Рішення № 31380631, 23.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2013 року Справа № 913/1280/13

Провадження №8/913/1280/13

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 2364 грн. 77 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з теплопостачання, надані йому у опалювальний період 2011-2012 років у сумі 1167,96 грн., пеню за період з 21.11.11 року по 20.05.12 року у сумі 1167,96 грн., 3% річних за період з 21.11.11 року по 29.05.12 року у сумі 18,34 грн. та інфляційних нарахувань за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року у сумі 10,51 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з його боку умов договору №548 про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між сторонами 15.05.08 року.

До судового засідання, призначеного на 23.05.13 року, сторони не з'явилися.

Позивач через канцелярію суду подав заяву від 23.05.13 року за вих. №б/н - про підтримання позову та розгляд його за відсутності позивача.

Розглянувши клопотання позивача, суд вважає, що воно не суперечить ст. 22 ГПК України, а тому підлягає задоволенню.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1; та ін.).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: АДРЕСА_1 (а.с.2-3), що підтверджується довідкою з ЄДР НОМЕР_2 від 18.05.13 року, наданою до справи на вимогу суду державним реєстратором, а також довідкою Адресно-довідкового підрозділу Управління ДМС України від 15.05.13 року за №б/н.

Станом на день вирішення цього спору по суті оператор поштового зв'язку повернув до суду поштове відправлення, в якому суд на адресу відповідача спрямував ухвалу про порушення провадження у справі та признання її до розгляду, з доданням довідки "адресат не проживає".

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

15.05.08 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) у простій письмовій форм укладено договір №548 на постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати її за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1).

Теплова енергія постачається споживачеві у вигляді гарячої води на опалення у період опалювального сезону у приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в межах 1,076 Гкал/рік (п.2.1).

Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається на користь споживача, становить 387,36 грн./рік; вартість 1 Гкал (тариф) - 300.00 грн. (без ПДВ) (п.5.2).

До числа обов'язків енергопостачальної організації віднесено повідомляти споживача письмо або у засобах масової інформації про зміни тарифів (п.3.2.2).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі акту обстеження технічного стану системи теплопостачання від 16.01.07 року та від 06.09.06 року, у грошовій формі, відповідно до діючих тарифів, встановлених виконкомом Сєвєродонецької міської ради у 10-денний строк після одержання рахунку (п.5.1).

Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожний день прострочення (п.6.3, а за прострочення понад 30 днів нараховується штраф у розмірі 3-7% від суми боргу (п.6.4).

Судом звернуто увагу на те, що договором не передбачено механізм (порядок) отримання рахунків споживачем.

Термін дії договору встановлено з 15.05.08 року до 15.05.09 року (п.8.1), з можливістю пролонгації його на кожний наступний рік за умов, визначених у цьому ж пункті (а.с.6;7).

Факт підключення відповідача до тепломереж позивача у опалювальний сезон 2011-2012 років документально підтверджено (а.с.22-24).

На підтвердження виконання умов вищезгаданого договору зі свого боку упродовж опалювального періоду 2011-2012 років, а також заявлених позовних вимог позивач надав до справи документальні докази надання ним на користь відповідача теплової енергії на суму 1167,96 грн., а саме: рахунок №548 на оплату спожитої відповідачем теплової енергії (з доказами його спрямування поштою на адресу споживача) (а.с.20).

Відповідач не заперечив та не спростував факт його отримання.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив вартість вищезгаданої теплової енергії на суму 1167,96 грн., у зв'язку з чим він спрямував на його адресу претензію з вимогою сплатити основний борг у зазначеній сумі, а саме: 28.11.11 року за вих. №16-20-494, - при цьому до справи надано докази спрямування кожної з них поштою на адресу відповідача (а.с.21).

Позивач заявив у позові, що відповідач не вжив заходів до погашення боргу, у зв'язку з чим він, керуючись чинним законодавством та умовами вищезгаданого договору, на суму основного боргу 1167,96 грн. нарахував:

пеню за період з 21.11.11 року по 20.05.12 року у сумі 1167,96 грн.;

3% річних за період з 21.11.11 року по 29.05.12 року у сумі 18,34 грн.;

інфляційні нарахування за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року у сумі 10,51 грн., - а разом 2364,77 грн. (1167,96 грн. + 1167,96 грн. + 18,34 грн. + 10,51 грн.), - які просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у пункті 6.6 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем на момент звернення позивача з цим позовом до суду основного грошового зобов'язання за договором №548 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 15.05.08 року у сумі 1167,96 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Що стосується розміру пені, визначеного сторонами у п. 6.2 договору, то він відповідає приписам ст. 1 спеціального Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Таким чином, позивач дотримався усіх перелічених вимог чинного законодавства та умов договору при визначенні суми пені.

При вирішенні цього спору в частині періоду, за який позивач просить стягнути пеню з відповідача, суд керується наступним.

У пункті 6.2 укладеного сторонами договору сказано, що за несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення, - тобто відповідно до приписів вищецитованої частини 6 ст.232 ГК України позивач мав право нарахувати її за період, який не перевищує шести місяців від дня виникнення права на нарахування пені за кожним фактом виникнення основного боргу, - що фактично підтверджується її розрахунком, здійсненим позивачем (а.с.12).

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін позовної давності, - але він застосовується судом лише у разі подання відповідачем відповідної заяви про його застосування (ч.3 ст. 267 ЦКУ).

Позивач по даній справі звернувся до суду 08.05.13 року (а.с.2-3), - тобто у термін, який перевищує 1 рік від дня початку нарахування пені (з 21.11.2011 року).

В той же час суд при вирішенні спору приймає до уваги те, що відповідач не подав заяву, передбачену ч.3 ст.267 ГК України, а тому у нього (суду) відсутні правові та фактичні підстави для застосування даної норми закону.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та ч.2 ст.49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.43,47,22,32-34,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, Луганської області, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 96 коп., 3% річних у сумі 18 (вісімнадцять) грн. 34 коп., пеню у сумі 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 96 коп., інфляційні нарахування у сумі 10 (десять) грн. 51 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.05.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 24 травня 2013 року.

Суддя А.П.Середа