Рішення № 31386978, 21.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2013 р. Справа № 918/398/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(далі ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі ТОВ "Рівнетеплоенерго"), м. Рівне

про стягнення 6 596 397 грн. 90 коп.

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Михайлов В.О. довіреність № 03-05/3 від 02.01.2013 року.

Представнику відповідача права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Рівнетеплоенерго" про стягнення коштів на суму 6 596 397 грн. 90 коп., з яких: 5 882 043 грн. 71 коп. - основний борг за поставлений природний газ у період з листопада 2011 року по серпень 2012 року, 21 281 грн. 60 коп. -інфляційні втрати, 156 780 грн. 48 коп. - три відсотки річних, 536 292 грн. 10 коп. - пеня.

Ухвалою господарського суду від 28 березня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.04.2013р.

16.04.2013р. у судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву №03-05/898/137 від 15.04.2013р. в якому зокрема відзначено, що позивач та ПАТ «Рівнегаз» не дотрималися умов договору про відступлення права вимоги від 24.10.2012р. та не повідомили письмово на протязі 5 днів з моменту підписання договору боржника про відступлення права вимоги боргу, що призвело до порушення умов договору та вимог ч.2 ст. 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка передбачає настання несприятливих наслідків для нового кредитора у зв`язку з неповідомленням боржника про заміну кредитора у зобов`язанні. Також, відповідач зазначив, що відповідно до ч.2 ст. 217 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Оскільки у відповідача відсутні докази переходу прав у зобов`язанні, як наслідок, боржник не виконуватиме свого обов`язку перед новим кредитором. Що стосується нарахування новим кредитором штрафних санкцій згідно договору на постачання природного газу № 22-БО/11 від 29.09.2011р. та заявлення такої вимоги до боржника в суді, відповідач зазначає, що вимоги щодо стягнення суми таких санкцій підлягають задоволенню лише у разі додержання вимог ст. 530 ЦК України, а саме направлення новим кредитором боржнику відповідної вимоги (претензії) із розрахунком суми штрафних санкцій. Так, враховуючи все вищенаведе відповідач у відзиві, просить суд відмовити в задоволенні стягнення суми основного боргу та сум штрафних санкцій.

До відзиву відповідачем були подані суду копію довідки АА № 143311 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Рівнетеплоенерго", копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Рівнетеплоенерго", копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2013р. відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 16.04.2013р.

16 квітня 2013р. в судовому засіданні, за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 23.04.2013р.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої доводи, вимоги та заперечення, викладені у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, а також наданих у судових засіданнях усних поясненнях.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином; у минулому судовому засіданні оголошувалась перерва; у попередніх судових засіданнях учасники судового процесу дали суду пояснення, висловили доводи та міркування; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

29 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнегаз" (далі - постачальник; ПАТ "Рівнегаз") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - покупець, відповідач, споживач) був укладений договір № 22-БО/11 на постачання природного газу (надалі - договір; а.с. а.с. 12 - 18).

Вказаний вище договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язався передати покупцю імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеним на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), надалі газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору в обсязі вказаному в розділі 2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується покупцем на власні потреби та витрати.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає покупцю в період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в об'ємі 17 762 тис. кубічних метрів за наявності його обсягів.

За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр приведений до стандартних умов ( t=200С. Р=101,325 кПа/760 мм.рт.ст.), якість газу який передається повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия" (п. п. 2.5., 2.6. договору).

Пунктом 5.2. визначено, що ціна, за якою покупець оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу, становить 4 551, 2880 грн. в тому числі ПДВ - 758, 5480 грн.

11 жовтня 2011 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу № 22-БО/11 від 29.09.2011р., відповідно до умов якої пункт 5.2. договору викладено в новій редакції: ціна за якою покупець оплачує постачальник за 1 000 куб.м. природного газу, становить 3 861,3600 грн. в тому числі ПДВ - 68,62 грн.

Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 2 постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Постачальник передає споживачу імпортований газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, який ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України". Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, та використовується споживачем на власні потреби та втрати.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2., 2.2.1., 2.3. додаткової угоди № 2 договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку 2 до Договору, постачання газу здійснюється в разі підтвердження в установленого порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги), постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених оператором, де передає газ споживачу.

Пунктом 2.6. додаткової угоди № 2 визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даним вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до пунктів 2.7., 2.8., 2.9. додаткової угоди № 2 постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

За одиницю виміру кількість газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (P) = 760 мм ртутного стовпчика (101, 325 кПа). Облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 року № 67/11941 та відповідними методиками виконання вимірювань (згідно пунктів 3.1., 3.2. додаткової угоди № 2).

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. додаткової угоди № 2 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу з відповідними надбавками які встановлені згідно з діючим законодавством, такі як: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість.

Ціна, за якою споживач оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 991, 2600 грн.

Відповідно до пункту 4.5. додаткової угоди № 2 розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Пунктом 4.6. додаткової угоди № 2 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

У платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Постачальник зобов'язується виконувати умови договору, забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах визначених договором (пункти 5.1., 5.1.1., 5.1.2. додаткової угоди № 2).

Споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватися дисципліни споживання газу, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором (пункти 5.3., 5.3.1., 5.3.2., 5.3.3. додаткової угоди № 2).

Окрім цього, 26 березня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 22-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої пункт 4.5. договору виклали в наступній редакції: розрахунковий період за договором становить один місяць - 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

25 квітня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 4 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 22-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої ціна, за якою споживач оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 991,2600 грн.

02 липня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 5 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 22-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої ціна, за якою споживач оплачує постачальнику за 1 000 куб.м. природного газу становить 4 707,0906 грн.

02 липня 2012 року між ПАТ "Рівнегаз" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" було укладено додаткову угоду № 6 до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 22-БО/11 від 29 вересня 2011 року відповідно до умов якої вважати договір № 22-БО/11 від 29 вересня 2011 року таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01 вересня 2012 року.

Окрім того, матеріали справи містять договір № 14/6086/12 про відступлення право вимоги від 24 жовтня 2012 року який, був укладений між ПАТ "Рівнегаз" (далі первісний кредитор) та ПАТ "Нафтогаз України" (далі - новий кредитор) відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ «Рівнетеплоенерго» за договором на постачання природного газу № 22-БО/11 від 29.09.2011р. в сумі 5 882 043 грн. 71 коп. (пункт 1.1. договору № 14/6086/12).

Пунктом 1.2. договору № 14/6086/12 від 24 жовтня 2012 року крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Вказаний вище договір про відступлення права вимоги підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

На виконання умов договору № 14/6086/12 від 24 жовтня 2012 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» було направлене повідомлення про відступлення права вимоги відповідно до якого ПАТ "Рівнегаз" повідомило про відступлення права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011р. № 22-БО/11 на суму 5 882 043 грн. 71 коп.

Щодо посилань відповідача у відзиві на ст. 517 ЦК України суд зазначає, що матеріали справи містять акт приймання-передачі документів від 24.10.2012 року відповідно до якого ПАТ "Рівнегаз" передав ПАТ "Нафтогаз України" документи, які засвідчують права які передаються згідно договору № 14/6086/12 від 24 жовтня 2012 року про відступлення права вимоги щодо оплати спожитого природного газу за зобов'язанням по договору на постачання природного газу від 29.09.2011р. № 22-БО/11 на суму 5 882 043 грн. 71 коп.

Згідно з п. 2.2. договору № 14/6086/12 право вимоги вважається переданими після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1. договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Відповідно до п. 2.4 договору № 14/6086/12 сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п. 1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредиторові шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно ст. 601 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

З вищенаведеного вбачається, що договір № 14/6086/12 про відступлення права вимоги був укладений та виконаний з дотриманням ст. ст. 512 - 519 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами договору про відступлення права вимоги здійснювалось його виконання, зокрема п. 2.4. договору, що підтверджується заявою ПАТ "Рівнегаз" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а.с. 143).

Відповідно до договору ПАТ «Рівнегаз» передав у власність покупцю протягом листопада 2011 року по серпень 2012 року природний газ на загальну суму 30 990 935 грн. 48 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- № 22-БО/11 від 30 листопада 2011 року на суму 3 952 677 грн. 31 коп.;

- № 22-БО/11 від 31 грудня 2011 року на суму 4 269 822 грн. 39 коп.;

- № 22-БО/11 від 31 січня 2011 року на суму 5 736 071 грн. 24 коп.;

- № 22-БО/11 від 29 лютого 2012 року на суму 8 072 798 грн. 31 коп.;

- № 22-БО/11 від 31 березня 2012 року на суму 5 632 473 грн. 80 коп.;

- № 22-БО/11 від 30 квітня 2012 року на суму 2 854 217 грн. 87 коп.;

- № 22-БО/11 від 31 травня 2012 року на суму 146 882 грн. 36 коп.;

- № 22-БО/11 від 30 червня 2012 року на суму 57 805 грн. 43 коп.;

- № 22-БО/11 від 31 липня 2012 року на суму 183 661 грн. 47 коп.;

- № 22-БО/11 від 31 серпня 2012 року на суму 93 525 грн. 30 коп.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 30 990 935 грн. 48 коп.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт вчинення сторонами у справі правочину (поставки газу) не заперечуються ними.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково.

Як вбачається з матеріалів справи за станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором за використаний природний газ становила 5 882 043 грн. 71 коп., з позовом про стягнення якої позивач і звернувся до суду.

Крім того, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків сторін, складеного 21.09.2012 року, за період з 31.01.2012р. по 31.08.2012р. по договору від 29.09.2011р. № 22-БО/11, підписаного повноважними представниками, сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за станом на 21.09.2012р. становить 5 882 043 грн. 71 коп.

Акт звірки взаємних розрахунків є формою фіксації певних юридично-значимих дій сторін за цим актом, без укладання письмової угоди. Зокрема, актом звірки оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Акт звірки розрахунків, як зазначено в абзаці шостому Листа Міністерства фінансів України №31053-2-4/4390 від 03.12.2001р., може служити підставою перерахування коштів.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 5 882 043 грн. 71 коп.

Відповідно до п. 6.2.2. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі цього позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 536 292 грн. 10 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п. 6.2.2.), у вигляді сплати пені, що становить 536 292 грн. 10 коп.

Враховуючи п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України заяву відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності про стягнення пені за період прострочення виконання зобов'язання № 03-05/1159/700 від 24.04.2013 року, суд дійшов висновку про те, що пеня підлягає до стягнення за період з 21.03.2012 року по 21.03.2013 року в межах річного строку позовної давності.

Відповідно до перерахунку суду, сума штрафних санкцій становить 490 857 грн. 77 коп.

Водночас, з урахуванням заяви відповідача №03-05/1199/680 від 23.04.2013 року суд зауважує, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

З урахуванням наведеного, виходячи із того, що тарифи які використовує ТОВ "Рівнетеплоенерго", не відповідають фактичним витратам з надання послуг теплопостачання та відшкодована різниця в тарифах на послуги теплопостачання для ТОВ «Рівнетеплоенерго» для населення за 2012 рік становить 15 998 710 грн. 65 коп. очікувана різниця в тарифах для населення за перший квартал 2013 року становить 6 000 000 грн. 00 коп. Розрахунок обсягу фактичної заборгованості в різниці в тарифах за 2012 рік затверджений заступником міського голови та начальником управління бюджету і фінансів Рівненського міськвиконкому, тобто борг ТОВ "Рівнетеплоенерго" перед позивачем - це невідшкодована різниця в тарифах.

Зважаючи на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у справі, враховуючи, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідачем є невідшкодована різниця в тарифах, його важкий фінансовий стан, а також ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, зважаючи на те, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, та соціально значимих об'єктів міста, в число яких входять медичні та навчальні заклади, дитсадки, а також об'єкти в яких здійснюють свою діяльність органи державної влади, соціального забезпечення життєдіяльності міста та правоохоронні органи, тощо, порушення належної діяльності яких призведе до соціальної напруги в місті, суд визнав за можливе скористатись правом, наданим ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшивши на 50% розмір пені, яка підлягає до стягнення в сумі 245 428 грн. 89 коп.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 245 428 грн. 89 коп.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу та є правом кредитора ,а не його обов'язком.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Окрім того, у відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує Позивач.

Позивачем не порушені і нараховані з врахуванням листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97, також суд зазначає, що оскільки сума боргу, на яку здійснювалися інфляційні нарахування кожного місяця змінювалася і існувала в межах одного місяця позивачем також застосовані положення п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року, а саме при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд дійшов висновку про правильність та правомірність нарахування вказаних сум.

Оскільки відповідачем невчасно виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, а тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно розмір інфляційних втрат становить 21 281 грн. 60 коп., а також три відсотки річних від простроченої суми, розмір яких становить 156 780 грн. 48 коп.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору та визнаються відповідачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум також підлягають задоволенню.

Щодо твердження відповідача, що у разі нарахування новим кредитором штрафних санкцій згідно договору на постачання природного газу № 22-БО/11 від 29.09.2011 року та заявлення такої вимоги до боржника в суді, вимоги щодо стягнення суми таких санкцій підлягають задоволенню лише у разі додержання вимог ст. 530 ЦК України, а саме направлення новим кредитором боржнику відповідної вимоги (претензії) і з розрахунком суми штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 листа Вищого господарського суду України N 01-06/767/2013 від 29.04.2013 року строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Позивач, якому постачальник передав право вимоги до відповідача, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення окрім основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням оплати товару, поставка якого підтверджується матеріалами справи.

Дії сторін (передача постачальником товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Водночас наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і акти прийому-передачі, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (див. постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2012 N 12/5026/556/2012) з урахуванням штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат та 3 процента річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код 36598008) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720)

5 882 043 (п'ять мільйонів вісімсот вісімдесят дві тисячі сорок три) грн. 71 коп. основного боргу, 245 428 (двісті сорок п'ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 89 коп. - пені, 21 281 (двадцять одну тисячу двісті вісімдесят одну) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 156 780 (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімдесят) грн. 48 коп. -трьох відсотків річних та 65 785 (шістдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 43 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 травня 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.