Рішення № 3137866, 24.05.2007, Рівненський міський суд Рівненської області

справа №2-3741/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2007 року м.Рівне

Рівненський міський суд

головуючий Цвіркун О.С

при секретарі Добродій О.М.,

з участю представника позивача Михайлова В.О.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом комунального підприємства далі (КП) "Теплотранссервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

встановив :

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що на підставі укладеного з відповідачем договору від 25 жовтня 2001 року позивач здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання житлового приміщення позивача. Стверджує, що власник зобов'язаний вносити плату за комунальні послуги. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань станом на 1 лютого 2007 року утворилась заборгованість за використану відповідачем теплову енергію в розмірі 4854,02 грн., які просить стягнути з неї на користь КП "Теплотранссервіс".

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що позивач пропустив строк позовної давності, послуги з теплопостачання надаються неналежним чином, позивачем не надано обґрунтування вартості наданих послуг, при обрахуванні вартості послуг позивачем не бралась до уваги пільга одного із членів сім'ї і крім того відповідно до ч.І прикінцевих положень Закону України «Про житлово - комунальні послуги» позивачем з 1 січня 2006 року неукладений новий договір. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін , об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Як вбачається з ксерокопії договору купівлі-продажу від 15 червня 2001 року ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 і відповідно до п.6 даного договору має право користуватись та розпоряджатись даною квартирою на праві приватної власності.

Отже відповідач стала власником указаного помешкання внаслідок проведення купівлі приватизованого житла саме з зазначеної дати.

Правовідносини, по наданню вказаних послуг та їх оплаті є двосторонніми правовідносинами між позивачем, який надає певні послуги та відповідачем, як споживачем таких послуг.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України " Про житлово - комунальні послуги " відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Вказаний закон набрав чинності 30 липня 2004 року.

2

Із змісту ч. 6 ст. 10 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду " слідує, що заборгованість власників квартир по оплаті комунальних послуг стягується в судовому порядку виключно за наявності укладеної угоди.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою KM України № 630 від 21 липня 2005 року, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пункт 5 ч. 3 ст. 20 Закону України " Про житлово - комунальні послуги " передбачає обов'язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Із змісту п. 1 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону слідує, що саме позивач, як виконавець зобов'язаний розробити договір на основі типового договору, а споживач зобов'язаний його укласти.

Як вбачається з ксерокопії договору про надання населенню послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, останній був у кладений 25 жовтня 2001 року

Отже, за умови відсутності договору, позивач, як виконавець, в силу положення, що міститься в п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не ніс перед відповідачем також зобов'язання по забезпеченню вчасного надання житлово - комунальних послуг відповідної якості, згідно із умовами договору, а відповідач, в силу п. 1 ч. 1 ст. 20 цього ж закону не був наділений кореспондуючим такому обов'язку правом одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги.

Як слідує із наведених вище положень ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", ч. 6 ст. 10 Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду", правовідносини між сторонами повинні базуватись на двосторонній угоді чи договорі.

Отже, одностороннє надання певних послуг споживачеві не може бути розцінене, як двосторонній правочин, що наділяє сторони відповідними правами та обов'язками.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до п. 8, п. 17 договору, укладеного 25 жовтня 2001 року між КП " Теплотранссервіс " та власником квартири ОСОБА_1 споживач зобов'язаний своєчасно, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця оплачувати надані послуги.

Отже, взаємні зобов'язання сторін почали існувати тільки після укладення договору, а тому суд вважає, що позов підлягає до задоволення саме за період з листопада 2001 року, тобто з наступного розрахункового періоду після укладення договору.

Відповідно до ст.. 71 ЦК України ( в редакції 1963 року ) та ст. 257 ЦК України (2004 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність) встановлюється в три роки.

Із дослідженого судом особового рахунку відповідача встановлено, що у період з листопада 2001 року по 1 лютого 2007 року ОСОБА_1 здійснювала оплату наданих послуг, а саме в березні 2003 року 11 грн.80 коп. в листопаді 2004 року 20 грн.50 коп., та в січні 2006 року 29 грн. 75 коп.

Як слідує зі змісту ст. 79 ч. 2 ЦК України (1963 р.) - по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, ст.. 264 ЦК України (2004 року)- перебіг строку позовної давності переривається також вчинення зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. А тому, твердження представника відповідача, що позивач пропустив строк позовної давності, суд відкидає оскільки відповідачем були вчинені дії, які вказують на визнання боргу, а саме оплата боргу за отриману теплову енергію.

Окрім того, в заперечення на позов відповідачем було зазначено, що позивач неналежним чином надавав теплову енергію, а тому його довірителем здійснювалась плата за фактично отриману теплову енергію а саме 24 березні 2003 року, 20 листопаді 2004 року та в січні 2006 року. При цьому були надані докази неналежного надання послуг, а саме акти складені

3

мешканцями будинку від 22 січня 2004 року 17 січня 2006 року та 28 грудня 2004 року з яких вбачається, що температура у квартирі відповідача нища від встановленої норми.

Відповідно до ст.. 18 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріпляється їхніми підписами. Уразі не прибуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необгрунтованої відмови від підписання акта - претензій він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживача. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмову відмову в задоволенні його претензії.

Представник позивача заперечував той факт що зазначені акти передавались виконавцю для здійснення перерахунку так само як і факт виклику представника виконавця за адресою АДРЕСА_1.

На вимогу суду, представником відповідача не надано жодного доказу який би підтверджував те, що представник виконавця належним чином викликався, а акти після їх складання надавались представнику виконавця для проведення перерахунку.

Крім того, відповідно до п.12 Постанови KM України « Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» - у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири.

Той факт що в будинок №22 по вул.. Коновальця, встановлений будинковий засіб обліку теплової енергії і оплата здійснюється по фактичному отриманню послуг, представник відповідача не заперечував.

Не знаходить свого підтвердження і заперечення представника відповідача, що позивачем при обрахуванні суми боргу не приймалось до уваги те, що членом сім'ї позивача є працівник міліції який має 50% пільгу по сплаті житлово-комунальних послуг. Так з розрахунку боргу споживача особового рахунку 064534 ОСОБА_1., в графі відомості про пільгу наявний запис:- ветеран органів внутрішніх справ, дата початку пільги з 16 червня 2006 року- тобто з моменту звернення (представлення посвідчення). На підтвердження факту звернення про надання пільги тільки в 2006 році свідчить і довідка начальника пенсійного відділення №5/1637 датована 3 травня 2006 про наявність у ОСОБА_3 пільг.

Твердження представника відповідача, що позивач не надав підтвердження тарифів на теплопостачання є необгрунтованим, оскільки позивачем надані копії рішень Рівненської обласної ради та Рівненської міської ради про затвердження тарифів.

Суд, також визнає безпідставним твердження представника відповідача, що позивачем з 1 січня 2006 року не був переукладений новий договір з відповідачем, як того вимагає п.2 прикінцевих положень Закону України «Про житлово - комунальні послуги».

Так, відповідно до п.2 ч.1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово -комунальні послуги», договори про надання житлово-комунальних послуг, укладанні до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Ст..26 вищенаведеного закону визначає істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем.

З оглянутої в судовому засіданні, ксерокопії договору про надання населенню послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, укладеного 25 жовтня 2001 року між позивачем та відповідачем вбачається, що останній містить істоті умови, які передбачені ст..26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», у зв'язку з чим даний договір на даний час суд визнає дійсним. На підтвердження дійсності даного договору свідчить і сплата відповідачем 11 січня 2006 року послуг в розмірі 29 грн. 75 коп..

4

Таким чином, суд приходить до переконання що доводи відповідача та його представника щодо заперечення позову є необгрунтовані і спрямовані на уникнення обов'язку щодо сплати, у визначений термін житлово-комунальних послуг, які він зобов'язаний сплачувати відповідно до законодавчих актів.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову на суму 3741,35 гривню за період з листопада 2001 року тобто з наступного розрахункового періоду після укладення договору до 1 лютого 2007 року.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 11, 264,526,509, ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212,214,215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства „Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства „Теплотранссервіс" Рівненської міської Ради заборгованості за використану теплову енергію, починаючи обчислення заборгованості з 1 листопада 2001 року, в сумі 3741 (три тисячі сімсот сорок одна ) гривні 35 копійок на р/р 2600901003763 в РФ ВАТ „Кредобанк", МФО 333670, ЗКПО30841056 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП "Теплотранссервіс" 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд, який ухвалив оскаржуване рішення.