Рішення № 31387573, 24.05.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336\2991\13-ц

Провадження № 2\336\1685\2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Кляшторного В.С.,

при секретарі Жибаловій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначається, що 05.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 564-01/К-07, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 40 000,00 дол. США з розрахунку 12 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 05.09.2007 року по 04.09.2027 року.

Свої зобовязання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 40 000,00 дол. США.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 564-01/П-07 від 05.09.2007 року, згідно якого відповідачка ОСОБА_2 поручилась перед банком за належне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору.

Станом на 01.03.2013 року загальна сума заборгованості відповідачів перед банком за кредитним договором становить 14002,29 грн., тому позивач просить стягнути заборгованість та оплачений судовий збір з відповідачів.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву в якій просила справу слухати у її відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного рішення. Тому суд ухвалив провести судовий розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідачі у судовому засідання позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що вони виконали взяті на себе зобовязання і не мають ніякої заборгованості перед банком.

Вислухавши пояснення відповідачів, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ Укрпромбанк» 05.09.2007 року було укладено кредитний договір № 564-01/К-07 (надалі Договір) на придбання нерухомості. Згідно з умовами цього Договору банківська установа надала ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 40 000, 00 доларів США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 05.09.2007 року 202 000, 00 гривень) з нарахуванням процентів за користування кредитом в межах кредитної лінії із розрахунку 12, 0 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 04.09.2027 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами був укладений договір іпотечний договір № 564-01/Z-07, згідно якому заставним майном щодо належного виконання кредитного договору була квартира № 4 у м. Запоріжжя, по вул. Панфіловців, будинок. 23.

Між банком та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 564-01/П-07 від 05.09.2007 року, згідно якого відповідачка ОСОБА_2 поручилась перед банком за належне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов договору.

У судовому засіданні встановлено, що під час звернення до суду банківська установа приховала той факт, що між кредитором та відповідачем ОСОБА_1 була домовленість стосовно того, що банківська установа буде здійснювати реалізацію заставного майна, тобто квартири № 4, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, будинок. 23, а грошові кошти при здійсненні реалізації зазначеної квартири будуть зараховані на користь банківської установи, як погашення кредиту та виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № 564-01/К-07 від 05.09.2007 року. В підтвердження зазначеного, ОСОБА_1 на імя ТОВ «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ Укрпромбанк» була видана довіреність від 03.12.2008 року, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрована в реєстрі за № 7005. ОСОБА_1 банківській установі було віддано ключі від вказаної квартири та доручено ОСОБА_4 (працівнику ТОВ «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ Укрпромбанк») здійснити продаж належної відповідачу ОСОБА_1 квартири № 4, розташованої у м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, будинок. 23.

Реалізація квартири здійснювалося банківською установою більше п`яти років, але не зрозуміло за яких обєктивних причин зазначена квартира так і не була реалізована. Відповідач ОСОБА_1 намагався також шукати покупців на цю квартиру, але банківською установа відмовилася від цієї пропозиції, мотивуючи це тим, що саме банк буде здійснювати реалізацію квартири за ціною, яка його буде влаштовувати. Можливість забезпечення зобовязання заставою надане ст. 546 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 572, 589 зазначеного кодексу в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна та звернути стягнення на предмет застави, яке реалізується у порядку передбаченому ст. 591 Цивільного кодексу України. Також відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, банківська установа безпідставно звернулася до суду щодо стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 14002,29 гривень, оскільки до вимог чинного законодавства України, захист прав банківської установи реалізується у спосіб шляхом звернення стягнення на майно, як того вимагають Закони України «Про заставу» та «Про іпотеку». Ніякої інформації про подальшу долю заставного майна банк суду не надав, доказів того, що квартира не була реалізована, чи була реалізована за ціною, меншою ніж сумма боргу суду також надано не було. Розрахунок заборгованості суду не надано.

Беручи до уваги, що позовну заяву банківською установою предявлено до суду у 2013 році та враховуючи положення ст. 3 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_1 зі свого боку виконав обовязки за договором, надавши ОСОБА_4 (працівнику ТОВ «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ Укрпромбанк») довіреність від 03.12.2008 року, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровану в реєстрі за № 7005 на здійснення продажу заставного майна. Поважність причини щодо неналежного здійснення продажу квартири банківською установою має бути доведена в суді саме банком, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, якою передбачено, що кожна сторона має довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що банківською установою неправомірно та безпідставно нараховані штрафні санкції за неналежне виконання умов кредитного договору, оскільки право на реалізацію заставного майна ОСОБА_1 було надано банківській установі 03.12.2008 року, а позов до суду було предявлено в 2013 році, без зазначення причин та обставин звернення стягнення на заставне майно. Крім того, існує судова практика стосовно вирішення зазначеного питання, з якої вбачається, що за заначених обставин банкам відмовлено в задоволенні позову.. Позицію суду першої та другої судової інстанції було підтримано касаційної інстанцією.

Також, крім вищезазначеного, здійснений кредитний Договір був укладений між сторонами строком на 20 років, але в дійсному позові позивач має намір стягнути грошові кошти та не ставить питання щодо його розірвання, що суперечить положенням ст.. 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно до вимог ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ст.60 ЦПК України, позивач не довів тих обставин, на які посилається, як на підставу своїх вимог, тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 209, 212 215 ЦПК України; ст. ст. 598, 599 ЦК України, ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.С. Кляшторний