Постанова № 3138941, 26.02.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.09 р. Справа № 18/44а

11годин 05хвилини місто Донецьк, вулиця Артема 157

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Ващенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовом Комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк

до Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними Рішень Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк №53 від 08.02.2006р. та №54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду

за участю представників:

від позивача: Чеверда Г.О. – за дов. від 24.11.2008р.;

Вієт О.М. – за дов. №483 від 03.03.2008р.

від відповідача: Деркач Л.В. – за дов. від 05.01.2009р.;

Овражко Л.М. – за дов. від 23.02.2009р.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство «Тепломережа» м. Донецьк звернулось до Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк про скасування рішень №53 від 08.02.2006р. та №54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність прийнятих рішень; відсутність вини підприємства у несвоєчасній сплаті страхових внесків через невиконання бюджетом своїх зобов’язань перед підприємством.

У відзиві №1872/06 від 07.03.2006р. відповідач не визнав заявлені вимоги та наполягав на їх необґрунтованості; порушенні позивачем вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р.; правомірності оспорюваних рішень.

Постановою господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

За наслідками апеляційного провадження ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі №18/44а постанова господарського суду Донецької області від 03.04.2006р. залишена без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2007р. попередні судові акти були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 01.10.2007р. справа була прийнята до провадження та призначене судове засідання на 15.10.2007р.

У засіданні від 15.10.2007р. представникам сторін були роз’яснені їх права та обов’язки. Позивач наполягав на заявлених вимогах, а відповідач - заперечував проти їх задоволення. Судом роз'яснена сторонам можливість щодо примирення згідно статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України.

До суду надійшла заява про зміну підстав адміністративного позову №2412 від 24.10.2007р., в якій позивач посилався на порушення оспорюваними актами приписів чинного законодавства, зокрема, вимог підпункту 9.3.2 пункту 9.3 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004р. за №64/8663); статтю 250 Господарського кодексу України щодо строків для застосування адміністративно-господарських санкцій; нерозповсюдження положення абзацу 4 пункту 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р.

Враховуючи викладене позивач просив визнати недійсними Рішення Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк №53 від 08.02.2006р. та №54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

У запереченнях №11740/06 від 12.11.2007р. відповідач не погодився із висновком позивача про застосування до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України, оскільки згідно з пунктом 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до пункту 5 статті 106 вищезгаданого закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

У зв’язку з надходженням на адресу суду клопотання позивача від 12.11.2007р. про призначення судово-економічної експертизи, ухвалою господарського суду Донецької області від 20.11.2007р. було призначено судову-економічну експертизу, проведення якої було доручено судовому експерту Машиніченко О.А., та зупинене провадження в адміністративній справі.

У зв’язку з надходженням до суду висновку судово-економічної експертизи №183/24, складеного 15.05.2008р., ухвалою від 11.06.2008р. провадження у справі було поновлено та викликано представників сторін в судове засідання.

У запереченнях №7845/06 від 11.06.2008р. відповідач виклав свої зауваження до висновку експерта, наполягаючи на неврахуванні судовим експертом певних платіжних доручень та подвійному врахуванні інших платіжних доручень.

У поясненнях, наданих до суду 18.06.2008р., судовий експерт пояснив, що під час проведення експертизи вивчались документи, наявні в матеріалах справи та надані сторонами. Документи, на які посилається у своїх запереченнях відповідач, не були предметом дослідження.

Ухвалою від 18.06.2008р. через надходження клопотання позивача про проведення додаткової судової експертизи, проти проведення якої не заперечував відповідач, судом було призначено додаткову судову економічну експертизу. У зв’язку з цим на підставі статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі №18/44а було зупинене.

У зв’язку з надходженням на адресу суду висновку судово-економічної експертизи №183-1/24, складеного 09.01.2009р., ухвалою від 26.02.2009р. провадження у справі було поновлено та викликано представників сторін в судове засідання від 26.02.2009р.

Під час судового провадження позивач підтримував свою правову позицію, а відповідач заперечував проти задоволення в повному обсязі позовних вимог.

Під час судового розгляду були досліджені: рішення №53 від 08.02.2006р. та №54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду; акт від 30.12.2005р. перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції Комунального підприємства «Тепломережа», складений Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України; довідка від 20.12.2004р.; акт від 05.06.2003р. документальної перевірки (аудиту) фінансово-господарської діяльності, ефективного та цільового використання бюджетних коштів, достовірності розрахунків компенсації вартості пільг і субсидій, наданих населенню в Комунальному підприємстві «Тепломережа» за період з 01.01.2000р. по 0105.2003р., складений Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області; довідка перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Тепломережа" №14-14 від 23.05.2003р.; акт від 28.03.2005р. про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Комунального підприємства «Тепломережа» за період з 01.01.2003р. по 01.01.2005р., складений ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецьк; рішення Донецької міської ради №20/1 від 24.06.2005р.; довідка про заборгованість за тепло; відзив на адміністративний позов №1872/06 від 07.03.2006р.; розрахунок фінансових санкцій; зміни та доповнення до Статуту Комунального підприємства "Тепломережа"; свідоцтво про державну реєстрацію Комунального підприємства "Тепломережа"; довідка з ЄДРПО України; Копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість; Контракт №65 від 31.01.01р.; інформація щодо Комунального підприємства "Тепломережа"; розшифровка зростання кредиторської заборгованості; довідки; листи ДП «Укренерговугілля»; листи НАК «Нафтогаз України»; витяг з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»; акт від 28.01.2006р. перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування Комунального підприємства «Тепломережа», складений Управлінням Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі; лист відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби №25-30-3649 від 13.10.2004р.; Постанова №284/2 від 15.10.2004р. про відкриття виконавчого провадження; №284/2 від 27.10.2004р. про закінчення виконавчого провадження; Постанови про арешт коштів боржника від 16.03.2004р., від 09.06.2005р.; скарга на дії державного виконавця №2520 від 17.11.2005р.; акт списання дебиторсько - кредиторської заборгованості; протокол засідання регіональної комісії щодо погодження обсягів природного газу, визначених розрахунковим шляхом, вартість яких підлягає списанню перед газопостачальними підприємствами, підприємствами-виробниками теплової енергії та енерго та тепло- водопостачання від 30.07.2004р.; договори про постачання вугільної продукції; пояснення до рішень про застосування фінансових санкцій; заява про зміну підстав адміністративного позову; заперечення на заяву про зміну підстав адміністративного позову; розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове страхування; платіжні доручення; копії розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті; висновок судово-економічної експертизи №183/24, складений 15.05.2008р.; висновок судово-економічної експертизи №183-1/24, складений 09.01.2009р.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

За наслідками проведеної працівниками Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі документальної перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування Комунальним підприємством «Тепломережа» за період з 30.09.2004р. по 16.01.2006р., результати якої були оформлені актом від 28.01.2006р., заступником начальника Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі були прийняті Рішення №53 від 08.02.2006р. та №54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (далі - Рішення №53 від 08.02.2006р. та Рішення №54 від 08.02.2006р.)

Згідно Рішення №53 від 08.02.2006р. до страхувальника (Комунального підприємства „Тепломережа”) на підставі пункту 2 статі 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. були застосовані санкції у вигляді штрафу на суму 632207грн.70коп. та пені в розмірі 167689грн.

За змістом Рішення №54 від 08.02.2006р. до страхувальника (Комунального підприємства „Тепломережа”) на підставі пункту 2 статі 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р. були застосовані санкції у вигляді пені на суму 4553грн.35коп.

Як вбачається із розрахунків фінансових санкцій та пені, складених відповідачем, суми штрафу та пені були застосовані за несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків за вересень 2004р. – січень 2006р.

Відповідно до приписів статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Згідно пункту 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. страхувальниками, зокрема, - є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. (із змінами та доповненнями) до обов’язків страхувальника віднесено обов’язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частина перша статті 19 вищенаведеного закону встановлює - страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. (із змінами та доповненнями) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. В даному випадку базовим звітним періодом є календарний місяць.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством, або за виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

У разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду днем сплати страхових внесків вважається - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. (із змінами та доповненнями) визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 9 статті 106 Закону України „"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003р. (із змінами та доповненнями) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

При цьому, відповідно до положень пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:

1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки. Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.

Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;

3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.

Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. 10.1. На суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За приписом ст.ст. 69 та 82 Кодексу адміністративного судочинства України одним із видів доказів в адміністративному судочинстві є висновок судового експерта.

За наслідками проведених судових експертиз, результати яких викладені у висновку судово-економічної експертизи №183/24, складеному 15.05.2008р. та висновку судово-економічної експертизи №183-1/24, складеному 09.01.2009р., вбачається, що підтверджується зазначене в акті перевірки від 28.01.06р. порушення підприємством строку сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування. Проте, розмір та суми застосованих штрафних санкцій спірними рішеннями Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька №53 та №54 від 08.02.06р. не відповідають первинним документам бухгалтерського обліку позивача.

В матеріалах справи наявні листи органу державної виконавчої служби, в яких повідомляється про стягнення з Комунального підприємства "Тепломережа" коштів для погашення сум заборгованості зі сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду України. Також наявні виписки банку, в яких зазначено про списання певних грошових коштів з рахунку підприємства на рахунок виконавчої служби.

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р., передбачено нарахування пені та штрафних санкцій у випадку погашення боргу саме страхувальником. Водночас, вказаний нормативний акт не містить в собі положень про можливість застосування таких санкцій у випадку погашення заборгованості шляхом примусового стягнення суми боргу зі страхових внесків органом державної виконавчої служби.

Крім того, відносно певної частини заборгованості зі сплати страхових внесків, на яку нараховані фінансові санкції згідно оспорюваних рішень, сторонами були встановлені інші терміни для їх уплати шляхом укладення мирової угоди та затвердження її судом (ухвала господарського суду Донецької області від 05.10.2005р. у справі №4/314, мирова угода від 04.10.2005р.)

Враховуючи це, пеня та штрафні санкції не мали нараховуватись за несвоєчасну сплату Комунальним підприємством "Тепломережа" страхових внесків до Пенсійного фонду України на суму заборгованості, яка сформувалась у період з грудня 2004р. по липень 2005р, та термін сплати якої, за рішенням суду і мировою угодою був змінений (жовтень 2005 - грудень 2005р.)

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду, що спірні рішення були прийняті ним обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного акту, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано та протягом розумного строку.

Враховуючи те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог позивача про визнання недійсними рішень Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №53 та №54 від 08.02.2006р.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, до яких, зокрема, належать витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи. Згідно платіжних доручень, наданих до матеріалів справи, позивачем була оплачена вартість обох судових експертиз на загальну суму 55000грн.

З урахуванням змісту підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", суд також присуджує з Державного бюджету України на користь позивача 3грн.40коп.

Керуючись статтями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003р. (зареєстровано в Мінюсті 16.01.2004 за №64/8663), статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 254, Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк до Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними рішень Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №53 та №54 від 08.02.2006р. – задовольнити.

Визнати недійсними Рішення Управління Пенсійного Фонду України в Куйбишевському районі м. Донецьк №53 від 08.02.2006р. та №54 від 08.02.2006р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду

Стягнути з Державного бюджету на користь Комунального підприємства „Тепломережа” м. Донецьк (93096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, МФО 334408, ЗКПО 05473192) суму судового збору у розмірі 3грн.40коп. та суму витрат, пов’язаних з проведенням судових експертиз, в розмірі 55000грн.

В судовому засіданні від 26.02.2009р. проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст виготовлено 03.03.2009р.

Суддя Новікова Р.Г.

Надруковано 3 примірника: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи