Постанова № 31380110, 15.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 р. Справа № 804/2884/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

1) № 0000161542 від 29.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 657553,50 грн. (за основним платежем - 438369,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 219184,50 грн.;

2) № 0000211541 від 29 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підприємств і організацій, що перебувають у державній власності зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.;

3) № 0000201541 від 29 січня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 699182,00 грн.;

4) № 0000061742 від 30 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 2936,25 грн. (за основним платежем - 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2219,25 грн.);

5) № 0000042240 від 30 січня 2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн., винесених за результатами позапланової виїзної перевірки.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне. Викладені в акті перевірки від 10.01.2013 року № 15/15/03374617 висновки податкового органу є помилковими, господарські відносини з ТОВ «Приват - Агро» відбувались в межах правочину, який повністю відповідає вимогам закону, означені господарські відносини мали реальний характер, складені за цими взаємовідносинами первинні документи оформлені належним чином, підписані повноважними особами, у спірних правовідносинах позивачем були понесені витрати по оплаті вартості послуг, отриманих у ТОВ «Приват - Агро». Крім того, вважає, що помилковими є висновки відповідача і щодо недійсності договору купівлі- продажу, укладеного з ТОВ «Сотейра Плюс» від 25.10.2011 року, оскільки при укладенні вказаного договору позивачем не було допущено порушень Закону України «Про управління об'єктами державної власності». У зв'язку з цим, відповідачем протиправно зроблено висновок про визначення отриманих за договором купівлі - продажу коштів як фінансової безповоротної допомоги та безпідставно донараховані підприємству суми податку на прибуток. Також є безпідставним застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання до податкового органу податкової звітності, оскільки позивачем строки подання звітності з податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року та 1-2 квартали 2012 року порушені не були. Висновки, викладені в Акті про порушення позивачем норм п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України щодо ненадання контролюючому органу первинних документів (кредитних угод), є також помилковими, оскільки строки зберігання вказаних документів сплив. Щодо встановлення порушення при обчисленні податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами та донарахування у зв'язку з цим сум податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає, що податковим органом помилково був зроблений висновок про те, що суми, сплачені за ремонт автомобіля є додатковими благами. Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що відсутній нотаріально посвідчений договір транспортного засобу, однак, вказаний договір судом недійсним не визнаний і тому, податкове повідомлення - рішення про донарахування сум податкових зобов'язань з цього податку є протиправним.

Представник відповідача - Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в судове засідання 15.03.2013 року не з'явився, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи (т. 15 а.с. 234-240), з яких свідчить, що МДПІ проти задоволення позову заперечує. Вважає, що доводи позивача є безпідставними, а дії МДПІ по проведенню перевірки та винесенню спірних податкових повідомлень - рішень такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби в період з 19.12.2012 року по 02.01.2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 10.01.2013 року № 15/15/03374617 (т. 1 а.с. 38-97).

25.01.2013 року позивачем до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби подані заперечення на Акт перевірки (т. 1 а.с. 97-198).

14.02.2013 року позивачем був отриманий лист Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби за № 1622/10/22.2-19 від 30.01.2013 року, яким підприємство було повідомлено, що заперечення на акт перевірки були подані із пропущенням строку для їх надання, у зв'язку з чим, вони прийняті до відома та залишені без задоволення (т. 1 а.с. 200-201).

За результатами перевірки відповідачем були прийняті 29.01.2013 року податкові повідомлення - рішення: 1) № 0000161542 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 657553,50 грн. (за основним платежем - 438369,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 219184,50 грн.; 2) № 0000211541 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підприємств і організацій, що перебувають у державній власності зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.; 3) №0000201541 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 699182,00 грн., а також 30.01.2013 року податкові повідомлення - рішення: 4) №0000061742 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 2936,25 грн. (за основним платежем - 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2219,25 грн.); 5) № 0000042240 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн., які були отримані позивачем 14.02.2013 року (т. 1 а.с. 31-36).

Як з'ясовано судом, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень став висновок, визначений в Акті перевірки, щодо порушення підприємством:

- п. 135.2, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 699182 грн., в тому числі у 4 кварталі 2011 року на суму 699182 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 189.1 ст. 189, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на загальну суму 3485 грн., в тому числі у листопаді 2011 року на суму 3485 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 441854 грн., в тому числі у жовтні 2011 року на суму 432690 грн., у грудні 2011 року на суму 9155 грн.;

- абз. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, абз. «а» п. 171.2 ст. 171, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого нараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 717 грн.;

- вимог ст. 44 Податкового кодексу України в частині порушення умов зберігання документів, за що підприємство повинно сплатити штрафну санкцію;

- вимог п. 49.18 ст. 49, п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, а саме, не своєчасно подано декларації з податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року та за 1-2 квартали 2012 року (т. 1 а.с. 73).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Між позивачем та ТОВ «Сотейра Плюс» 24.10.2011 року було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна - комплексу, база відпочинку «Піщанка», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Чкалова, 65 - А. Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість майна, що продається складає 696000 грн., в тому числі ПДВ 116000 грн. (т. 1 а.с. 202-205).

Відповідно до п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України, ДП «НВД АФ «Наукова» НААНУ» до складу валового доходу за 4 квартал 2011 року включило суму доходу від продажу бази відпочинку «Піщанка» за вирахуванням балансової вартості в розмірі 551678 грн. (580 000 грн. - 28322 грн. = 551678 грн.).

В ході перевірки контролюючим органом були досліджені протокол тендерного аукціону № 001/01-11 від 18.10.2011 р., Акт прийому - передачі бази відпочинку від 09.11.2011 року, податкова накладна № 27 від 09.11.2011 р. на суму 696000 грн., у тому числі ПДВ 116000 грн., платіжне доручення № 702 від 04.11.2011 р. на суму 696000 грн., у тому числі ПДВ 116000 грн., що відображено в Акті перевірки на сторінці 5 (т. 1 а.с. 42) та зроблений висновок про недійсність правочину, укладеного між ДП «НВД АФ «Наукова» НААНУ» та ТОВ «Сотейра Плюс» відповідно до положень ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України. На думку податкового органу, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків та відповідно не може враховуватися при обчисленні об'єктів оподаткування, відповідачем було встановлено завищення ПДВ за листопад 2011 року на суму 116000 грн., завищення валового доходу за 4 квартал 2011 року на суму 551678 грн., заниження валового доходу на суму 696000 грн. Отримана сума грошових коштів ДП «НВД АФ «Наукова» НААНУ» від ТОВ «Сотейра Плюс» враховується як отримана фінансова безповоротна допомога у зв'язку з чим, підлягає донарахуванню сума податку з прибутку підприємств в розмірі 696000 грн.

Суд доходить висновку, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а податкове повідомлення - рішення № 0000201541 від 29 січня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 699182,00 грн. підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали акту перевірки, підставою для визнання недійсним правочину, укладеного між ДП «НВД АФ «Наукова» НААНУ» і ТОВ «Сотейра Плюс» явився той факт, що позивачем у порушення п. 1 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185 - V, абз. 2 п. 6 Порядку відчуження майна об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803 (далі - Порядок № 803), реалізація бази відпочинку «Піщанка» здійснювалась без погодження з Фондом державного майна України, що суперечить нормам діючого законодавства та відповідно не може враховуватись при обчисленні об'єкту оподаткування.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту «и» пункту 18 частини 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185 - V (далі Закон № 185 - V), до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності відноситься відчуження та списання об'єктів державної власності.

Абзацем 2 пункту 6 Порядку відчуження майна об'єктів державної власності, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 803, передбачено, що рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України.

Підпунктом «и» пункту 2 частини 1 ст. 7 Закону № 185 - V визначено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343 - XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Частиною 4 пункту 5 Порядку № 803 передбачено, що дія цього Порядку не поширюється на відчуження, порядок відчуження якого визначається окремим законом.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 р. (справа № Б 29/59/04) Державне підприємство «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік до 29.08.2012 року (т. 1 а.с.26-28).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012 року по справі № Б 29/59/04, строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора продовжені до 25.05.2013 року (т.15 а.с. 233).

За таких обставин суд вважає, що Порядок № 803 не поширюється на продаж майна, яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» та яке перебувало у ліквідаційній процедурі внаслідок застосування порядку відчуження, визначеного Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого погодження з Фондом державного майна України відчуження бази відпочинку «Піщанка» не потребувало.

Суд також зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про недійсність правочину згідно зі ст.ст. 203,215,216 ЦК України, оскільки з 29.08.2011 року припинилися повноваження органів управління банкрута щодо управління Державним підприємством «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» та розпорядження його майном.

Крім того, відповідно до ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі ст. 228 ЦК України (в редакції, чинній з 01.01.2011 року) правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину, укладеному позивачем з ТОВ «Сотейра Плюс» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не встановлено. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено. За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину між позивачем та ТОВ «Сотейра Плюс», за якими позивачем був сформований податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ та зобов'язання з податку на прибуток, відображення в акті суджень про вчинення таким платником саме нікчемного правочину є передчасним.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про визначення грошових коштів в розмірі 696000 грн., отриманих за договором купівлі - продажу з ТОВ «Сотейра Плюс», як фінансову безповоротну допомогу у зв'язку з наступним.

Так, підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, надається визначення фінансова допомога - як фінансової допомоги, наданій на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договором дарування, іншими подібними договорами або без укладання таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої безповоротної фінансової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в ході перевірки були досліджені первинні документи, що свідчать про реальність укладання угоди купівлі - продажу бази відпочинку «Піщанка» 25.10.2011 року між Державним підприємством «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» та ТОВ «Сотейра Плюс», в тому числі і сплату грошових коштів в сумі 696 000 грн.(в тому числі ПДВ в сумі 116000 грн.) платіжним дорученням № 702 від 04.11.2011 року (т. 1 а.с. 42), що спростовує його висновки про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги позивачем в результаті укладення договору.

За таких обставин суд вважає, що позивачем у відповідності до положень п.135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, правомірно та вірно було визначено розмір отриманого доходу від реалізації бази відпочинку «Піщанка» та визначено суми податкових зобов'язань з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, а висновки, викладені в акті перевірки про заниження податку на прибуток є безпідставними.

Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0000161542 від 29.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 657553,50 грн. (за основним платежем - 438369,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 219184,50 грн., суд зазначає наступне.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугували відображені в акті перевірки від 10.01.2013 року №15/15/03374617 висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 185.1 ст.185, п. 189.1 ст. 189, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що явилось підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів складених від імені ТОВ «Приват - Агро» на адресу Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» в частині надання послуг тракторів, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на загальну суму 3485 грн., в тому числі у листопаді 2011 року на суму 3485 грн., та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 441854 грн., в тому числі у жовтні 2011 року на суму 432690 грн., у грудні 2011 року на суму 9155 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов Договору надання послуг № ПР - 26 від 31.03.2006 р. (в Акті перевірки на ст.7 вказано «Договір про надання послуг від 01.12.2007 р. № 12/12-1) ТОВ «Приват - Агро» (виконавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати за завданням Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (замовник) роботи з використанням свого устаткування, з використанням своїх та/або Замовника матеріалів, у тому числі палива, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: сільськогосподарські роботи щодо обробки землі Замовника, внесення добрив, засівання, збирання врожаю (т.2 а.с. 141-143).

Пунктом 5.1.5 Договору надання послуг № ПР - 26 від 31.03.2006 р. передбачено, що в 30-денний строк з моменту завершення виконання роботи Виконавець зобов'язаний подати Замовникові на підписання Акт здавання - приймання виконаної роботи.

На виконання умов Договору за перевіряємий період ТОВ «Приват - Агро» було надано послуг на суму 3474719,65 грн. в тому числі ПДВ в розмір 694943.93 грн.

В матеріалах справи наявні податкові накладні: № 14/2 від 03.10.2011 р.; №15/2 від 07.10.2011 р.; № 47/2 від 10.10.2011 р.; № 48/2 від 20.10.2011 р.; № 49/2 від 31.10.2011 р.; № 27/2 від 25.11.2011 р.; № 28/2 від 10.11.2011 р.; № 2/2 від 05.12.2011 р., та акти здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 282 від 03.10.2011 р, ; № 283 від 07.10.2011 р.; № 337 від 10.10.2011 р.; № 338 від 20.10.2011 р.; № 339 від 31.10.2011 р.; № 386 від 10.11.2011 р.; № 387 від 25.11.2011 р.; № 412 від 05.12.2011 р., подорожні листи тракторів та комбайнів ТОВ «Приват - Агро», що підтверджують фактичне надання послуг контрагентом (т. 2 а.с. 147,224, т. 3 а.с. 129, т.4 а.с. 55,194, т. 5 а.с. 93,180).

Досліджуючи обставини реальності здійснення спірних господарських операцій позивача з означеним контрагентом, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи: довідка Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області № 522 від 27.01.2011 року (т. 6 а.с. 109), відповідно до якої на початок 2011 року позивач мав в постійному користуванні сільськогосподарські угіддя на території Горьковської сільської ради, Степової сільської ради, Сурсько - Литовської сільської ради в тому числі ріллі - 12170,4467 га; дефектні відомості на трактори, що рахуються на балансі позивача (т. 6 а.с. 80-94); наявність власного транспорту, та кількість дизельного палива, яке було використано позивачем в 4 кварталі 2011 року для здійснення господарської діяльності в тому числі і найманими автомобілями (т. 6 а.с. 116-117); технологічний план обробки земель з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року (т. 6 а.с. 110-115), свідчать про факт реального надання послуг саме тракторів для виконання всього технологічного процесу, оскільки власними технічними засобами та з урахуванням чисельності працюючих на підприємстві осіб на посаді тракториста (0 осіб), позивач не мав можливості виконати тракторі роботи без придбання послуг сторонніх організацій.

Судовим оглядом зазначених первинних документів встановлено, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, в них вказано які саме послуги та на виконання якого договору були надані, та ким безпосередньо вони надані, що свідчить про реальне виконання умов договору між Державним підприємством «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» ТОВ «Приват - Агро».

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом і одночасно має бути відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця (постачальника послуг) та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (отримувача послуг). Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладних судом встановлена їх відповідність наведеним в п. 201.1 ст. 201 ПК України вимогам заповнення.

В ході проведення перевірки посадовими особами МДПІ зазначені первинні документи, в тому числі податкові накладні, також були досліджені та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена.

Враховуючи наведені докази, у позивача наявний об'єкт оподаткування ПДВ за спірним правочином, який з огляду на положення п. 185.1 ст. 185 ПК України, є реально здійснена господарська операція з надання послуг. Результати господарської операції позивача відображені ним у податковій звітності за жовтень - грудень 2011 року.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлення відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництва, спорудження, створення) необхідних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому, за правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ТОВ «Приват - Агро», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операцією з ТОВ «Приват - Агро» за договором про надання послуг № ПР - 26 від 31.03.2006 р., а також виникнення у позивача податкових зобов'язань з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Приват - Агро». Відтак, включення позивачем вищевказаних податкових накладних до складу податкового кредиту до Декларації за жовтень - грудень 2011 року, як і визначення в означених деклараціях сум податкових зобов'язань за операціями з ТОВ «Приват - Агро», є правомірним.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0000161542 від 29.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 657553,50 грн. (за основним платежем - 438369,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 219184,50 грн., підлягають задоволенню, адже спірний акт індивідуальної дії є протиправним, тобто таким, що порушує права позивача і тягне негативні наслідки для нього.

Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0000061742 від 30.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 2936,25 грн. (за основним платежем - 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2219,25 грн.), суд зазначає наступне.

Як було з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення було встановлення в ході перевірки порушення позивачем абз. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, абз. «а» п. 171.2 ст. 171, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме, згідно поданих підприємством розрахунків за формою 1-ДФ за 4 квартал 2011 року та 1-3 квартали 2012 року нараховані та виплачені суми доходу ФОП не вірно відображені, у зв'язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 717.00 грн.

Судом встановлено, що в ході перевірки контролюючим органом був досліджений Договір використання власного автомобіля укладений між позивачем і працівником підприємства ОСОБА_1 від 04.10.2011 року № 427/10/11. При перевірці авансових звітів встановлено сплату грошових коштів за здійснення ремонту та обслуговування транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_6, марки Chevrolet Aveo, що належить на праві власності ОСОБА_1 на загальну суму 4780.00 грн. Оскільки у порушення норм ст. 799 Цивільного кодексу України вказаний договір був укладений у письмовій формі, але не був нотаріально посвідчений, грошові кошти, які сплачено на утримання та обслуговування автотранспортного засобу у період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року розцінюються як додаткове благо та підлягають стягненню з відповідача із застосуванням штрафних санкцій.

Згідно з п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші доходи, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно - правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до ст. 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

В ході розгляду справи було встановлено, що 25.12.2012 року між позивачем і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір використання власного автомобіля, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу ОСОБА_2 (т. 6 а.с. ), копія якого була направлена контролюючому органу 26.12.2012 року за вих. № 852 (т. 6 а.с. ).

У відповідності до п. 5.2 вказаного Договору, підприємство зобов'язується проводити (оплачувати) необхідні роботи по ремонту автомобіля та здійснювати придбання запчастин (комплектуючих) до автомобіля.

Пунктом 4.3 вказаного Договору передбачено, що відповідно до частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладання, а саме з 04.10.2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Під час проведення перевірки позивачем на адресу податкового органу була направлена копія нотаріально посвідченого договору від 25.12.2012 року між Державним підприємством «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» і фізичною особою ОСОБА_1, що підтверджується листом від 26.12.2012 р. за вих. № 852 (т.6 а.с. ), тобто, при складанні висновків відповідач мав первинні документи, які свідчили про те, що між сторонами дотримано вимоги діючого законодавства щодо форми вказаного договору та його нотаріального посвідчення, а тому, грошові кошти, сплачені підприємством за ремонт і технічне обслуговування автомобіля не є додатковими благами , у зв'язку з чим не підлягають оподаткуванню у відповідності до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та абзацу «а» п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведені інші обставини, які б свідчили про недійсність правочину та не надані докази визнання його нікчемним, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення № 0000061742 від 30.01.2013 року винесено відповідачем протиправно і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Стосовно встановлення порушення позивачем вимог ст. 44 Податкового кодексу України в частині порушення умов зберігання документів, за що передбачено стягнення штрафних (фінансових) санкцій, суд зауважує наступне.

Як було з'ясовано судом, підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0000042240 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн., явилась та обставина, що в ході перевірки позивачем не були надані первинні документи про нарахування та сплату відсотків за користування кредитними коштами по кредитним договорам: 1). № Н044Д/С від 24.04.2007 р. з КБ «ПриваБанк»; 2) №Н076Д/С від 21.07.2008 р. з КБ «ПриваБанк»; 3) № Н067Д/С від 24.04.2007 р. з КБ «ПриваБанк»; 4) №95 від 30.06.1997 р. з КБ «ПриваБанк»; 5) № 52 від 08.06.1999 р. з КБ «ПриваБанк»; 6) кредитний договір під гарантію Кабінету Міністрів України з АКИБ «УкрСіббанк»; 7) Кредитний договір (Фонд державного майна) (сторінки 28-34 Акту перевірки) (т. 1 а.с.65-71).

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи.

В ході розгляду справи було встановлено, що вказані кредитні договори не були надані до перевірки у зв'язку з неможливістю їх надання та відсутністю у відповідності до п. 44.3 ст. 44 ПК України.

Так, в ході перевірки на запит відповідача від 20.12.2012 р. щодо надання до перевірки кредитних договорів з Фондом державного майна України та АКИБ «УкрСіббанк» під гарантію Уряду, позивачем 20.12.2012 р. надані пояснення з яких свідчить, що на підприємстві неодноразово здійснювались виїмки первинної документації, що підтверджується протоколами обшуків від 01.04.2004 року та листом позивача за вих. № 264 від 26.06.2008 р., інші документи було відібрано до знищення та знищено у відповідності до Акту про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню № 1 від 21.01.2010 р., а тому, у позивача відсутні оригінали та/або копії вищевказаних кредитних договорів (т. 2 а.с.30 ).

Про повідомлення про неможливість надання первинних документів в ході перевірки не заперечував і відповідач, про що безпосередньо вказано в акті перевірки на сторінці 33 (т. 1 а.с. 70).

В судовому засіданні також оглянуті документи, складені в ході виконання слідчих дій в рамках розслідування кримінальної справи (т. 2 а.с.32-43 ), а також документи, що підтверджують знищення документів, строк зберігання яких сплив відповідно до законодавства (т. 2 а.с.44-45).

За таких обставин суд вважає, що висновок відповідача про порушення з боку позивача порядку та строків збереження первинних документів (кредитних договорів) є безпідставним, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 510.00 грн. підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження і правомірність винесення податкового повідомлення - рішення № 0000211541 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підприємств і організацій, що перебувають у державній власності зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення явилось встановлення відповідачем в ході перевірки порушень вимог п. 49.18 ст. 49, п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, а саме, не своєчасно подано декларації з податку на прибуток підприємств за 3-4 квартали 2011 року та за 1-2 квартали 2012 року, що відображено на сторінці 16 Акту перевірки (т. 1 а.с. 53).

Як свідчать матеріали справи, позивач являється виробником сільськогосподарської продукції (т. 15 а.с. 209-219).

Особливості оподаткування виробників сільськогосподарської продукції визначено статтею 155 Податкового кодексу України.

Річний податковий період для такої категорії платників податку починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року (п.п. 152.9.1 п. 152.9 ст. 152 ПК України).

Згідно з п. 49.3 ст. 49 ПК України, платник податку самостійно обирає спосіб подання податкової декларації (якщо інше не передбачено Податковим кодексом) та може здійснити подання в тому числі засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію з податку на прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду (ст.. 155 ПК України), у строки встановлені п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, тобто протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (до 30 серпня звітного року).

При цьому, зважаючи на те, що платники податку на прибуток - сільськогосподарські виробники, визначені у ст. 155 ПК України, застосовують річний податковий період, такі платники протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, повинні подати дві окремі декларації з податку на прибуток підприємств, а саме: - за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року податкову декларацію за формою, затвердженою наказом ДПС України від 28.02.2011 р. № 114; - за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом ДПС України від 28.09.2011 р. № 1213.

Як свідчать матеріали справи, контролюючий орган виявивши порушення позивачем строків подання декларацій з податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року та 1-2 квартали 2012 року, в акті перевірки не відобразив коли фактично декларації були подані до відповідача та на яку кількість днів дійсно був порушений строк подачі декларацій, що підтверджується відомостями, що містяться на сторінці 16 Акту перевірки (т. 1 а.с. 53). Не було надано обґрунтованих доказів з питання встановлення вказаного правопорушення і в ході розгляду справи.

Між тим, судовим оглядом наданих до суду позивачем копій податкових декларацій з податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року та 1-2 квартали 2012 року та квитанцій про отримання відповідачем вказаних декларацій в електронному вигляді встановлено, що вони подані з дотриманням строків, встановлених п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, тобто до 29.08.2012 року (т. 16 а.с. 5-14).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно зроблені висновки про порушення позивачем строків подання декларацій з податку на прибуток, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача не узгоджується з вимогами Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню як протиправні. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.87 КАС України, судові втрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно ст.94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000161542 від 29.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 657553,50 грн. ( за основним платежем - 438369,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 219184,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000211541 від 29 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з підприємств і організацій, що перебувають у державній власності зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000201541 від 29 січня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 699182,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000061742 від 30 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 2936,25 грн. (за основним платежем - 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2219,25 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000042240 від 30 січня 2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Науково - виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 03374617, фактична адреса: 52052, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Горького, вул. Наукова, 8) витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева