Рішення № 31384569, 27.12.2012, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

0520/10858/2012

2/0520/2875/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2012 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кашицьку С. А., при секретарі Усенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивачка зазначила , що з вересня 1981 року вона працювала офіціанткою на госпрозрахунковому підприємстві вагонів-ресторанів м.Маріуполя. 27 січня 1982 року з нею стався нещасний випадок, що підтверджується актом №1 від 28 січня 1982 року. Причиною нещасного випадку стало невиконання типового технологічного процесу за екіпіровкою вагонів-ресторанів та вагонів з к-буфетами, незадовільний стан території залізничного полотна : обмерзнення, нагромадження. Факт нещасного випадку був розслідуваний технічним інспектором праці та складений висновок. В результаті нещасного випадку позивачка отримала травму та згідно висновку МСЕК їй встановлена І група інвалідності. В 1984 році рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя була встановлена вина залізничної дороги та з відповідача стягнуто сума у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В січні 1991 року було проведено повторне медичне засвідчення та позивачка отримала безстрокову І групу інвалідності та визначена потреба в протезуванні нижніх кінцівок. 07 листопада 2012 року Маріупольським МСЕК №2 була видана програма реабілітації, де також визначена потреба в протезуванні нижніх кінцівок, санаторно-курортному лікуванні. На протязі тривалого часу позивачка вела переписку з відповідачем з приводу питання про протезування нижніх кінцівок, надавала необхідні документи, рахунки на оплату протезів. Інспектор по охороні праці Чернявський пропонував їй свої варіанти протезування в Україні, однак жодним нормативним актом не передбачене протезування в межах України. З відповіді Донецького протезного заводу вбачається, що даний завод не має можливості виготовлення необхідних для позивачки протезів, оскільки вони не сертифіковані. З 1982 року позивачка протезується в м.Санкт-Петербург, оскільки протезування їй постійно необхідно та вона не має можливості обходитись без протезів. Старі протези, які використовує позивачка з 2011 року прийшли в негідність, з вини відповідача протезування прострочено на півтора роки. Позивачка неодноразово піддавала своє життя загрозі через несправні протези. Згідно рахунків, наданих ЗАТ «Юкета» м.Санкт-Петербурга сума на протезуваня нижніх кінцівок складає 540360,35 рублів. З урахуванням курсу російського рубля відносно української гривні Національного Банку України дана сума складає 137 631, 31 грн. Відповідач добровільно відмовляється оплатити позивачці протезування нижніх кінцівок.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на її користь вартість протезів в сумі 137 631,31 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю .

Представники відповідача ДП «Донецька залізниця» Швидка Ю.В., Чернявська І.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та надали суду письмові заперечення, відповідно до яких вказали, що ОСОБА_1 працювала офіціанткою-рознощицею вагону ресторану №5035 Госпрозрахункового підприємства вагонів ресторанів м. Жданова. 27.01.1982 року, ОСОБА_1 перетинаючи залізничну колію при виконанні своїх трудових обов'язків, була тяжко травмована у зв'язку з чим, була визнана інвалідом 1 групи. Підприємство 29.01.1982 року склало акт форми Н -1 про отримання травми на виробництві. Постраждала звернулась у народний суд Іллічівського району м. Жданова з позовом до Госпрозрахункового підприємства вагонів - ресторанів та до Жданівського відділення Донецької залізниці про відшкодування спричиненої шкоди. Рішенням від 02.02.1984 року народного суду Іллічівського району м. Жданов, Жданівське відділення Донецької залізниці визнано винним, а Госпрозрахункове підприємство вагонів - ресторанів від відповідальності звільнено, ухвалою судової колегії з цивільних справ Донецького обласного суду вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 було встановлено відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати здоров'я з Донецькій залізниці як з володільця джерела підвищеної небезпеки, але відшкодування встановлено не довічно, посилаючись на рішення цього суду зазначено стягнути з Жданівського відділення Донецької залізниці суму шкоди на користь ОСОБА_1 щомісячно до переосвідчення. Госпрозрахунковою службою перевезень ДП «Донецька залізниця» було розшукані накази, які свідчать про те, що Донецька залізниця була визнана правонаступником ліквідованого госпрозрахункового підприємства вагонів - ресторанів м. Жданова, а саме: наказом Міністра залізничного сполучення СРСР № 45 -Ц від 15.09.1986 року «Про передачу Міністерству залізничного сполучення СРСР функцій по організації харчування пасажирів на залізничному транспорті» передбачалась передача з ведення Міністерства торгівлі СРСР у ведення Міністерства залізничного сполучення СРСР підприємств харчування пасажирів на залізничному транспорті. Так, наказом Донецької залізниці № 180/Н від 10.09.1997 року Госпрозрахункове підприємство вагонів ресторанів на ст. Жданов введено в склад Донецької залізниці в якості об'єднання. Таким чином, залізниця є правонаступником і роботодавцем та отримала всі права та обов'язки, в тому рахунку і відповідальність, передбачену актом Н - 1. З прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105 та тією обставиною що травма ОСОБА_1 була оформлена актом Н - 1 як нещасний випадок на виробництві, ДП «Донецька залізниця» має намір передати особову справу позивачки на облік до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Маріуполі Донецької області. З 10.09.1997 року роботодавець (госпрозрахункове підприємство вагонів - ресторанів) та володар підвищеної небезпеки (залізниця) злились в одну юридичну особу. Прийняття залізницею як правонаступником всіх прав і обов'язків ліквідованого підприємства фактично змінило правовий статус залізниці і ушкодженої особи. З цього часу ОСОБА_1 вважалась ушкодженим працівником залізниці. Про це свідчили такі обставини як перетворення залізниці з володаря джерела підвищеної небезпеки у роботодавця, наявність акту Н - 1, спричинення шкоди при виконанні працівником своїх обов'язків. Як роботодавець, залізниця несе відповідальність за спричинення шкоди на виробництві по нормам ЗУ «Про охорону праці» не зважаючи на те, як сталося травмування. З огляду на викладене, попередні рішення Іллічівського районного народного суду м. Жданова та ухвала Донецького обласного суду по суті виконали своє правове призначення, а з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» взагалі втратили свою дію. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищезазначеного Закону. 25.07.2012 року ОСОБА_1 (працівник травмований на виробництві) звернулась зі скаргою до прокуратури Донецької області з вимогою видати направлення на МСЕК для одержання індивідуальної програми реабілітації інвалідів. На виконання вимог прокуратури, викладених в поданні № 07/2/1 - 50/ вих..-12 від 20.09.2012 року, ДП «Донецька залізниця» надіслала ОСОБА_1 направлення на огляд медико - соціальною експертною комісією. Але, запитуючи направлення на МСЕК ОСОБА_1 хоче скористатися правом, встановленим ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійне захворювання», які спричинили втрату працездатності, але в цьому випадку усі витрати по відшкодуванню шкоди потерпілим на виробництві працівникам здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України в м.Маріуполі. Згідно п.п. 1.4, 1.5, 4.6 «Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» зазначено, що потерпілі забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Необхідність у забезпеченні потерпілих технічними та іншими засобами реабілітації визначають медико-соціальні експертні комісії з розробленням індивідуальної програми реабілітації на підставі висновку лікувально-консультативної комісії лікувально-профілактичних закладів. Первинне і складне протезування потерпілих здійснюється на підставі рішення МСЕК або ЛКК ЛПЗ відповідно до Положення про первинне та складне протезування осіб з вадами опорно-рухового апарату, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.09.2004 N 234 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2004 за N 1277/9876), та інших нормативно-правових актів, що регулюють порядок індивідуальної реабілітації та первинного протезування потерпілих з патологією опорно-рухового апарату, здебільшого в стаціонарі первинного і складного протезування підприємства, в клініці УкрНДІпротезування або інших закладах охорони здоров'я державної та комунальної форм власності. Що стосується протезування на території України ДП «Донецька залізниця» отримала листа від «Центр протезування «Едвардс», який знаходиться в м. Києві про можливість виготовлення протезів лівої гомілки та протезу правого тазостегнового суглобу за технологією німецької фірми «Otto bock» з матеріалів та комплектуючих цієї ж фірми. 31.10.2012 року ДП «Донецька залізниця» звернулася в прокуратуру Донецької області про не додержання вимог чинного законодавства України відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві у м. Маріуполі щодо взяття на облік особової справи ОСОБА_1 Прокуратурою м. Маріуполя на даний момент проводиться перевірка за зверненням ДП «Донецька залізниця». ДП «Донецька залізниця» намагається передати справу ОСОБА_1 на облік до Фонду соціального страхування, але позивачка відмовляється писати заяву про взяття на облік її справи. Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні» сфера дії якого розповсюджується на громадян України, які в установленому порядку визнані інвалідами, для отримання реабілітаційних послуг, визначених індивідуальною програмою реабілітації інвалідів, в реабілітаційній установі державної або комунальної форми власності інвалід повинен звернутися з письмовою заявою до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання. У разі неможливості реабілітації інваліда в Україні і за наявності відповідних коштів центральні органи виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, охорони здоров'я в межах своїх повноважень приймають рішення про направлення інваліда на реабілітацію за кордон. Посилаючись на ст. 26 цього Закону вироби медичного призначення, технічні та інші засоби реабілітації, комплектуючі до них, що випускаються в умовах серійного виробництва, підлягають сертифікації в державній системі сертифікації відповідно до номенклатури, що затверджується в установленому законодавством порядку. Забороняється реалізація цієї продукції без сертифіката і знака відповідності, що підтверджують її відповідність вимогам стандартів або інших нормативно-технічних документів. Згідно Положення «Про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» та переліку технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються потерпілі внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, п. 7.5 вказує на те, що протези нижніх кінцівок видаються строком на 3 роки. В липні 2009 року ОСОБА_1 були перераховані кошти на оплату протезів. Так, як діючим законодавством України передбачено протезування через 3 роки, то право вимоги у позивачки на протезування, наступає у 2012 році. Залізниця ні в якої мірі не порушує права інваліда - не допускає затримок по відшкодуванню шкоди, незважаючи на те, що діюче законодавство України не передбачає відшкодування роботодавцем шкоди працівникам, травмованим на виробництві. ОСОБА_1 декілька раз роз'яснювалося письмово, що для своєчасного і повного одержання виплат і комплексу соціальних послуг у зв'язку з травмою на виробництві, їй необхідно звернутися в відділення виконавчої дирекції ФСС по місцю проживання. Що стосується моральної шкоди, у позовній заяві має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши учасників процесу , дослідивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що 27.01.1982 року, ОСОБА_1 перетинаючи залізничну колію при виконанні своїх трудових обов'язків, була тяжко травмована у зв'язку з чим, була визнана інвалідом 1 групи безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК м.Маріуполя про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №044599 від 07 листопада 2012 року. Підприємство 29.01.1982 року склало акт форми Н -1 про отримання травми на виробництві. Постраждала звернулась у народний суд Іллічівського району м. Жданова з позовом до Госпрозрахункового підприємства вагонів - ресторанів та до Жданівського відділення Донецької залізниці про відшкодування спричиненої шкоди. Рішенням від 02.02.1984 року народного суду Іллічівського району м. Жданов, Жданівське відділення Донецької залізниці визнано винним, а Госпрозрахункове підприємство вагонів - ресторанів від відповідальності звільнено, ухвалою судової колегії з цивільних справ Донецького обласного суду вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 було встановлено відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати здоров'я з Донецькій залізниці як з володільця джерела підвищеної небезпеки .

Так, наказом Донецької залізниці № 180/Н від 10.09.1997 року Госпрозрахункове підприємство вагонів ресторанів на ст. Жданов введено в склад Донецької залізниці в якості об'єднання. Таким чином, залізниця є правонаступником і роботодавцем та отримала всі права та обов'язки, в тому рахунку і відповідальність, передбачену актом Н - 1.

Відповідно до ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їхніх сімей) на такі виплати й послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Уся заборгованість із відшкодування зазначеної матеріальної та моральної шкоди виплачується потерпілим на виробництві та членам їхніх сімей (утриманцям) роботодавцями, а в разі їх ліквідації без створення правонаступника - Фондом. Спори, що виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, обов'язок по виплаті матеріальної шкоди позивачці, з якою стався нещасний випадок на виробництві лежить на ДП «Донецька залізниця», яка є правонаступником Госпрозрахункового підприємства вагонів ресторанів на ст. Жданов.

07 листопада 2012 року Маріупольським МСЕК №2 була видана програма реабілітації, де визначена потреба в протезуванні нижніх кінцівок, санаторно-курортному лікуванні.

Судом встановлено, що позивачка з 1982 року позивачка протезується в м.Санкт-Петербург, оскільки протезування їй постійно необхідно та вона не має можливості обходитись без протезів. В Україні виготовлення необхідних для позивачки протезів неможливе, оскільки потрібні комплектуючі для протезів, не сертифіковані в Україні.

В матеріалах справи мається акт медико-технічної комісії по проблемам протезування, ортезирування та технічних коштів реабілітації від 17 жовтня 2012 року, складеного Санкт-Петербурзьким науково-практичним центром медико-соціальної експертизи, протезування та реабілітації інвалідові м.Г.А.Альбрехта, відповідно до якого ОСОБА_1 користується протезами упродовж трьох років, та в теперішній час ізнос вузлів протезів складає більше 60%. ОСОБА_1 потребує важкого протезування нижніх кінцівок та рекомендовано виготовити в умовах Санкт-Петербурзького науково-практичного центру медико-соціальної експертизи, протезування та реабілітації інвалідові м.Г.А.Альбрехта протези нижніх кінцівок.

Згідно рахунку Санкт-Петербурзького науково-практичного центру медико-соціальної експертизи, протезування та реабілітації інвалідові м.Г.А.Альбрехта №31 від 15 жовтня 2012 року, вартість протезів складає 540366,35 рублів.

Відповідно до відповіді Донецького експериментального протезно-ортопедичного підприємства «Дон Кепоп» встановлено, що на даному підприємстві можливо виготовити подібні протези, але не з тією комплектуючою, яка рекомендована ОСОБА_1, оскільки комплектуючі правого протезу не сертифіковані в Україні.

Згідно довідки ПАТ «Сбербанк Росії», офіціальний курс Національного Банку України гривні по відношенню до російського рубля складає : за 10 російських рублів - 2,5470 грн. Таким чином, вартість протезування нижніх кінцівок складає 540366,35 рублів = 137631,31 грн.

Оскільки відповідно до ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, невідшкодована матеріальна шкода в розмірі 137631,31грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Таким чином , вирішуючи питання про розмір відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної позивачці - ОСОБА_1 внаслідок отримання травми на виробництві, в сумі - 137631,31 грн., яку вона просить суд стягнути з відповідача, суд вважає , що дані вимоги є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, наданими до матеріалів справи документами , які підтверджують фактичну матеріальну шкоду, і суд вважає, що підлягають стягненню в сумі 137631,31 грн. з відповідача ДП «Донецька залізниця».

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано підтверджень факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн., однак позивачка не надала обґрунтованих пояснень про те, чому вона оцінює саме у 50000 грн. заподіяну їй моральну шкоду та з чого вона при цьому виходила .

Оскільки позивачка звільнення від сплати судового збору при подачі позову до суду, судовий збір в розмірі 1376,81 грн. підлягає стягненню з ДП «Донецька залізниця» на користь держави.

Керуючись ст. 10, 60, 61, 88, 137, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 23, 1166 , 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м.Донецьк, вул..Артема, 68, Ідентифікаційний код 01074957) на користь ОСОБА_1, (на розрахунковий рахунок в Маріупольському відділенні Ощадного банку 10004/0466, ОКПО 09334702, МФО 335106, р/р НОМЕР_2, Особовий рахунок НОМЕР_1) суму -137631,31 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м.Донецьк, вул..Артема, 68, Ідентифікаційний код 01074957) на користь держави судовий збір у розмірі - 1376,81 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. А. Кашицька