Постанова № 31388570, 13.05.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/955/13-a

"13" травня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Мірінович У.А. ,

при секретарі судового засідання Колісник Н.В.

за участю:

представника позивача: Кізейкова О.І.,

представників відповідача: Лось О.Р., Стасюка В.М.,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управляння Державної казначейської служби України у м. Тернополі: не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "IE - Сервіс" до Тернопільської митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, визнання недійсним рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «IE - Сервіс» звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Тернопільської митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403020000/2013/00005 від 15.01.2013 року; про визнання недійсним рішення Тернопільської митниці (м/п Чортків) про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/00005/2 від 15.01.2013 року; про повернення з рахунку Тернопільської митниці грошової застави, що становить різницю між сумами платежів (ввізного мита та податку на додану вартість), нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом і митною вартістю, визначеною митним органом, у розмірі 4061,63 грн.

До початку розгляду справи по суті, представником позивача заявлено усно та подано письмову заяву від 30.04.2013 р. за вих. №31/04/13 про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить: визнати недійсним рішення Тернопільської митниці (м/п Чортків) про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/000005/2 від 15 січня 2013 року та зобов'язати Тернопільську митницю сформувати подання (висновок) щодо повернення надмірно сплачених платежів по тих митних деклараціях, де використовувалося рішення Тернопільської митниці (м/п Чортків) про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/000005/2 від 15 січня 2013 року (а.с. 95).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.04.2013р. за вих. №31/04/13 підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що при митному оформленні товару, а саме: мийних засобів і засобів для чищення, розфасованих для роздрібної торгівлі, які ввозились на митну територію України згідно контракту № 02/2012 року від 20.08.2012 року, укладеного з польською фірмою «Global Pollena S.A.», ТОВ «IE - Сервіс» самостійно визначило митну вартість цього товару за основним методом - ціною договору (контракту) та заявило її у митній декларації № 403020000/2013/000043 від 15.01.2013 року, до якої було подано ряд документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість даних товарів.

Проте, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/00005/2 від 15.01.2013 року із застосував резервний метод визначення митної вартості товарів. В обґрунтування вказаного рішення, митний орган зазначив, що поданий позивачем платіжний документ про проведену оплату за контрактом неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки у ньому не зазначено рахунок - фактуру № FAEP000001/2013 від 05.01.2013 року, а є лише посилання на контракт, а також в платіжному дорученні вказано інший інвойс-фактура № 01/2012 від 13.12.2012 року.

У зв'язку з чим, позивачу надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 403020000/2013/00005 від 15.01.2013 року. Відповідно, ТОВ «IE - Сервіс» було донараховано до сплати, та фактично оплачено позивачем у вигляді грошової застави зайвих 4061,63 грн. ввізного мита та податку на додану вартість за товар згідно митної декларації від 15.01.2013 року № 403020000/2013/000054.

Прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/00005/2 від 15.01.2013 року позивач вважає протиправним, оскільки митним органом не було взято до уваги те, що рахунок - фактура із інвойсом-фактурою може не співпадати, оскільки, рахунок - фактура виписаний на здійснення передоплати, а інвойс-фактура виданий після відвантаження товару, що і вбачається із поданих документів. Так, у платіжному дорученні в іноземній валюті або банківських металах № 2 від 17.12.2012 року у призначенні платежу вказано, що оплата здійснюється згідно контракту № 02/2012 від 20.08.2012 року та рахунку - фактури № 01/2012 від 13.12.2012 року, а товар фактично був відвантажений 04.01.2013 року, коли і було видано інвойс-фактуру.

Також, представник позивача звернув увагу суду на те, що сума коштів, сплачених згідно платіжного доручення № 2 від 17.12.2012 року фактично ідентична рахунку - фактурі № FAEP000001/2013 від 04.01.2013 року.

Представники відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснили, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості № 403020000/2013/00005/2 від 15.01.2013 року здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому заперечені, просили у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не прибула, однак подала до суду заперечення за вих. № 03-05/605 від 29.04.2013 року в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів викладених у даному заперечені, просила розглядати справу без її участі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, ТОВ «IE - Сервіс» на умовах поставки FCA PL Явор та згідно зовнішньоекономічного контракту від 20.08.2012 № 02/2012 з території Польщі від фірми «Global Pollena S.A.» на територію України ввозився товар - «мийні засоби та засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі. Порошок для видалення плям Astro - 12000 поліетиленових пакетиків по 100 г в кожному», митне оформлення якого здійснювалося за ВМД від 15.01.2013 року № 403020000/2013/000043 (а.с.47-48).

Відповідно до декларації митної вартості (а.с.49 - 50) митна вартість товарів, була визначена із застосуванням методу основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для визначення митної вартості вищевказаного товару 15.01.2013 року позивачем подано Тернопільській митниці ряд документів до митного оформлення, про що свідчить запис у графі 44 ВМД № 403020000/2013/000043 від 15.01.2013 року та відображено митним органом в графі 18 рішення про коригування митної вартості № 403020000/2013/00005/2 від 15.01.2013 року (а.с.20).

Зокрема, згідно інформації наданої митним органом (а.с.100-101), згідно графи 44 ВМД № 403020000/2013/000043 від 15.01.2013 року декларантом позивача для проведення митного оформлення було подано наступні документи:

уніфіковану митну квитанцію МД-1 №20910Е№0300165 від 11.01.2013р.; картку обліку особи, яка здійснює операції з товаром №403/2013/0000004 від 04.01.2013р.; CMR № 185451 від 10.01.2013 року; рахунок - фактуру про надання транспортно - експедитаційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно - екпедитиційні послуги №1 від 04.01.2013р.; рахунок-фактура від 04.01.2013 року № FAEP000001/2013; доповнення № 1 від 04.01.2013р. до контракту № 02/2012 від 20.08.2012 року; зовнішньоекономічний контракт № 02/2012 від 20.08.2012 року; договір про перевезення №4 від 02.01.2012, 31.12.2013р.; довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами №61 від 03.12.2012р.; декларації про відповідність за № 13 від 24.12.2012р.; інформація про позитивні результати здійснення контролю за №№2730 від 10.01.2013р.; сертифікат походження №PL/MF/AG 0161150 від 10.01.2013р.; довідка про транспортні витрати б/н від 15.01.2013р.; банківський документ - платіжне доручення № 2 від 17.12.2012 року; копія декларації країни відправлення № 13PL444010Е0001169 від 10.01.2013р.

Як слідує з матеріалів справи, 15.01.2013 під час виконання посадовою особою митного поста «Чортків» Тернопільської митниці митної формальності «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів» при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вищезазначеного товару АСАУР згенеровано форму контролю за кодом 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів».

Відповідно до проведеної посадовою особою митного поста «Чортків» перевірки поданих товаросупровідних документів та товаротранспортних документів та відомостей, що зазначені у цих документах, митним органом виявлено, що поданий декларантом платіжний документ про проведену оплату за контрактом неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки у ньому не зазначено рахунок-фактуру № FАЕР000001/2013 від 05.01.2013, а є лише посилання на контракт та в платіжному дорученні вказано інший інвойс-фактура № 01/2012 від 13.12.2012, дані про який відсутні і СMR №185451, та такий інвойс - фактура не подавався митному органу для проведення митного оформлення.

Надалі, на підставі проведеного посадовою особою митного поста «Чортків» аналізу попередніх оформлень вищевказаного товару встановлено, що митна вартість на товар, заявлений до митного оформлення 14.01.2013 року за МД № 403020000/2013/000043 є істотно нижчою від митної вартості товарів, оформлених митним постом «Чортків» раніше.

Як слідує з пояснень представників відповідача, письмових заперечень митного органу на позов та підтверджується належними доказами у справ, того ж дня, виходячи з тих мотивів (поданий декларантом платіжний документ про проведену оплату за контрактом неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки в ньому не зазначено рахунок-фактура № РАЕР000001/2013 від 04.01.2013, а є лише посилання на контракт та в платіжному дорученні вказано інший інвойс-фактура 01/2012 від 13.12.2012) митним органом зроблено висновок, що визначити митну вартість за основним методом визначення митної вартості не можливо. З врахуванням митних оформлень, які здійснювались раніше, проведеного аналізу бази даних ПІК "Цінова інформація" ЄАІС Держмитслужби України, а також з врахуванням раніше прийнятого Рішення про коригування митної вартості № 403020000/2012/000031/1 від 29.03.2012 відповідачем прийнято (винесено) Рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2013 № 403020000/2013/000005/2 (а.с.20-21).

В митному оформленні відмовлено шляхом складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.01.2013р. №403020000/2013/00005 (а.с. 73-74).

15.01.2013р. товар - «мийні засоби та засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі. Порошок для видалення плям Astro - 12000 поліетиленових пакетиків по 100 г. в кожному» було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та за забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України за митною декларацією № 403020000/2013/000054 від 15.01.2013р. (а.с. 13-14).

Як визнано сторонами у справі, митні платежі в сумі 4061,63 грн. (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом) перераховані до державного бюджету.

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється у відповідності до розділу III Митного кодексу України від 01.06.12 року.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно до п. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 5 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як вбачається зі ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що обов'язок декларанта надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлений статтею 52 Митного кодексу України, а перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, встановлений ст. 53 Митного кодексу України, якою визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як зазначалось раніше, декларант подав митному органу вантажно-митну декларацію від 15.01.2013 року № 403020000/2013/000043 у якій заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар - «мийні засоби та засоби для чищення, розфасовані для роздрібної торгівлі. Порошок для видалення плям Astro - 12000 поліетиленових пакетиків по 100 г. в кожному» за ціною контракту - в іноземній валюті 27457,68 PLN, що становить 70533,8101 грн. за курсом валюти 2,56881900 грн. за 01,00 PLN з додатками, а саме документами, що зазначені у графі 44 цієї ВМД та згідно вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Проте, як слідує з графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №403020000/2013/000005/2 від 15.01.2013р. (а.с.69-71), митним органом при прийняті вказаного рішення було враховано наступні обставини та джерела інформації:

"У зв'язку з тим, що поданий декларантом платіжний документ про проведену оплату за контрактом неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки в ньому не зазначено рахунок-фактура № РАЕР000001/2013 від 04.01.2013, а є лише посилання на контракт та в платіжному дорученні вказано інший інвойс-фактура 01/2012 від 13.12.2012 року та вказану суму неможливо визнати вартістю за основним методом визначення митної вартості.

Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів.

Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни.

Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару.

В результаті проведеної консультації з декларантом, - дійшли згоди про неможливість визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Митна вартість визначена за резервним методом визначення митної вартості з врахуванням інформації з мережі Інтернет (www/ global cosmed.eu).

Декларант має право: відповідно до статті 52 Митного кодексу України отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, або за вибором декларанта або уповноваженої ним особи за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною митним органом; оскаржити зазначене Рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або відповідно до глави 4 розділу І Митного кодексу України або в суді."

Таким чином, з оскаржуваного рішення вбачається, та не заперечувалось відповідачем підчас розгляду справи судом, що митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів з тих підстав, що поданий декларантом платіжний документ про проведену оплату за контрактом неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки в ньому не зазначено рахунок-фактура № РАЕР000001/2013 від 04.01.2013, а є лише посилання на контракт та в платіжному дорученні вказано інший інвойс-фактура 01/2012 від 13.12.2012 року. Тобто, під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості цих товарів відповідачем виявлено, що декларантом позивача заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як наслідок, з тих же підстав позивачеві відмовлено і у митному оформлені товарів за заявленою декларантом митною вартістю згідно ВМД № 403020000/2013/000043 від 15.01.2013 року .

Згідно ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Причому, у разі якщо документи, які подані декларантом до ВМД на підтвердження митної вартості згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа зобов'язана надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару на письмову вимогу митного органу (ч. 3 ст. 53 МК України).

Відповідно, лише неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України (в тому числі на письмову вимогу митного органу - ч. 3 ст. 53 МК України ), або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, - є обґрунтованою для митного органу підставою вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. А отже, надає митному органу право відмовити декларанту у митному оформлені товарів та прийняти рішення про корегування заявленої митної вартості товарів ( згідно п. 2 ч. 6 ст. 54, ч.1 ст. 55 Митного кодексу України).

Вищезазначене кореспондується і з п.3 ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, якою визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про корегування митної вартості товарів має містити перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Разом з тим, сторонами не надано та судом не здобуто доказів, які б свідчили, що митним органом було витребувано у декларанта позивача або в уповноваженої ним особи додаткові документи в порядку та згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Також, всупереч п. 3 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, не містить переліку вимог щодо надання додаткових документів передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом) і оскаржуване рішення про корегування митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів визначення митної вартсоті передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проте, позивачем заперечувався та відповідачем недоведений факт проведення таких консультацій між митним органом та декларантом.

В свою чергу, про недотримання процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України свідчить і відсутність будь-яких доказів обміну наявною у кожного з них інформацією, в тому числі шляхом письмового витребування митним органом додаткових документів в декларанта у відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що висновоки митного органу про неможливість визначення митної вартості шляхом почергово застосування кожного з попередніх методів та правомірність визначення відповідачем митної вартості за резервним методом, є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №403020000/2013/000005/2 від 15.01.2013 р. є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а отже, підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Тернопільську митницю сформувати подання (висновок) щодо повернення надмірно сплачених платежів по тих митних деклараціях, де використовувалося рішення Тернопільської митниці (м/п Чортків) про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/000005/2 від 15 січня 2013 року, судом враховано наступне.

Відповідно до вимог ст. 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Повернення не здійснюється:

1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.14.1.115 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошового зобов'язання, граничний строк яких настав на таку дату.

У відповідності до п.43.5. ст. 43 Податкового кодексу України на Тернопільську митницю як на контролюючий орган у випадку наявності надмірно сплачених грошових зобов'язань платником податків покладений обов'язок складання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подачу такого висновку для виконання відповідному органу Державного казначейства України. При цьому на підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Повноваження щодо повернення зазначеної суми як надмірно сплаченого грошового зобов'язання покладено на органи Державного казначейства України. За місцезнаходженням позивача таким органом Державного казначейства України є управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області.

Проте, згідно п. 43.3. ст. 43 Податкового кодексу визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Як визнано в судовому засіданні стронами у справі, позивачем жодна заява з приводу повернення надмірно сплачених платежів по митних деклараціях, у яких використовувалося рішення Тернопільської митниці (м/п Чортків) про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/000005/2 від 15 січня 2013 року до Тернопільської митниці не подавалась, та відповідно, митним органом не приймалось жодних рішень (висновків) з приводу повернення, або відмови у повернені відповідних сум коштів позивачу з відповідного бюджету.

Таким чином, підстав для судового захисту прав, та інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень в розумінні положень ст. 2 КАС України в частині зазначених позовних вимог суд не вбачає.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі викладеного, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ІЕ Сервіс" є обґрунтованими та підставними в частині визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №403020000/2013/000005/2 від 15.01.2013 р., а отже в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення. В задоволені решти позовних вимог слід відмовити, як таких, що є не обґрунтованими та безпідставними.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №403020000/2013/000005/2 від 15.01.2013 р.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.