Ухвала суду № 31385361, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 2-а-8245/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинська А.М.

за участю сторін: ДПІСугацький О.М. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого об'єднання «Майнер» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ Заводському районі м. Миколаєва від 26.10.11 №0000940070, №000950070 №000960070.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальність «Виробниче об'єднання «Майнер» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 14.09.09. Основними видами діяльності підприємства є виробництво верхнього одягу та виробництва одягу зі шкіри (а.с. 11-12).

4 та 15 червня 2011 року, ТОВ «ВО «Майнер» уклало два договори поставки з ПП «Мгновение-Юг», відповідно до яких закупило мішки бавовні, саржу кольорову, ткань, нитки, пакети пакувальні та ін. (а.с. 35-39).

Всього ТОВ «ВО «Майнер» перерахувало на адресу ПП «Мгновение-Юг» 219136,8 гривень за поставку зазначеної продукції (арк.спр.48-50). ПП «Мгновение-Юг» в свою чергу видало на адресу позивача на зазначену суму три податкові накладні (а.с. 51-53).

Позивач відніс кошти сплачені на користь ПП «Мгновение-Юг» у податковий кредит за липень 2011.

В вересні-жовтні 2011 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва провело документальну позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої були оформлені Актом №3965/070-19/36622386 (а.с. 10).

Під час перевірки податківці дійшли висновку про нікчемність правочину укладеного між ТОВ «ВО «Майнер» та ПП «Мгновение-Юг», у зв'язку з чим на думку податкового органу у позивача відсутнє право на податковий кредит на суму 45122,8 гривень сплачених на користь останнього. Зазначений висновок було зроблено на підставі того, що податківці не змогли здійснити зустрічну перевірку ПП «Мгновение-Юг», за іншими відомостями у цього підприємства відсутні основні фонди, транспортні засоби та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

26 жовтня 2011 уповноваженою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва винесені податкові повідомлення-рішення №0000950070 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 22911 гривень, №0000960070 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 27645 гривень, №0000940070 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 15367 гривень (а.с. 29,31,33).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.2 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договору між ТОВ «ВО «Майнер» та ПП «Мгновение-Юг».

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п. 18 постанови Пленуму ВСУ).

Договір на поставку тканини, ниток та іншої текстильної фурнітури за своїм змістом не направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Та обставина, що в ланцюгу постачальників ТОВ «ВО «Майнер» були підприємства, які не виконували своїх податкових зобов'язань (ПП «Мгновение-Юг) не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених між ними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акти перевірки ТОВ «ВО «Майнер» та ПП «Мгновение-Юг» не є преюдіційними для встановлення нікчемності правочину між ними.

Враховуючи відсутність підстав нікчемності зазначеного правочину, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність судового рішення про визнання недійсним, - договори № 2-07 від 15.07.11 та № 2-07/1 від 04.07.11 є дійсними (а.с. 35, 39).

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає уразі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Зазначена правова позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні з ПП «Мгновение-Юг», а також документи, що підтверджують доставку перевізником товару клієнтам позивача. Зазначене доводить реальність та товарність цього правочину.

Доводи апеляційної скарги один в один дублюють заперечення на адміністративний позов, були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують (а.с. 63).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі № 2-а-8245/11/1470, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 22 травня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль