Постанова № 31380251, 16.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2013 року 10:48 № 826/3847/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 19.03.2014 р.)

від відповідача - Цюрупа Д.А. (довіреність від 11.02.2013 р. № 1266/9/10.2-09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 00002017.2,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 00002017.2, відповідно до якого позивачці збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 37 848 грн. за основним платежем та на 9462,05 грн. за штрафними санкціями.

Позивачка в обґрунтування позову зазначає, що висновки ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на начебто безтоварності спірних операцій, проведених з ПП «Нафта-Лідер», висновки щодо чого у свою чергу ґрунтуються на тому, що до перевірки начебто не надано акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування товару, а також на тому, що відповідно до акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська та висновку відділу ПМ, контрагент відсутній на даний час за місцезнаходженням, на підставі чого ДПІ дійшла до висновку про нікчемність угод, укладених контрагентом.

У той же час, як зазначає позивачка, до перевірки за описом були надані первинні документи, які підтверджують фактичне виконання спірних операцій предметом яких були поставки невеликої кількості продукції у вигляді фарби, лаку, розчинників для шовкотрафаретного та тампо друку (для цілей використання у поліграфії), а також податкові накладні, на підставі яких сформовано спірні суми податкового кредиту. До того ж, як зазначає позивачка, факт реальності операцій з придбання також підтверджується наступною реалізацією придбаних товарів, первинні документи щодо чого також надавалися до перевірки. Крім того, як по суті зазначає позивачка, відсутні будь-які судові рішення про визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, а також відсутній вирок у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності підприємства-контрагента та позивачки.

Позивачка зазначає, що висновки ДПІ про безтоварність спірних операцій ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, у зв'язку з чим просить позов задовольнити

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, а також матеріали, отримані від ДПІ у Кіровському р-ні м. Дніпропетровська, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1).

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 р. № 9/17.2-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивачка перебуває на податковому обліку з 01.04.2002 р. та зареєстрована платником ПДВ з 23.04.2002 р.

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності позивачки віднесено, зокрема, виготовлення друкарських послуг та надання інших поліграфічних послуг, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

Згідно з п. 1.15. Акту перевірки, виявлено взаємовідносини позивачки з ПП «Нафта-Лідер» (код з ЄДР 36363262; адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Короленка, 44, офіс 203).

Відносно зазначено підприємства під час розгляду справи встановлено, що 30.08.2012 р. до ЄДР внесено запис про припинення ПП «Нафта-Лідер».

В Акті перевірки зазначено, що згідно з актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Нафта-Лідер» від 04.05.2012 р. № 384/224/36363262 не підтверджено наявність поставок товарів до підприємств-покупців, які були придбані підприємством у період січня 2012 р., що у свою чергу, згідно із зазначеним актом та на думку ДПІ свідчить про нікчемність правочинів між ПП «Нафта-Лідер» та підприємствами-постачальниками. Перевіркою встановлено нереальність проведення операцій між ПП «Нафта-Лідер» та контрагентами-покупцями, однак, встановлено наявність та здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

У взаємозв'язку з наведеним у п. 1.17 Акту перевірку зазначено про відсутність інформації відносно наявності у власності позивачки рухомого та нерухомого майна.

Заборгованість по розрахункам з контрагентами, як відсутня.

В контексті взаємовідносин з ПП «Нафта-Лідер» у п. 2.3.2. Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 37 848 грн. за січень 2012 р. Зокрема, з посиланням на акт перевірки контрагента, зазначено, що підприємства за зареєстрованою в ЄДР адресою не встановлено. На підприємстві фактично працевлаштована 1 особа. Крім того, з посиланням на пояснення матері засновника, директора та бухгалтера ПП «Нафта-Лідер» гр. ОСОБА_5, зазначено, що засновник, директор та бухгалтер ПП «Нафта-Лідер» не має достатнього рівня освіти для ведення бухгалтерської та фінансово-господарської діяльності, він не мав наміру здійснювати господарську діяльність, та зі слів має освіту технолога. З урахуванням наведеного в акті перевірки контрагента зазначено, що угоди зазначено підприємства з контрагентами вчинені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними. Встановлено, що угоди не мали реального характеру.

В Акті перевірки зазначено, що позивачкою не надано до перевірки договори з ПП «Нафта-лідер», акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні, які б засвідчували транспортування товару, придбаного у ПП «Нафта-Лідер».

Відтак, зазначаючи про безтоварність спірних операцій, ДПІ приходить до висновку, що позивачкою порушено п. 198.2., 198.3., 198.6., 201.2. ПК України у зв'язку з чим встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за січень 2012 р. в сумі 37 848 грн.

В контексті наведеного та відносно обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом, під час розгляду справи встановлено також наступне.

Так, між позивачкою (покупець) та ПП «Нафта-Лідер» укладено договір купівлі-продажу № 1-0301 від 03.01.2012 р., копія якого надана ДПІ згідно опису від 26.02.2013 р. та залучена до матеріалів справи.

Як зазначено у п. 1 договору предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах постачальника. Асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки сторони домовились визначати у видатково-прибуткових накладних, які сторони визначили невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2 постачальник поставляє товар за адресою - АДРЕСА_1 (адреса реєстрації позивачка як суб'єкта підприємницької діяльності). Обумовлено договором, що доставка здійснюється підприємствами - перевізниками та/або кур'єрською доставкою.

При цьому, п. 3.2. договору обумовлено, що сторони погоджують асортимент поставки, а також кількість і ціну шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику.

03.01.2012 р. між сторонами підписано видаткову накладну № 1 на суму 33 906,25 грн. з ПДВ на суму 5651,04 грн. Номенклатура поставки: фарба PLW 121 супербілий флеш сушки в кількості 20 кг., змивка 8 л., знежирювач 1 л., фольга 1113,25 кв.м., розчинник 0,5 кг., емульсія 2 кг. та продукція аналогічного характеру в невеликих кількостях. На підставі зазначеного договору та накладної позивачці видано п/н. № 03011 від 03.01.2012 р. на ту саму суму та з тією ж номенклатурою поставки.

10.01.2012 р. сторонами підписано видаткову накладну № 2 на суму 62 914,37 грн. з ПДВ - 10485,73 грн. на поставку продукції аналогічного характеру (змивка, розчинник, клей, фарба). На підставі зазначеного договору та накладної позивачці видано п/н. № 10011 від 10.01.2012 р. на ту саму суму та з тією ж номенклатурою поставки.

16.01.2012 р. сторонами підписано видаткову накладну № 16014 на поставку аналогічного асортименту продукції на загальну суму 30463,66 грн. з ПДВ 5077,28 грн. На підставі зазначеного договору та накладної позивачці видано п/н. № 16014 від 16.01.2012 р. на ту саму суму та з тією ж номенклатурою поставки.

Окрім того, 23.01.2012 р. сторонами підписано видаткову накладну № 45 на поставку в невеликих обсягах продукції аналогічного характеру, що і вище на суму 70 886,20 грн. з ПДВ 11814,37 грн. На підставі зазначеного договору та накладної позивачці видано п/н. № 23012 від 23.01.2012 р. на ту саму суму та з тією ж номенклатурою поставки.

26.01.2012 р. сторонами також підписано видаткову накладну № 50 з аналогічним асортиментом продукції на суму 28921,34 грн. з ПДВ - 4820,22 грн. На підставі зазначеного договору та накладної позивачці видано п/н. № 26014 від 26.01.2012 р. на ту саму суму та з тією ж номенклатурою поставки.

Зазначені видаткові накладні супроводжуються відповідними рахунками-фактурами.

Факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН, відмітки про що наявні у податкових накладних, не заперечується ДПІ.

Наявність у позивача зазначених документів на час перевірки та їх надання ДПІ до перевірки не заперечується відповідачем та підтверджується описами про передачу документів.

Відносно розрахунків з контрагентом та наступними покупцями позивачем надано банківські виписки.

Щодо руху продукції, тобто операцій з придбання та подальшої реалізації придбаної продукції, позивачкою до матеріалів справи надано у табличному вигляді згруповану та деталізовану інформацію, в якій по кожному найменуванню придбаної продукції відображено як відомості щодо первинних документів на придбання продукції, її оплати, так і її подальший рух із визначенням покупців (ТОВ Адап-Палитра», ТОВ «Українська тентова компанія», ТОВ «Селекта», ТОВ «ПОС-ПРО» та інших), реквізитів первинних документів, дат поставки та реквізити виданих позивачкою податкових накладних. Зазначені відомості супроводжуються власне договорами, первинними документами, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, та податковими накладними щодо подальшого руху продукції.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій та базису поставки); (3) придбання робіт/послуг з метою їх використання у господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ, відсутність у платника податків первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності у спірних відносинах.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачкою податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивачки на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Так, в контексті доводів ДПІ щодо відсутності у позивачки документів (ТТН) на перевезення товару, слід зазначити, що згідно умовами договору між позивачкою та контрагентом, а також відповідно до умов договорів, укладених позивачкою щодо подальшої реалізації продукції, отримання позивачкою продукції та її передача покупцям здійснюється в одному місці - за місцезнаходженням позивачки, без її участі в транспортних відносинах та оформляється видатковою накладною. Тобто, з урахуванням умов договору між позивачем за його контрагентом та специфіки спірних операцій, позивачка не приймає участі у транспортних відносинах відносно доставки їй продукції, а приймання продукції здійснюється за видатковою накладною, що відповідно до умов договору не передбачає наявності у неї товарно-транспортних накладних, а отже їх відсутність не може свідчити про безтоварність операцій між позивачкою та її контрагентом. При цьому, з договору з ТОВ «Фірма «ХД» від 04.01.2011 р., який укладений про подальше постачання продукції позивачкою, вбачається, що місцем поставки від позивачки до зазначеного підприємства продукції є м. Дніпропетровськ, тобто поставка здійснюється в межах території розташування контрагента позивачки, яким постачалася продукція за угодою з позивачкою, що також не передбачає вступу позивачки у транспортні відносини з транспортними організаціями та оформлення нею ТТН. Слід додати, що зазначене підприємство окремо листом від 20.04.2013 р. підвередило отримання продукції за угодою з позивачкою.

У той же час, сукупність досліджених судом під час розгляду справи доказів, у т.ч. вищезгаданих видаткових та податкових накладних, платіжних документів, документація щодо подальшого руху товарів, тобто сукупність тих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду (з урахуванням базису поставки), не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки позивачки продукції за її місцезнаходженням та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі. Наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з відомостями, наведеними у первинних документах.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Що стосується відсутності контрагента за місцезнаходженням під час перевірки, слід зазначити, що зазначена перевірка проводилась поза межами періоду виконання спірних операцій. В контексті наведеного не надано будь-яких доказів здійснення перевірки його місцезнаходження за зареєстрованою адресою. При цьому, навіть відсутність контрагента за місцезнаходженням поза межами періоду поставки сама по собі не є свідченням відсутності контрагента за місцезнаходженням в період виконання спірних операцій та про нездійснення спірних операцій.

Крім того, в контексті викладених в Акті доводів ДПІ та щодо юридичної значимості первинних та податкових документів, слід додати, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано будь-яких висновків експертизи відносно можливої підробки підписів на первинних документах.

В контексті наведеного також слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Суд, крім іншого, в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників спірних операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента (контрагентів) були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як зазначалося, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних за спірними операціям із вищезгаданим контрагентом. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачкою спірних сум податкового кредиту із зазначеним контрагентом. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 18.03.2013 № 00002017.2.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2013 р.