Постанова № 31388469, 25.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року (о 13 год. 05 хв.)Справа № 808/14/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представників позивача Курібло В.А., Доброхотової В.В.,

представників відповідача Лупащенко О.В., Счасливої І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг»

до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» (далі - ТОВ «Ант-Юг», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - Приморська МДПІ Запорізької області ДПС, відповідач), в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501 та від 31.10.2012 № 0000051501.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додатково наданих поясненнях (вх. № 18150 від 25.04.2013).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Приморською МДПІ Запорізької області ДПС проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ант-Юг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 04.07.2012 № 95/2202/33351340, додаток до вказаного Акту та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 №0000031501 на загальну суму 2 689 002,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 265 168,00 грн., за штрафними санкціями - 1 423 834,50 грн. ТОВ «Ант-Юг» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501 до ДПС у Запорізькій області. За наслідками розгляду скарги ТОВ «Ант-Юг» ДПС у Запорізькій області скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501 на суму 605,00 грнта прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 № 0000051501 на суму 2 536 512,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1 265 773,00 грн., за штрафними санкціями - 1 270 739,75 грн.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення незаконними, такими, що суперечать діючому законодавству. Вказує, що по-перше, відповідачем необґрунтовано та без достатніх підстав зазначено про неправомірність застосування ТОВ «Ант-Юг» спеціального режиму оподаткування ПДВ, встановленого ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 209 Податкового кодексу України в контексті використання земельних ділянок, договори оренди за якими начебто не відповідають чинному законодавству України. Зазначає, що ТОВ «Ант-Юг» є сільськогосподарським підприємством, відповідало і відповідає всім вимогам, які надають підприємству право на застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ. Вказує, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

По-друге, відповідачем необґрунтовано та без достатніх підстав зазначено про неправомірність включення ТОВ «Ант-Юг» до податкового кредиту витрат по паливно-мастильним матеріалам. Вказує, що суми ПДВ сплачені при придбанні позивачем палива, яке використовується для адміністративних потреб, повинні включатись до складу податкового кредиту або в загальній декларації з ПДВ, або в скороченій декларації з ПДВ. Таким чином, позивач при наявності всіх необхідних документів, в тому числі податкових накладних, правомірно включало до податкового кредиту по скороченій декларації з ПДВ суми ПДВ по придбаним паливно-мастильним матеріалам загальною сумою 44 311,00 грн. у перевіряємому періоді.

По-третє, відповідачем необґрунтовано та без достатніх підстав зазначено про використання ТОВ «Ант-Юг» грошових коштів зі спеціального рахунку та застосовано у зв'язку з цим штрафні санкції. Вказує, що ні в Акті перевірки, ні в Додатку до акту не зазначено конкретно, які саме суми були витрачені підприємством зі спеціального рахунку не за цільовим призначенням та всупереч умовам та цілям надання податкової пільги. Ніяких конкретних документів, фактів, цифр, обставин контрагентів і т.п., яким перераховувались кошти зі спеціального рахунку ТОВ «Ант-Юг» не наведено. Позивач використовував кошти зі спеціального рахунку тільки за цільовим призначенням, а саме для придбання насіння, добрив, сплати за послуги сторонніх організацій та інші товарно-матеріальні цінності, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції.

На підставі викладеного, просять визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501 та від 31.10.2012 № 0000051501.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у наданому відзиві та додатково наданих поясненнях.

Зокрема, представник відповідача зазначає, що договори оренди землі, які не пройшли державну реєстрацію, не мають кадастрового номера, не набрали своєї чинності та продукція, яка вирощена на цих землях не є сільськогосподарською. Не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ на частку реалізованої продукції, яка була вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не відповідають вимогам діючого законодавства.

Крім того, зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по деклараціям для суб'єктів спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства суми податку на додану вартість від придбання бензину А-92 у розмірі 44 311,00 грн. по спеціальній декларації з ПДВ. Зважаючи на те, що бензин А-92 не підпадає не під одне визначення «виробничих факторів» у податковому законодавстві, не є загально виробничими витратами, а також використовувався позивачем для заправки легкового автотранспорту, який зарахований на баланс підприємства та який знаходиться у оренді, враховуючи те, що ТОВ «Ант-Юг» використовує спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, згідно з податковим законодавством, то дані витрати не відносяться до податкового кредиту спеціальної декларації з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, просять суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Ант-Юг» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» (ідентифікаційний код 33351340) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.03.2005 року Приморською районною державною адміністрацією Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 224229 та довідкою АБ № 467808 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 14.05.2012 № 170021, № 170022 та від 21.05.2012 № 170034 посадовими особами Приморської МДПІ Запорізької області ДПС, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), наказу Приморської МДПІ Запорізької області ДПС від 03.05.2012 № 54 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2012 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ант-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 04.07.2012 №95/2202/33351340 (далі - Акт).

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу Приморської МДПІ Запорізької області ДПС від 24.07.2012 № 197 та заперечень до акту перевірки проведена позапланова перевірка ТОВ «Ант-Юг» з питань, викладених у запереченнях до акту планової перевірки від 04.07.2012 № 95/2202/33351340, за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Додаток до акту планової перевірки від 04.07.2012 № 95/2202/33351340.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ант-Юг», зокрема

- пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1, п. 6.4 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 8-1.1, п. 8-1.2, п. 8-1.6, п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.193.1 ст.193, п. 194.1 ст. 194, п. 209.1, п. 209.2, п. 209.6, п. 209.11 ст. 209 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 265 158,00 грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

- п. 8-1.2, пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 209.2, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, по спеціальній декларації всього в сумі 44 311,00 грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання.

На підставі Акту, додатку до Акту та виявленого порушення Приморською МДПІ Запорізької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 №0000031501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 689 002,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 265 168,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 423 834,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, а саме на адресу ДПС у Запорізькій області направлено скаргу від 17.08.2012 № 149, в якій ТОВ «Ант-Юг» просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501.

За результатами розгляду вищезазначеної скарги ДПС у Запорізькій області прийнято рішення від 19.10.2012 № 5124/10/10-420, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене Приморською МДПІ Запорізької області ДПС у податковому повідомленні-рішенні від 09.08.2012 № 0000031501 на 605,00 грн. та скасовано нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 153 094,75 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Приморською МДПІ Запорізької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 № 0000051501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 536 512,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1 265 773,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 270 739,75 грн.

ТОВ «Ант-Юг» на адресу ДПС України направлено повторну скаргу від 01.11.2012 №205, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 №0000031501 та рішення ДПС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 19.10.2012 № 5124/10/10-420.

За результатами розгляду вищезазначеної скарги ДПС України прийнято рішення від 23.11.2012 № 5995/0/61-12/10-2115, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Оскільки ТОВ «Ант-Юг» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 09.08.2012 № 0000031501 та від 31.10.2012 № 0000051501 прийняті Приморською МДПІ Запорізької області ДПС всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР).

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з пп. 8-1.15.2 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону № 168/97-ВР діяльність у сфері сільського господарства включає:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і статтею 209 Податкового кодексу України.

Підставою для визначення позивачу оспорюваних сум ПДВ стало неправомірне, на думку податкової інспекції, відображення позивачем податкових зобов'язань з цього податку у спеціальній декларації. На обгрунтування своєї позиції податковий орган послався на те, що під спеціальний режим оподаткування підпадають операції з реалізації лише тієї продукції, що вирощена на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках, тоді як відсутність державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок виключає можливість поширення пільгового режиму оподаткування на продаж сільськогосподарської продукції, виробленої на таких ділянках.

Пункт 8-1.6 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» як і пункт 209.6 статті 209 ПК України не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає фактичне використання платником таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є безпосередніми виробниками сільгосппродукції. Однак наведене положення Закону не дає підстави для висновку про запровадження законодавцем такої додаткової умови перебування на спеціальному режимі, як дотримання платником порядку оформлення права користування земельною ділянкою.

Як визначено в листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 №2614/12/13-12 земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановлений статтею 301 Податкового кодексу України. Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

Аналогічні правила застосовуються при визначенні підстав для застосування особою спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. Отже, податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.03.2013 у даній справі Виконавчим комітетом Єлисеївської сільської ради та Виконавчим комітетом Єлизаветівської сільської ради надана інформація щодо зареєстрованих за ТОВ «Ант-Юг» договорів оренди земельних часток (паїв) з зазначенням відомостей щодо таких договорів та площі орендованої земельної ділянки.

Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до пункту 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди.

Отже, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.

При цьому зазначеною нормою не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.

За таких обставин відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

Отже, продукція вирощена позивачем була б сільськогосподарською в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України навіть і за тих обставин, якби такі договори не були б зареєстровані.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що договори оренди землі і договори оренди земельних часток (паїв) позивачем зареєстровані у встановленому законом порядку.

Стосовно виявленого Приморською МДПІ Запорізької області ДПС порушення позивачем п. 8-1.2, пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 209.2, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, по спеціальній декларації всього в сумі 44 311,00 грн., що призвело до використання пільги всупереч умовам і цілям її надання, суд зазначає наступне.

За період з 01.04.2009 по 31.03.2012 ТОВ «Ант-Юг» віднесло до складу податкового кредиту по деклараціям для суб'єктів спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства суми податку на додану вартість від придбання бензину А-92 у розмірі 44 310,00 грн.

Відповідно до п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори:

а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь;

розділ м'яса для товарної кондиції;

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і п. 209.2, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України

Отже, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України встановлено умову для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість для суб'єктів спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, якою є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Судом встановлено, що паливно-мастильні матеріали були придбані позивачем для легкових автомобілів, які були задіяні в господарській діяльності для виготовлення сільськогосподарської продукції.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000031501 від 09.08.2012, податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000051501 від 31.10.2012, прийняті Приморською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак