Постанова № 31388606, 24.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2013 року № 826/5303/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Шаповаловій К.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.03.2013 № 0000672250/5277, № 0000662250/5276, № 0000652230, № 000038; зобов'язати відповідача відобразити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в базі даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, в базі АІС аудит включно, але не обмежуючись, об'єкт оподаткування ТОВ «Київтрансбуд» з податку на прибуток при придбанні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1436390 грн., в тому числі, за 1-й квартал 2011 року у сумі 860195 грн., за 2-й квартал 2011 року у сумі 576195 грн. та подальшого продажу даних товарів, робіт (послуг) ТОВ «Епіцентр К» та об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 287278 грн., у тому числі, за січень 2011 року у сумі 39329 грн., за лютий 2011 року у сумі 85760 грн., за березень 2011 року у сумі 46950 грн., за квітень 2011 року у сумі 115239 грн. та подальшого продажу даних товарів, робіт (послуг) ТОВ «Епіцентр К».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове 25.04.2013 не забезпечив, натомість подав до канцелярії суду заперечення, у яких просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.02.2013 за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Київтрансбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС складено Акт № 908/2240/34475152 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 317773 грн.; порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 30805 грн.; порушення абз. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму у розмірі 515 грн.; п. 2.8 ст. 2, п. 3.5 ст. 3, п. 7.24 ст. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства.

26.03.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000672250/5277, яким у зв'язку з порушенням пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30805 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15402,50 грн.;

№ 0000662250/5276, яким у зв'язку з порушенням пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 317773 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 78784,75 грн.;

№ 0000652230, яким у зв'язку з порушенням п. 2.8 ст. 2, п. 3.5 ст. 3, п. 7.24 ст. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, на підставі абз. 2 ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39000 грн.;

№ 000038, яким у зв'язку з порушенням абз. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходу платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 515 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 639 грн.

Як встановлено судом, позивачу на підставі усних домовленостей з ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Радіант-Сервіс», ТОВ «УРС ЛТД» та договору від 01.06.2012 № 20А з ТОВ «Спецконтракт» (далі - Договори) у липні, вересні та жовтні 2010 року, липні та серпні 2011 року, травні та червні 2012 року надано відповідні послуги (консультації по роботі з ПК, послуги кур'єра, консультаційно-інформаційні послуги, надання приміщення в оренду тощо) та поставлено відповідні товари (тахиометр, прижимна ПВХ планка, вагончик будівельний) на загальну суму у розмірі 184828,38 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 30805 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі виконаних робіт, актами надання послуг, видатковими та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 30805 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

отримання відповідачем акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 21.12.2011 № 1536/3-23-20-37165589 про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЦС-Таб» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.10.2011, відповідно до якого у ТОВ «ЦС-Таб» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби;

внесення до єдиного реєстру запису про відсутність ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» за місцезнаходженням;

порушення провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ «Радіант-Сервіс»;

анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс»;

не декларування ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» сум ПДВ за спірними Договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД», ТОВ «Радіант-Сервіс» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, актами надання послуг, видатковими та податковими накладними.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 21.12.2011 № 1536/3-23-20-37165589 про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЦС-Таб», на внесення до єдиного реєстру запису про відсутність ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» за місцезнаходженням, на порушення провадження у справі про банкрутство відносно ТОВ «Радіант-Сервіс», на анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс», на не декларування ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» сум ПДВ за спірними Договорами, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Поряд з цим, вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Київтрансбуд» господарських операцій за спірними Договорами, наявності факту узгодженості його дій ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, актів надання послуг, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД», ТОВ «Радіант-Сервіс» укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД», ТОВ «Радіант-Сервіс» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» та ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К-18460/10.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок № 165), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 30805 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 30805 грн., віднесена ТОВ «Київтрансбуд» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 201 ПК України та Порядку № 165 та № 969.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД» та ТОВ «Радіант-Сервіс» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Київтрансбуд» пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000672250/5277 - безпідставним та неправомірним.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток за І та ІІІ квартали 2010 року на загальну суму у розмірі 174079 грн. став акт відповідача про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Київтрансбуд» від 10.10.2012 № 4904/2240/34475152 за період з 01.09.2009 по 31.08.2012, в якому встановлено недійсність правочинів, укладених між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Дсстрой», ТОВ «Ольтенія Білд».

Водночас, з матеріалів справи видно, що результати вказаного акту перевірки від 10.10.2012 року № 4904/2240/34475152 були предметом судового розгляду у адміністративній справі № 2а-15514/12/2670 за позовом ТОВ «Київтрансбуд» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 № 0003172240/17345.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2013 у справі № 2а-15514/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013, позовні вимоги ТОВ «Київтрансбуд» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 № 0003172240/17345 задоволено у повному обсязі, а також встановлено, зокрема, що: «…між позивачем та ТОВ «Ольтенія Білд» укладено договір підряду № 27/08-10 від 07.08.2010, згідно умов якого останнє зобов'язалось збудувати і об'єкт, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик та забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт. …між позивачем та ТОВ «Дсстрой» укладено договір підряду № 23/07-09 від 23.07.2009, згідно умов якого ТОВ «Київтрансбуд» доручає, а ТОВ «Дсстрой» зобов'язується на власний ризик виконати підрядні роботи згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та у встановлений термін на об'єкті: Торгівельний комплекс будівельних матеріалів «Епіцентр К». Також, між позивачем та ТОВ «Дсстрой» був укладений договір підряду № 14/10-09 від 14.10.2009, згідно умов якого останній зобов'язався на власний ризик провести оздоблювальні роботи і здати Позивачу об'єкт (Торгівельний комплекс будівельних матеріалів з офісними приміщеннями). Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст. 215, 228 ЦК України. Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Дсстрой» та ТОВ «Ольтенія Білд» здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства, були реальними, відповідали дійсному економічному змісту та підтверджувались необхідними документами, що було свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.».

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, вказаним рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 2а-15514/12/2670, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Дсстрой», ТОВ «Ольтенія Білд», у зв'язку з чим висновок відповідача про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток за І та ІІІ квартали 2010 року на загальну суму у розмірі 174079 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Також, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 ПК України стало встановлення заниження валового доходу ТОВ «Київтрансбуд», шляхом не включення платником податку до інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості перед: ТОВ «Контраст» у розмірі 486997 грн.; ТОВ «Сота-Стар» у розмірі 89351,02 грн.; ТОВ «АБА «Астра» у розмірі 11450 грн., ТОВ БПК «Рембуд» у сумі 4304,16 грн., ТОВ «Топпромтрейд» у сумі 30000 грн.; ТОВ «Торгпромпостач 2006» у сумі 4900 грн.; ТОВ «Укрянбуд» у сумі 1319,28 грн.; ПП «Промагроспец» у сумі 1461,60 грн.; СПД ОСОБА_2 у сумі 53379,01 грн.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому загальна позовна давність, згідно з ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Відповідно до п.п. 137.10, 137.16 ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом. Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З аналізу викладених норм видно, що у разі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) або отримані, але неоплачені основні засоби (нематеріальні активи), залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З матеріалів справи видно, що відповідно до п. 3.1 договору від 02.11.2009 № 02/11-09, укладеного між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Контраст», підрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву об'єкта та надати акти в строк не пізніше ніж 30.11.2009 з правом дострокового виконання.

Водночас, за змістом п. 2.7 вказаного договору від 02.11.2009 № 02/11-09 оплата робіт проводиться замовником за фактично виконані підрядником роботи на підставі акта виконаних робіт в строк 60 календарних днів.

За таких умов, кредиторська заборгованість ТОВ «Київтрансбуд» перед ТОВ «Контраст» по договору від 02.11.2009 № 02/11-09 виникла, за висновком суду, лише у січні 2010 року (30.11.2009 + 60 календарних днів), а відтак, строк позовної давності за цим договором закінчується у січні 2013 року.

Разом з тим, кредиторська заборгованість ТОВ «Київтрансбуд» перед ТОВ «Сота-Стар» виникла в серпні, вересні та листопаді 2011 року на підставі видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим, строк позовної давності за такими операціями закінчується лише у серпні, вересні та листопаді 2014 року.

Судом не приймається до уваги посилання в Акті перевірки на те, що стосовно ТОВ «Сота-Стар» прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), оскільки, по-перше, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано, по-друге, початок ліквідаційної процедури не є остаточним етапом та не може вважатися завершеною процедурою - припиненням юридичної особи, по-третє, з пояснень представників позивача судом встановлено, що ТОВ «Київтрансбуд» не отримувало протягом періоду, що перевірявся, офіційних документів, відповідно до яких повинно було збільшити свій валовий дохід на суму 89351,02 грн., у зв'язку з чим, позивач зобов'язаний віднести суму заборгованості перед ТОВ «Сота-Стар» до складу валових доходів лише після закінчення строків позовної давності або після отримання офіційного повідомлення про ліквідацію підприємства. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.05.2013 у справі № К/800/8009/13.

Крім того, згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Податковим органом в Акті перевірки, всупереч вимогам п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлені позивачем порушення вимог чинного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сота-Стар» викладено без конкретизації по відповідних операціях, без зазначення первинних документів обліку, зокрема, видаткових накладних, а також без зазначення регістрів бухгалтерського обліку та кореспонденції рахунків операцій.

Таким чином, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за 4-й квартал 2012 року у сумі 121033,08 грн. (21 % - ставка податку на прибуток * 576348,02 грн. (486997 грн. + 89351,02 грн.) за рахунок заниження валового доходу ТОВ «Київтрансбуд», шляхом не включення останнім до інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Контраст» у розмірі 486997 грн. та ТОВ «Сота-Стар» у розмірі 89351,02 грн. є необґрунтованим та безпідставним.

Водночас, позивачем не надано доказів на спростування викладених в Акті перевірки тверджень податкового органу щодо обов'язку позивача віднести суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «АБА «Астра» у розмірі 11450 грн., ТОВ БПК «Рембуд» у сумі 4304,16 грн., ТОВ «Топпромтрейд» у сумі 30000 грн., ТОВ «Торгпромпостач 2006» у сумі 4900 грн., ТОВ «Укрянбуд» у сумі 1319,28 грн., ПП «Промагроспец» у сумі 1461,60 грн., СПД ОСОБА_2 у сумі 53379,01 грн. до складу валових доходів, чим порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України, а відтак, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправним нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 22660,92 грн. (317773 грн. - 174079 грн. - 121033,08 грн.).

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000662250/5276 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахованого платежу з податку на прибуток на суму 295112,08 грн. (174079 грн. + 121033,08 грн.) та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 73778,02 грн.

Разом з тим, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем абз. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму у розмірі 515 грн., стало встановлення неутримання позивачем податку з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага на суму 2919 грн., які було сплачено з рахунку позивача на рахунок ТОВ «Пілот» як оплата за авіаквитки «Київ-Львів-Київ» працівника (директора підприємства) ОСОБА_3

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165.1 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження перебування директора позивача у відрядженні у м. Львів, у зв'язку з яким з рахунку позивача на рахунок ТОВ «Пілот» здійснено оплату за авіаквитки директора ТОВ «Київтрансбуд» ОСОБА_3 сполученням «Київ-Львів-Київ» у розмірі 2919 грн., позивачем надано копії видаткової накладної від 07.11.2012 № 23005, електронних білетів, посадкових талонів, а також посвідчення про відрядження від 07.11.2012 № КУ-0000074 з відповідними відмітками про вибуття та прибуття, печатками позивача та ТОВ «Епіцентр К».

З наведеного видно, що витрати, понесені позивачем на оплату авіаквитків його працівника не є доходом у вигляді додаткового блага, виплаченого позивачем та отриманого таким працівником, адже такі витрати прямо пов'язані з виконанням працівником позивача своїх обов'язків, а тому такі витрати не підлягають оподаткуванню податком на дохід фізичних осіб. Така правова позиція узгоджується з постановою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013 у справі № К-28107/09.

Таким чином, висновок ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про порушення абз. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України є безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 000038 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, з аналізу Акту перевірки видно, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 2.8 ст. 2, п. 3.5 ст. 3, п. 7.24 ст. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, стало перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму у розмірі 19500 грн. внаслідок неприйняття відповідачем видаткового касового ордеру від 15.07.2011 № 19 на суму 19500 грн. (видача з каси підприємства готівкових коштів ОСОБА_3М.) через відсутність в ордері особистого підпису ОСОБА_3

Відповідно до змісту п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320, ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

За змістом п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Пунктом 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено видачу готівки з каси за довіреністю.

При цьому, в матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер від 15.07.2011 № 19 та довіреність, згідно яких готівку було отримано по довіреності головним бухгалтером підприємства ОСОБА_4, підпис якої міститься у видатковому касовому ордері.

Також, видані 15.07.2011 з каси позивача грошові кошти у розмірі 19500 грн. витрачено цього ж дня на закупівлю основного засобу (вагончик будівельний) у ТОВ «ЦС-Таб», підтвердженням чого є видана останнім квитанція прибуткового касового ордеру від 15.07.2011 № 8.

При цьому, з матеріалів справи видно, що придбане позивачем у ТОВ «ЦС-ТАБ» обладнання обліковується в основних засобах ТОВ «Київтрансбуд», що не заперечується в Акті перевірки.

З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем п. 2.8 ст. 2, п. 3.5 ст. 3, п. 7.24 ст. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні через перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму у розмірі 19500 грн. є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000652230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача відобразити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в базі даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, в базі АІС аудит включно, але не обмежуючись, об'єкт оподаткування ТОВ «Київтрансбуд» з податку на прибуток при придбанні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 1436390 грн., в тому числі, за 1-й квартал 2011 року у сумі 860195 грн., за 2-й квартал 2011 року у сумі 576195 грн. та подальшого продажу даних товарів, робіт (послуг) ТОВ «Епіцентр К» та об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні товарів, робіт (послуг) на загальну суму 287278 грн., у тому числі, за січень 2011 року у сумі 39329 грн., за лютий 2011 року у сумі 85760 грн., за березень 2011 року у сумі 46950 грн., за квітень 2011 року у сумі 115239 грн. та подальшого продажу даних товарів, робіт (послуг) ТОВ «Епіцентр К», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як видно з висновків Акту перевірки, відповідачем також встановлено не підтвердження позивачем об'єкта оподаткування з ПДВ на загальну суму у розмірі 287278 грн., а також об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 1436390 грн. при придбанні товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Саоста-Куб» та встановлено нікчемність господарських операцій між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Саоста-Куб».

Підставою для такого висновку стало отримання відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПІ актів щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Саоста-Куб», а саме: акт від 25.07.2011 № 918/23-2/36857260 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Саоста-Куб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 та акт від 02.08.2011 № 971/23-2/36857260 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Саоста-Куб» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, лютий, квітень та травень 2011 року; а також направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Саоста-Куб» та анулювання 07.06.2011 свідоцтва ПДВ останнього.

21.09.2010 між ТОВ «Київтрансбуд» (Замовник) та ТОВ «Саоста-Куб» (Підрядник) укладено договір підряду № 2109-10 на виконання робіт будівництва Торгівельного комплексу будівельних матеріалів за адресою: Вінницька обл., Вінницький район, с. Зарванці, Хмельницьке шосе.

На виконання умов вказаного договору підряду між сторонами складено наступні, підтверджуючі фактичність виконання таких операцій, первинні документи, а саме: додаток № 1 до договору; акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року № 1 та № 2, за листопад 2010 року № 3; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року від 31.10.2010 та за листопад 2010 року від 17.11.2010; податкові накладні від 12.10.2010 № 422, від 14.10.2010 № 427, від 19.10.2010 № 443, від 20.10.2010 № 446, від 25.10.2010 № 461, від 26.10.2010 № 471, від 31.10.2010 № 488, від 03.11.2010 № 528, від 08.11.2010 № 556, від 17.11.2010 № 573, від 19.11.2010 № 639 та від 01.11.2010 № 519.

21.10.2010 між ТОВ «Київтрансбуд» (Замовник) та ТОВ «Саоста-Куб» (Підрядник) укладено договір підряду № 2110-10 на виконання робіт будівництва Торгівельного комплексу будівельних матеріалів за адресою за адресою: вул. Архітекторів, м. Харків.

На виконання умов вказаного договору підряду між сторонами складено наступні, підтверджуючі фактичність виконання таких операцій, первинні документи: додаток до договору № 1; акти приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року № 1, № 2 та № 3, за січень 2011 року № 4 та № 5; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року від 30.11.2010 та за січень 2011 року від 31.01.2011; податкові накладні від 10.11.2010 № 564, від 12.11.2010 № 567, від 17.11.2010 № 633, від 26.11.2010 № 640, від 07.12.2010 № 676, від 13.12.2010 № 713, від 14.12.2010 № 720.

28.10.2010 між ТОВ «Київтрансбуд» (Замовник) та ТОВ «Саоста-Куб» (Підрядник) укладено договір підряду № 28/10-10 КЗ на виконання робіт будівництва Торгівельного комплексу будівельних матеріалів «Епіцентр К» за адресою: м. Київ, вул. Григоренко, 40.

На виконання умов вказаного договору підряду між сторонами складено наступні, підтверджуючі фактичність виконання таких операцій, первинні документи: договірну ціну; акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2010 року № 1; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року від 30.11.2010; локальний кошторис № 2-1-1; підсумкові відомості ресурсів; податкова накладна від 30.11.2010 № 643.

17.11.2010 між ТОВ «Київтрансбуд» (Замовник) та ТОВ «Саоста-Куб» (Підрядник) укладено договір підряду № 1711-10 на виконання робіт будівництва складських приміщень за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька,44.

На виконання умов вказаного договору підряду між сторонами складено наступні, підтверджуючі фактичність виконання таких операцій, первинні документи: додаток до договору № 1; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року від 31.01.2011; акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року № 1; податкова накладна від 31.01.2011 № 71.

09.12.2010 між ТОВ «Київтрансбуд» (Замовник) та ТОВ «Саоста-Куб» (Підрядник) укладено договір підряду № 0912-10 на виконання робіт будівництва Торгівельного центру будівельних матеріалів за адресою: м. Кіровоград, пр-т. Університетський.

На виконання умов вказаного договору підряду між сторонами складено наступні, підтверджуючі фактичність виконання таких операцій, первинні документи: додатки до договору № 1-11; протокол розбіжностей № 1; довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року від 31.01.2011; акти приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року № 1 та № 2; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2011 року від 28.02.2011; акти приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року № 3-16; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2011 року від 18.03.2011, від 25.03.2011, від 31.03.2011; акти приймання виконаних підрядних робіт за березень 2011 року № 17-24; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2011 року від 08.04.2011, від 14.04.2011, від 18.04.2011, від 22.04.2011, від 29.04.2011; акти приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2011 року № 25-44; податкові накладні від 29.12.2010 № 799, від 10.01.2011 № 2, від 13.01.2011 № 13, від 17.01.2011 № 26, від 25.01.2011 № 35, від 31.01.2011 № 78, від 07.02.2011 № 109, від 11.02.2011 № 116, від 16.02.2011 № 123, від 28.02.2011 № 147, від 18.03.2011 № 180, від 25.03.2011 № 202, від 31.03.2011 № 245, від 08.04.2011 № 346, від 14.04.2011 № 357, від 18.04.2011 № 363, від 22.04.2011 № 374 та від 29.04.2011 № 377.

06.01.2011 між ТОВ «Київтрансбуд» (Замовник) та ТОВ «Саоста-Куб» (Підрядник) було укладено договір підряду № 0601-11 на виконання робіт будівництва Гіпермаркету будівельних матеріалів за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1.

На виконання умов вказаного договору підряду між сторонами складено наступні, підтверджуючі фактичність виконання таких операцій, первинні документи: додаток до договору № 1; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2011 року від 31.01.2011; акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року № 1; податкову накладну від 31.01.2011 № 70.

Реальність спірних господарських операцій, здійснених між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Саоста-Куб», які як вбачається з матеріалів фактично були субпідрядними роботами, підтверджується також наявними в матеріалах справи первинними документами позивача щодо подальшої реалізації отриманих від ТОВ «Саоста-Куб» підрядних робіт своїм контрагентам, а саме: договорами підряду від 20.09.2010 № 20/09-10ВН, від 19.10.2010 № 19/10-10Х2, від 27.10.2010 № 27/10-10 К3, від 16.11.2010 № 97, від 07.12.2010 № 07/12-10КР, укладеними між ТОВ «Епіцентр К» (замовник) та ТОВ «Київтрансбуд» (Підрядник), договором підряду від 16.11.2010 № 97, укладеним між ТОВ «ІТАК» (замовник) та ТОВ «Київтрансбуд» (Підрядник), а також складеними до них актами приймання виконаних підрядних робіт, договірні ціни та податкові накладні, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції.

Як встановлено судом, зобов'язання за правочинами між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Саоста-Куб» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи вищевказаною первинною документацією.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акти про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Саоста-Куб» від 25.07.2011 № 918/23-2/36857260 та від 02.08.2011 № 971/23-2/36857260, а також на направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Саоста-Куб» та анулювання 07.06.2011 свідоцтва ПДВ останнього, з тих самих підстав, які викладені вище стосовно Договорів між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «ЦС-Таб», ТОВ «Спецконтракт», ТОВ «УРС ЛТД», ТОВ «Радіант-Сервіс».

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ТОВ «Саоста-Куб» господарських операцій за наведеними правочинами з ТОВ «Київтрансбуд», наявності факту узгодженості його дій ТОВ «Саоста-Куб» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ТОВ «Саоста-Куб».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ ТОВ «Саоста-Куб» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних Договорів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

З огляду на викладене, судом встановлено, що правочини між ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Саоста-Куб» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Київтрансбуд» та ТОВ «Саоста-Куб» умислу на укладення вказаних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Водночас, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 № П-278/10.

Таким чином, суд не може підміняти відповідний податковий орган та перебирати на себе його повноваження, які чинним законодавством України віднесені до компетенції цього органу державної влади, зокрема, щодо відображення відповідної інформації в електронних базах даних.

При цьому, самі по собі дані електронної Системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не можуть бути належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій як позивача так і його контрагентів, та доказом несплати податків, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 у справі № К/9991/574/12.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 2, ст. 104 КАС України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 у справі № К/9991/8341/11.

Однак дії контролюючого органу щодо відображення в електронній базі даних відповідної інформації не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі відображення в електронній базі даних відповідної інформації не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу з відображення в електронній базі даних відповідної інформації не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні належні правові підстави для зобов'язання відповідача відобразити в електронних базах даних об'єкт оподаткування позивача з податку на прибуток та об'єкт оподаткування ТОВ «Київтрансбуд» з ПДВ, у зв'язку з чим вказана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, літера С; код ЄДРПОУ 34475152) задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 від 26.03.2013 № 0000672250/5277, № 0000652230 та № 000038, прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000662250/5276, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, в частині нарахованого платежу з податку на прибуток на суму у розмірі 295112,08 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 73778,02 грн.

4. У решті позовних вимог відмовити повністю.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1803,08 грн. (одна тисяча вісімсот три гривні 08 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко