Постанова № 31388511, 14.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/581/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області, третя особа управління Державної казначейської служби України у Красилівському районі Хмельницької області про визнання відмови неправомірною та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі, третя особа на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Красилівському районі, у якому, з врахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просив: визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна; стягнути з Державного бюджету України на його користь 1458 грн. 00 коп. сплачених коштів у якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла та повернути безпідставно сплачений судовий збір в сумі 114, 70 грн. за подання до суду позовної заяви.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. В мотивувальній частині постанови визнано необґрунтованим клопотання позивача про повернення судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому, пенсійний орган надав заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, із скасуванням постанови суду першої інстанції та прийняття нової в частині вирішення питання про повернення судового збору з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної та І інстанції встановлено, що о 23.10.2012 року позивач, за договором купівлі-продажу квартири, укладеним із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 256881, придбав однокімнатну квартиру загальною площею 30,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири вчинений за ціною 145 780,00 грн. З метою здійснення нотаріального оформлення права власності на квартиру позивачем сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1458,00 грн., що підтверджується квитанцією № 8754018 від 23.10.2012, копія якої наявна в матеріалах справи. 11.01.2013 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області із заявою, у якій просив відповідача повернути йому помилково сплачені кошти у розмірі 1458,00 грн. Відповідач листом від 21.01.2013 року № 2/к-4 повідомив, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо права власності на нерухоме майно та не веде облік переходу права власності, крім того законодавством не передбачений порядок відшкодування органами Пенсійного фонду України коштів, сплачених при купівлі житла на підставі заяви платника. Окрім того у тексті відповіді вказано, що управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі не вимагало і не зобов'язувало позивача сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що за позивачем зареєстрована частка у праві власності на інше нерухоме майно, і він вже набував право власності на інше житло, зокрема придбав його (його частину) шляхом здійснення приватизації, а тому він не звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується із таким висновок І інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено що, об'єктом оподаткування для платників збору визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. На обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна (п. 10 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно п. 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Виходячи із змісту наведених положень чинного законодавства України, громадяни не сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна (у томі числі житлової квартири) у разі, якщо вони придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або якщо придбавають житло вперше.

Судом І інстанції направлені запити від 29.01.2013 року та 30.01.2013 року до органів Державної реєстраційної служби з метою отримання інформації стосовно того, чи придбавалось раніше позивачем нерухоме майно на території України.

Відповідно до повідомлення Красилівського районного бюро технічної інвентаризації № 478 від 06.02.2013 року у власності позивача перебувала квартира за АДРЕСА_2, про що свідчить договір купівлі-продажу від 18.04.1992 року, укладений між Красилівським ЖЕК та ОСОБА_2 Згодом, згідно з рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради за № 200 від 10.10.1995 року квартира переведена у житловий фонд Красилівської міської ради. На час розгляду справи за позивачем зареєстрована на праві власності 1/5 частини квартири АДРЕСА_3.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстрована 1/5 частини квартири АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 19.04.1996 року відповідно до розпорядження Красилівської райдержадміністрації № 219 від 27.11.1992 року. Дана обставина сторонами не заперечувалась.

На підставі досліджений доказів судом І інстанції правильно встановлено, що за позивачем зареєстрована частка у праві власності на інше нерухоме майно, і це свідчить про те, що позивач до придбання квартири, за реєстрацію якої був сплачений збір, вже набував права власності на інше житло, зокрема придбав його (його частину) шляхом здійснення приватизації, а тому відсутні докази придбання нерухомого майна вперше, що не дає підстави вважати, що вищезазначений збір був сплачений позивачем помилково або без достатніх законних підстав.

Згідно з пунктом 5 Порядку, затвердженого Наказом Державного казначейства України 10.12.2002 року N 226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29.05.2008 року N 181) повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету.

Отже судом І інстанції правильно встановлено, що під час здійснення управлінських функцій відповідач діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, не вчинивши будь-яких дій, якими були порушені права або інтереси позивача.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Однак вирішуючи питання розподілу судових витрат суд першої інстанції припустився помилки.

З матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 114, 70 грн., що відповідає положенням ст. 4 Закону України "Про судовий збір". В подальшому позивач звернувся до суду із заявою про доповнення позовних вимог, в якій просив повернути йому безпідставно сплачений судовий збір, так як являється інвалідом війни та звільнений від його сплати.

В мотивувальній частині суд І інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надані належні докази того, що він звільнений від обов'язку сплати судового збору і фактично відмовив в його поверненні.

В обґрунтування клопотання про повернення сплаченого судового збору позивачем до апеляційного суду надано копію акту № 4 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 21.06.2006 року, копію довідки МСЕК 144200. Однак, безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору є копія посвідчення серії НОМЕР_1 від 19.09.2008 року згідно якого позивач є інвалідом 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " передбачено, що до інвалідів війни належать особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до п. 8 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. (ч. 3 ст. 7).

Враховую вищевикладене колегія суддів вважає, що суд І інстанції, вирішуючи клопотання позивача про повернення помилково сплаченого судового збору, дійшов помилкового висновку, по - скільки, позивачем доведено, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є особою, яка відповідно до вказаного Закону прирівняна до інвалідів війни, і тому звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Тому в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, із постановленням нової про повернення судового збору.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року в частині відмови у поверненні судового збору - скасувати та прийняти нову постанову .

Повернути ОСОБА_2 сплачену суму судового збору у розмірі 114,70 грн. (судовий збір) з Державного бюджету України (сплаченого згідно квитанції №378 від 23.01.2013р. отримувач: ГУДКУ у Хмельницькій обл., р/р: 31217206784002, код отримувача: 38045529, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача: 815013).

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.