Постанова № 31385522, 30.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 року № 810/1464/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 № 3025/0002051720/293.

Позовні вимог обґрунтовуються тим, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками виконання договору поставки товару (гофрокартону) у липні 2011 року, отриманого від контрагента ТОВ «Інтер Груп Союз», оскільки на момент здійснення спірних операцій вказаний контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, факти передання товарів від контрагента-постачальника до покупця (позивача) підтверджені первинними документами, а отже, на думку позивача, укладення та виконання договору поставки відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носять реальний характер.

Позивач також вважає, що висновки відповідача в акті перевірки від 26.11.2012 року №4519/17-2/2253412978/121 щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про мету отримання незаконної податкової вигоди та відсутність наміру досягнення фінансово-господарського результату, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, винесене за результатами перевірки, є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради від 16.10.1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ Київської області ДПС з 21.10.1998 року. Місце знаходження суб'єкта підприємницької діяльності: АДРЕСА_1.

Згідно Свідоцтва НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість з 26.10.1998.

До видів діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД відноситься, зокрема, 38.11 - збирання безпечних відходів, 38.32 - відновлення відсортованих відходів, 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.76 - оптова торгівля іншими проміжними продуктами та інші.

Як встановлено судом посадовими особами Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Групп Союз» за липень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 26.11.2012 року №4519/17-2/2253412978/121 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 та п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 52 279, 95 гривень, в тому числі: за серпень 2011 року на 15 616,25 грн., за вересень 2011 року на 36 663,70 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 12.12.2012 №3025\0002051720\293, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 78 419,93 грн., з яких: 52 279, 95 грн. - основного платежу та 26 139,98 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи вказані висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як встановлено судом, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) і ТОВ «Інтер Групп Союз» (постачальник) укладено договір поставки від 01.07.2011 №28, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (папір для гофрування) у кількості, у строки, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами у відповідних додатках до цього договору та накладних документах.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, суму податкового кредиту сформовано позивачем на підставі отриманих за наслідками вказаної господарської операції податкових накладних, а саме: від 21.07.2011 №205 на суму 27 955 грн.; від 01.07.2011 № 9 на суму 93 697,50 грн.; від 05.07.2011 №31 на суму 4 929,00 грн.; від 19.07.2011 №184 на суму 93 027,90 грн.; від 12.07.2011 №85 на суму 94 069, 50 грн.; та видаткових накладних, а саме: від 21.07.2011 №000000032; від 01.07.2011 №000000021; від 05.07.2011 №000000023; від 19.07.2011 №000000031; від 12.07.2011 №000000027; та відповідних рахунків-фактур.

Факт оплати позивачем поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними банківськими дорученнями.

Подальше використання позивачем придбаних товарів у своїй господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання матеріальних цінностей, видатковими накладними

Також судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір поставки № 21 від 12.05.2011 згідно якого продавцем реалізовано, а покупцем придбано товар - папір для гофрування. На підтвердження факту поставки товару продавцем виписано первині документи, а саме: податкові накладні від 14.09.2011 №4 на суму 97 968,00 грн., від 06.09.2011 №2 на суму 97 204, 80 грн., від 05.09.2011 №1 на суму 97 713,60 грн., від 22.09.2011 №6 на суму 95 246,40 грн., від 14.09.2011 №3 на суму 96 268,80 грн.; видаткові накладні від 14.09.2011 №4, від 06.09.2011 №2, від 05.09.2011 №1, від 22.09.2011 №6, від 14.09.2011 №3; та рахунки фактури.

Із вказаних документів слідує, що вони підписані та скріплені печатками сторін, мають всі належні реквізити згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених в Акті перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаної господарської операції, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, відповідачем не надано належним чином завірених пояснень директора контрагента, протоколу його допиту, будь-яких матеріалів вищезгаданих кримінальних справ, вироків у кримінальних справах, якими б встановлювались обставини протиправної діяльності контрагента або позивача, доказів проведення перевірок контрагента у рамках кримінальної справи, а отже, відповідачем не доведено обставин, покладених в основу оскаржуваних рішень, а відтак, і обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Щодо пояснень директора ТОВ «Інтер Групп Союз» гр. ОСОБА_4, про наявність яких йдеться в Акті перевірки позивача, суд зазначає, ці пояснення/покази, які згідно Акту перевірки є підставою для викладених у ньому висновків, не підтверджені, зокрема, висновками в порядку ст. 84 ПК України відносно можливої підробки підписів на первинних документах за вказаними операціями. Наведені покази не можуть бути самостійною та достатньою підставою для невизнання податковим органом юридичної значимості первинних документів при формуванні податкового кредиту, тому не відповідають ознакам та вимогам до податкової інформації.

У той же час, як встановлено судом, на розгляді Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала справа № 2-а-18027/11/2670 за позовом ТОВ «Інтер Груп Союз» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконними дій щодо проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 24.11.2011 № 2438/23-04/37269936.

Постановою суду у справі № 2-а-18027/11/2670 від 20.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012, визнано протиправним наказ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.11.2011 № 3215/23-04 про здійснення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» та дії по проведенню цієї перевірки.

Також, при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання товару і його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій був належним чином зареєстрований як юридична особа та мав статус платника ПДВ на підставі свідоцтва №100311595 (дата початку дії свідоцтва - 25.11.2010), що не заперечувалось податковим органом, отже мав право видавати податкові накладні.

Вказані податкові накладні містять належну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Щодо стосується посилань податкового органу в Акті перевірки (аркуш 7) щодо невстановлення факту передачі товарів у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставки №28 від 01.07.2011 обов'язок перевезення товару покладено на постачальника, тобто на ТОВ «Інтер Груп Союз».

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, належне враховуючи оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій між позивачем і ТОВ «Інтер Груп Союз».

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Отже, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентом позивача вказаних господарських операцій податковим органом суду не надано.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність цін за вказаними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин та підстав, які б унеможливлювали формування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за вказаними операціями.

Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі № 21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаного правочину є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 784,20 грн. (квитанція від 25.03.2013 № QS17789644), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 257 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 12.12.2012 №3025\0002051720\293.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) сплачений судовий збір у сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.