матеріали справи, суд дійшов висновку, що шкода завдана автомобілю «Хонда», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП, враховуючи обставини справи, підлягає відшкодуванню у розмірі 50% заподіяних збитків, що складає 74 667,56 грн. (149 335,12 грн. (розмір завданої шкоди внаслідок ДТП відповідно до Звіту №5125) х 50%)).

Часткова вина особи, яка керувала автомобілем «Пежо», що належить Третій особі та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Третя особа є особою, частково відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Хонда», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю автомобіля «Пежо»була застрахована Третьою особою у Відповідача на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 3510 від 12.10.2006.

Відповідно до зазначеного договору Відповідач взяв на себе обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, витрати на відновлення (ремонт) пошкодженого майна третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля «Пежо», і внаслідок якої настає цивільна правова відповідальність Третьої особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Статтею ж 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Судом встановлено, що на момент подання позову до суду Позивач направив Відповідачу претензію від 03.04.2007 про відшкодування 148 033,16 грн. з передбаченими у статті 35 вказаного Закону України документами.

У відповіді на вказану претензію Відповідач зазначив, що рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу за даною ДТП буде прийнято після отримання всіх необхідних матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності Шевченка В.Д. від Дзержинського районного суду м. Харкова.

11.07.2007 Відповідач листом № 3483 повідомив Позивача про те, що після отримання з Дзержинського районного суду м. Харкова адміністративного матеріалу, Відповідач замовив автотехнічне дослідження. На підставі висновку автотехнічного дослідження № 62/1 від 26.06.2007, складеного науково-дослідним бюро судових експертиз «Сантадор», Відповідач дійшов висновку про те, що у діях водія автомобіля «Хонда»вбачається порушення Правил дорожнього руху України, тобто є обопільна вина водіїв автомобілів «Хонда»та «Пежо», а тому з метою уникнення судового розгляду, Відповідач запропонував провести часткову виплату страхового відшкодування за даним ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2007 Позивач отримав від Відповідача підписану та скріплену печатками Відповідача угоду про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, умовами якої передбачено, виплата страхового відшкодування у розмірі 70 000 грн., за умови відсутності з боку Позивача матеріальних та інших претензій до Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 74 667,56 грн. (50% вартості заподіяних застрахованому автомобілю збитків).

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Вартість проведення судової експертизи становить 2 111,40 грн., що підтверджується актом здачі-приймання висновку судового експерта № 2896/2897 у справі № 34/646 за ухвалою від 06.02.2008.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 509-511, 512-514, 516, 517, 520, 526-528, 988, 993, 1187,1188 ЦК України, статтями 9, 27 Закону України «Про страхування», статтями 12, 22, 29, 34, 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Велта»(83114, Харківська область, м. Харків, вул. Мироносицька, 43, к. 10 ідентифікаційний код 23465084, р/р 2650620008300 в Київському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Харкова, МФО 351016) 74 667 (сімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 56 коп. матеріальної шкоди, а також 746 (сімсот сорок шість) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Велта»(83114, Харківська область, м. Харків, вул. Мироносицька, 43, к. 10 ідентифікаційний код 23465084, р/р 2650620008300 в Київському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Харкова, МФО 351016, а у випадку відсутності коштів і з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн. 99 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя Сташків Р.Б,