Ухвала суду № 31389171, 23.05.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0614/2688/2012 Головуючий у 1-й інст. Тарасенко М.П.

Категорія 51 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Матюшенка І.В., Галацевич О.М.,

з участю секретаря

судового засідання Кузьмінської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Гранітненське» на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Гранітненське" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, який неодноразово уточнював та остаточно просив стягнути з КП «Гранітненське» на його користь середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати належних сум за період з 13 червня 2012 року по 24 січня 2012 року в сумі 42859,08 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обгрунтовував тим, що з 2005 року він працював на КП «Гранітненське». 12.06.2012 року його було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників по п.1 ст.40 КЗпП України. На день звільнення підприємство нарахувало йому заробітну плату за період з 01.02.2012 року по 12.06.2012 року в сумі 32445,18 грн. В день звільнення 12.06.2012 року ним було відпрацьовано повний робочий день. Того ж дня, він звернувся до директора підприємства із заявою про виплату йому нарахованої заробітної плати, проте заробітна плата не була виплачена. Невиплата вчасно заробітної плати протягом даного періоду поставила його у скрутне матеріальне становище, призвело до моральних та фізичних страждань, чим завдано йому моральної шкоди.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Гранітненське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи з 13.06.2012 року по 24.01.2013 року в сумі 35756,98 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000,00 грн. В решті позову відмовлено за безпідставністю. Стягнуто також з відповідача на користь держави 368,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, КП «Гранітненське» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з нього на користь позивача 35756,98 грн. середнього заробітку та в частині стягнення моральної шкоди. В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20373,08 грн. за період з 13.06.2012 року по 26.10.2012 року, в решті позову відмовити за безпідставністю.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції неповно та необ'єктивно дослідив наявні у справі докази і доводи відповідача, а також не взяв до уваги посилання на судову практику.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 4 квітня 2006 року працював на посаді головного бухгалтера у КП «Гранітненське», а 12.06.2012 року був звільнений з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 3). Позивач при звільненні 12.06.2012 року звернувся із заявою до відповідача про виплату заборгованої заробітної плати (а.с. 4).

Сторонами не заперечується, що в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, лише 25 січня 2013 року відповідачем було проведено з ОСОБА_2 повний розрахунок по заборгованій заробітній платі в сумі 17872 грн. 25 коп.

Суд прийшов до правильного висновку, що у відповідності до ст. 117 КЗпП України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Приймаючи до уваги, що затримка по виплаті заборгованої заробітної плати становить 158 днів, середньоденний заробіток складає 226 грн. 31 коп.(а.с.33), то відповідно стягненню на користь позивача підлягає 35756 грн. 98 коп. (158 х 226,31).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд повинен був провести стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 12.06.2012 року по 26.10.2012 року ( день судового засідання, коли позивач збільшив позовні вимоги) є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах Закону.

Також необґрунтованими є посилання апелянта на те, що суд неправомірно стягнув на користь позивача моральну шкоду.

Зокрема, ухвалюючи судове рішення в цій частині, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 237-1 КЗпП України правильно врахував ті обставини, що відповідач не проводив повний розрахунок із позивачем протягом 158 днів, що є порушенням його законних прав, яке тягне негативні наслідки для останнього і вимагає додаткових зусиль для організації його життя, а також керуючись принципами справедливості та розумності, задовольнив позовні вимоги частково в цій частині.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в прийнятті.

Судом досліджені наявні в справі докази, в рішенні наведені мотиви їх прийняття.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Гранітненське» відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді