Постанова № 31385107, 20.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року 810/2316/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представників позивача - Борущака Р.Р., Вашуленка І.М.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0001402204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 6982,50 грн., з яких: 5586,00 грн. - за основним платежем; 1396,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено твердження про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" у складі ціни придбаних послуг із сервісного обслуговування кондиціонерів. На думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги вказаним контрагентом фактично не надавались і позивач не мав такої мети, а договір уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу є безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачений, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явився представник позивача. Представник податкового органу до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи дані обставини, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача - суб'єкта владних повноважень.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод" є юридичною особою, що зареєстрована 10.08.1993 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво порожнистого скла.

У листопаді 2012 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 (акт перевірки від 29.11.2012 № 1787/22-4/00333888).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 5586,00 грн. за липень 2011року.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались ним на підставі договору на сервісне обслуговування від 11.06.2011 № 110711, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" з приводу надання послуг по сервісну обслуговуванню кондиціонерів.

Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби вважає, що позивач незаконно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни придбаних послуг вказаному контрагенту, оскільки за інформацією посадової особи іншого податкового органу - Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, що відображена в акті від 26.03.2012 № 439/22-4/36925801 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВДФ Вектор", в діяльності юридичної особи вбачаються ознаки "фіктивності" та відсутності фактів реального здійснення господарських відносин з іншими контрагентами, оскільки вказане підприємство відсутнє за адресою місцезнаходження. Крім того, інспектор Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва в акті від 26.03.2012 № 439/22-4/36925801 свої висновки обґрунтовує існуванням розбіжностей між показниками податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" та його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі-Ар Електрик", встановлених на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Таким чином, посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби виключно на підставі суб'єктивного висновку посадової особи іншого податкового органу, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень, без з'ясування фактичних обставин, пов'язаних із здійсненням господарських операцій, дійшли висновку про те, що ніякі послуги вказаним контрагентом фактично не надавались, позивач не мав меті дійсне придбання послуг, а правочин уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

За результатами перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0001402204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 6982,50 грн., з яких: 5586,00 грн. - за основним платежем; 1396,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та рішеннями вищестоящих органів, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагента позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У червні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" (виконавець) укладено договір на сервісне обслуговування від 11.06.2011 № 110711 (з урахуванням додаткової угоди від 01.07.2011 № 1), згідно з яким виконавець зобов'язувався надати послуги (сервісне обслуговування кондиціонерів, монтаж, заміна компресорів тощо) на загальну суму 33515,00 грн., у тому числі ПДВ - 5586,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями трьох атів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.07.2011, від 06.07.2011 та від 29.07.2011 на загальну суму 33515,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5586,00 грн., складених уповноваженими представниками виконавця та позивача.

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" кошти в загальній сумі 33515,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5586,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень від 06.07.2011 № 2343 та від 29.07.2011 № 4566.

На підтвердження розрахунків між сторонами за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" дві податкові накладні від 06.07.2011 № 11 та від 29.07.2011 № 56 на загальну суму 33515,00 грн., у тому числі ПДВ - 5586,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітний) період.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВДФ Вектор" зареєстроване 26.01.2010 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, стан юридичної особи - зареєстровано. Видами господарської діяльності даного підприємства є: загальні механічні операції; інші спеціалізовані будівельні роботи; інші монтажні роботи.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачу у зв'язку з формуванням за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни придбаних послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги контрагентом фактично не наддавались, укладений договір є нікчемним, а формування податкового кредиту за цією господарською операцією вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від встановлення фактів ненадання послуг, які покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочину та прийнятого податкового повідомлення-рішення, що оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не придбавались платником податків від контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт надання послуг не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, огляд об'єктів на місці не здійснювали, а відобразили в акті лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарської операції, що здійснювалась між позивачем та його контрагентом, є бездоказовим, а тому безпідставним.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання позивачу послуг його контрагентом та оплати їх вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про фіктивність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 № 0001402204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 17.12.2012 № 0001402204, згідно з яким Публічному акціонерному товариству "Ветропак Гостомельський Склозавод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 6982,50 грн., з яких: 5586,00 грн. - за основним платежем; 1396,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" судові витрати у сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "24" травня 2013 р.