Ухвала суду № 31383541, 10.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 р.

Справа № 2а-5255/12/1470

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27.11.2008р. публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" (надалі – ПАТ "Баштанський сирзавод") звернулося до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі – Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.11.2008р. №0000462301/0. /т.2 а.с.3/

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2008р. № 0000462301/0, в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 876154грн., з яких 584104грн. за основним платежем та 292052грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.09.2007р. по 03.11.2007р. посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт від 14.11.2008р. №762/23-00446500. /т.1 а.с.9-52/

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5. п.7.4. статті 7, підпункту 11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", абз.3 п. 1, п.6, 10 Порядку нарахування виплат, та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (у редакції постанови КМУ від 28.03.2007р. №596, п.2,8 пп13.1 п.13 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01 липня 1997р. №141 із змінами і доповненнями в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання, на загальну суму 584568грн., в тому числі за липень 2007р. 5239грн., вересень 2007р. 6376грн., грудень 2007р. 234223грн., січень 2008р. 162655грн., лютий 2008р. 176075грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462301/0 від 18.11.2008р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання в сумі 876852грн. /т.1 а.с.103/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування були тільки дані податкової декларації за звітний період. Зазначений закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування від’ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підставі включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судовим розглядом встановлено, що позивач є переробним підприємством і податок на додану вартість за реалізовані молоко та молочну продукцію спрямовує для виплати дотацій сільгоспвиробникам за продане ними переробному підприємству молоко.

Відповідно до п.6 Порядку нарахування виплат, та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

Враховуючи наведену норму позивач вів два відокремлених обліку і надавав дві декларації з ПДВ: за розрахунками з бюджетом, і за розрахунками на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. Позивач визначав суму ПДВ, яка підлягає перерахуванню на окремий рахунок переробного підприємства, за окремою податковою декларацією. Окрема декларація складалася на підставі окремого обліку молока та молочної продукції, виготовленої з молока, закупленого у сільськогосподарських товаровиробників. Розподіл податкових зобов'язань та кредиту здійснювався за питомою вагою молока, закупленого у сільськогосподарських товаровиробників, в загальній вартості закупленого молока.

Для своєї господарської діяльності позивач здійснив операції з ввезення товарів на митну територію України та придбав обладнання у резидентів.

Згідно підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, а згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит цього періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Отже, порядок формування податкового кредиту для кожної з декларацій (перша - за якою розрахунки здійснюються безпосередньо до бюджету; друга - за якою сума податку спрямовується на виплату дотацій сільгосптоваровиробникам) регулюється виключно загальними нормами пункту 11.21 статті 11 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, але з урахуванням особливостей порядку нарахування коштів відповідально до Порядку №805.

Так, пункт 10 Порядку визначає механізм бухгалтерського обліку розрахунків з ПДВ за операціями, пов'язаними із реалізацією переробними підприємствами молока та молочної продукції, виготовленої з молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників за нульовою ставкою ПДВ.

Пункт 6 Порядку №805 встановлює лише вимогу щодо окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока, та іншої продукції, а не сум податку на додану вартість.

Таким чином, нарахування податку на додану вартість, яке стосується операцій ввезення (пересилання) обладнання на митну територію України та придбання обладнання у резидентів, не пов'язане з продажем відноситься до податкового кредиту і повинно включатись в Декларацію по розрахунках з бюджетом.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу спеціалізованої Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: