Постанова № 31378067, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2013 року письмове провадження № 826/5853/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби Заступника начальника Відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю м. Києва ДПС Кузьменко С.О. Головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю м. Києва ДПС Трощій Наталії Юріївни про визнання протиправними дії, скасування акт №895/22-20/37269136 від 04.04.2013Позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача-1, які полягають безпідставному поновленні перевірки позивача та не перенесення терміну проведення перевірки на строк, визначений відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, для надання позивачу можливості відновити втрачені первинні документи; 2) скасувати акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136 та висновок щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р.; 3) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит» висновків акту перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136 та відновити у базі даних суми, задекларовані позивачем по операціям за період з 01.01.2012 по 31.10.2012 р.; 4) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо відображення в електронній базі даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків акту перевірки № 895/22-20/37269136 від 04.04.2013 р. та відновити у базі даних суми, задекларовані позивачем по операціям за період з 01.01.2012 по 31.10.2012 р.; 5) визнати протиправними дії відповідача-2 та відповідача-3 по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 895/22-20/37269136 від 04.04.2013 p. та визнати таким, що не відповідає дійсності висновок відповідачів-1,2 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів позивача по взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарювання, а саме: ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна-ЛТД», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період 01.01.2012 p. по 31.10.2012 p. на загальну суму 11527216,00 грн. та завищення податкового кредиту за період 01.01.2012 p. по 31.10.2012 p. на загальну суму 11 527 216,00 грн.; 6) зобов'язати відповідальних працівників відповідача-1 вилучити з відповідних баз даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) інформацію про результати перевірки позивача, викладену в акті перевірки № 895/22-20/37269136 від 04.04.2013 p. та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані позивачем по операціям за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 p.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачами у порушення норм податкового законодавства України була проведена перевірка, за результатами якої сформовані хибні висновки, які ґрунтуються на власних припущеннях перевіряючих, а також внесено до баз даних АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» таких висновків, що призвело до порушення прав, законних інтересів позивача та погіршення його ділової репутації, як належного платника податків.

Відповідач-1 проти позову заперечував, вважаючи вчинені ним дії законними та обґрунтованими і просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, просив суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки 895/22-20/37269136 від 04.04.2013 p.

Відповідач-2,3 окремих заперечень чи пояснень по суті спору суду не надали.

14.05.2013 р. позивач в судове засідання не з'явився, подавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Розглядаючи позовні вимоги пов'язані з адмініструванням податків, суд приходить до висновку, що всі юридично значимі дії по відношенню до позивача здійснював податковий орган - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Таким чином, суд не розглядає окремо дії відповідачів 2 та 3 - посадових осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС Заступника начальника Відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС Кузьменко С.О. та головного державного податкового ревізора інспектора відділу перевірок підприємств окремих галузей економіки управління податкового контролю ДНІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС Трощій Н. Ю.

На підставі наказу відповідача-1 від 05.02.2013 р. № 242/22-20 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з 06.02.2013 р. розпочалась документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. тривалістю 10 робочих днів.

15.02.2013 р. позивач повідомив відповідача-1 про те, що всі первинні бухгалтерські документи знаходяться в м. Миколаєві за фактичним місцем розміщення бухгалтерського підрозділу, у зв'язку з чим було прийнято рішення про перевезення всіх первинних бухгалтерських документів за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. до офісу у м. Києві. В той же час, в ніч з 14.02.2013 р. по 15.02.2013 р. зазначені документи позивача були викрадені, що підтверджується довідкою слідчого СВ Ленінського РВУ МВС України в Миколаївській області з описом події та переліком викрадених документів.

Враховуючи зазначене, наказом відовідача-1 від 18.02.2013 р. № 404/2220 перевірку було призупинено з 18.02.2013р. по 26.03.2013 р. та направлено до Ленінського РВУ МВС України в Миколаївській області запит від 19.03.2013 р. № 1014/9/22.2.-19.

Листом від 20.03.2013 р. № СВ 17/3459 від Ленінського РВУ МВС України в Миколаївській області до відповідача-1 надійшла відповідь, з якої стало відомо, що дійсно за фактом викрадення документів позивача було внесено відомості до ЄРДР під № 12013160040000903, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 357 КК України. В той же час, в ході розслідування даного кримінального провадження було встановлено, що викрадені документи позивача не є важливим особистим документом, їх відсутність не спричинила порушення його роботи, тому кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Наказом відповідача -1, незважаючи на положення п.44.5. ст.44 Податкового кодексу України, перевірку позивача було поновлено згідно наказу «Про поновлення строків проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торго» від 27.03.2013 р. № 617/22-20, яким з 27.03.2013 р. поновлено строк перевірки позивача на 2 робочих дні та проведена відповідна перевірка. Під час перевірки первинні документи використані не були.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3. та п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що, на думку відповідача 1, призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11 527 216,0 грн., та одночасне завищення податкового кредиту з податку на додану вартість період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11 527 216,0 грн., а також встановлено, що правочини, укладені з контрагентами позивача - ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна-ЛТД», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Оскільки висновки відповідача 1 не призвели до зміни податкових зобов'язань позивача, по суті результатом проведеної перевірки стало виключення з господарської діяльності позивача ряду правочинів.

В той же час, 01.04.2013 р. раніше викрадені документи позивача були повернуті йому, про що свідчить висновок Ленінського РВУ МВС України в Миколаївській області від 01.04.2013 р.

Враховуючи повернення первинних документів та не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, були подані відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Державна податкова служба не наділена правом перевіряти дотримання вимог Цивільного та Господарського Кодексів платниками податків, втручатися в їх господарську діяльність.

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце

проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Згідно пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи встановлено, що саме таку підставу для проведення перевірки позивача було обрано відповідачем-1.

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, зокрема, направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи, за поясненнями представника відповідача 1 суду не вдалося за можливе встановити факт направлення відповідачами позивачу письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження щодо його взаємовідносин з відповідними контрагентами. Відповідачі, в свою чергу, доказів існування та направлення такого запиту суду не надали.

При цьому суд також звертає увагу на те, що в акті перевірки позивача від 04.04.2013р. № 895/22-20/37269136, в якому зазначена підстава для проведення перевірки - пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу, також відсутня будь-яка інформація про направлення позивачу відповідного запиту та неотримання на нього відповіді.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача та порушення з боку відповідачів вищезазначених норм податкового законодавства.

Відповідно до п.44.5. ст.44 Кодексу y разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3. цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до п.1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 р. № 213, у разі, якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку складається акт довільної форми.

В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

На підставі цього акта керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються.

Всупереч викладених законодавчих норм, не даючи позивачу можливості відновити його первинні документи для підтвердження реальності взаємовідносин з відповідними контрагентами, податковим органом не був виданий наказ про перенесення термінів проведення перевірки на строк, встановлений для відновлення документів та була проведена перевірка, за результатами якої сформовані помилкові висновки, щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників за перевіряємий період, відсутності реальності вчинення господарських операцій з відповідними контрагентами та нікчемності укладених між ними правочинів.

Зазначене свідчить про протиправність дій відповідача-1 щодо безпідставного поновлення перевірки позивача та не видання наказу про перенесення її термінів на відповідний строк, як того вимагають зазначені вище вимоги діючого податкового законодавства.

Відповідно до п.78.7. ст.78 Кодексу, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 Кодексу.

Згідно ст.83 Кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державних податкової служби.

Відповідно до п.85.4 ст.85 Кодексу, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па органи державної податкової служби.

Згідно із ст.185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошового зобов'язання у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних па підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми): дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та дослідження факту товарності операції через проведення фактичної перевірки наявності отриманих товарів/послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, судом встановлено, що відповідачами взагалі не досліджувались первинні документи позивача та його контрагентів, як того вимагають відповідні норми Кодексу. Проте, ними зроблені висновки про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у контрагентів за перевіряємий період та нікчемності укладених між ними правочинів.

Такі висновки були сформовані відповідачами на підставі актів перевірок контрагентів позивача - ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна-ЛДТ», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», що сприймається судом критично, оскільки викладена в таких документах інформація була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 р. викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачами не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачами взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочинів з цього приводу не опитувались, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку та без фактичного дослідження договорів і первинних документів, про що зазначено також і в акті перевірки. Отже, доводи та висновки відповідачів щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем взагалі не досліджувались договори та інші первинні документи, на підставі яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, тому суду незрозуміло яким чином відповідач зробив висновки про нікчемність таких договорів (інших первинних документів), а також про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав,а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Згідно вимог Кодексу, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

Згідно п.3,4 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (далі-Порядок), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно п.6 розділу І Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно пп. 6.1., 6.2. розділу ІІ Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправними дії податкового органу щодо зазначення в акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 04.04.2013 р. №895/22-20/37269136 інформації у вигляді висновків щодо: відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна-ЛТД», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», що не відповідає дійсності; завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11527216,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11 527 216,00 грн.

Намагаючись захиститися від недостовірної інформації, викладеної в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, позивач заявив вимогу про його скасування. В той же час, така вимога задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно п.7 розділу IV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п.86.8. ст.86 Кодексу, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником; протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (^надходження; акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Аналіз викладених законодавчих свідчить про те, що акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства на підставі якого виноситься податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Отже, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин та, відповідно, дії по складанню вказаного акту також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

Незважаючи на неправильно обраний спосіб захисту, позивач правильно зазначив зміст неправомірних дій посадових осіб податкового органу та вказав на порушене право, яке підлягає захисту.

Таким чином суд, визнаючи дії податкового органу, щодо зазначення в акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 04.04.2013 р. №895/22-20/37269136 інформації у вигляді недостовірних висновків має визначити належний спосіб захисту порушеного права. При цьому суд відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.61.1. ст.61 Кодексу).

Згідно пп.62.1.2. п.62.1. ст.62 Кодексу, податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної податкової служби.

Відповідно до п.63.1. ст.63 Кодексу, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Згідно п.66.1. ст.66 Кодексу, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Як вже зазначалося раніше, за результатами перевірок, податковим органом, в разі виявлення порушень норм податкового, валютного чи іншого законодавства, що свідчить про заниження чи завищення податкових зобов'язань або податкового кредиту, зокрема, з податку на додану вартість, виносяться відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.157. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно 54.3.2. п.54.3. ст.54 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що внесення податковим органом змін в облікові дані платника податків, зокрема, щодо зміни податкового навантаження по податку на додану вартість, здійснюється лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що податковим органом, в порушення п.86.8. ст.86 Кодексу, не було прийнято на підставі акту перевірки позивача від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, відповідного податкового повідомлення-рішення.

В той же час, відповідно до п.1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, наприклад, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС «Аудит» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.

Тобто, зазначене не виключає, що недостовірна інформація, викладена у висновках акту перевірки позивача, могла бути внесена відповідачем-1 до існуючих баз даних податкової служби. Незважаючи на те, що відповідачі не довели суду законності існування та використання у роботі будь-яких електронних баз та збору у електронному вигляді інформації, щодо платників податків (зокрема АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») розповсюдження такої інформації може мати негативні наслідки виходячи з наступного.

Відповідно до п.71.1. ст.71 Кодексу, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю (пп.72.1.5. п.72.1. ст.72 Кодексу).

Відповідно до ст.74 Кодексу, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Таким чином, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Позивачем також заявлені вимоги про визнання протиправними дій, щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит» висновків акту перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136 та, щодо відображення в електронній базі даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків акту перевірки № 895/22-20/37269136 від 04.04.2013 р. Самі по собі такі дії (без аналізу висновків акту) пов'язані з виконання посадовими особами податкового органу службових обов'язків та не мають ознак неправомірності. Протиправними можуть вважатися лише дії, які полягають в зазначенні в службових документах недостовірної інформації. Висновок з цього приводу вже зроблено судом вище.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне з метою повного захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог та заборонити відповідачу-1 використовувати інформацію відображену в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012р. на загальну суму 11527216,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11527216,00 грн., у тому числі, розміщувати інформацію у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших).

Аналогічну помилку при обранні засобу захисту порушеного права на достовірну інформацію заявив позивач, зазначивши вимогу про вилучення певної інформації з баз даних відповідача. Такий обов'язок не може бути покладений на користувачів інформації, оскільки може призвести до неправомірного втручання у комп'ютерні системи, порушення прав інших користувачів інформації. Захист права на достовірну інформацію має бути здійснено шляхом відновлення інформації до стану, коли перед судом не спростовано її достовірність. У випадку, що розглядається - має бути відновлена інформація відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди: січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, червень, серпень, вересень, жовтень 2012 p.

При цьому суд не може обмежуватися колом відомих позивачу баз даних, оскільки право на достовірну інформацію має бути захищено незалежно від того, де розміщена недостовірна інформація. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» з 05.02.2012 р. по 28.03.2013 р., результати якої відображені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, що полягають в безпідставному поновленні перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» 26.03.2013 р. та не перенесення термінів проведення перевірки на строк, визначений відповідно до п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, для надання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» можливості відновити втрачені первинні документи та в зазначенні в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136 інформації у вигляді висновків щодо:

- відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», що не відповідає дійсності;

- завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11527216,00 грн.;

- завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11 527 216,00 грн.

Заборонити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію відображену в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 04.04.2013 р. № 895/22-20/37269136, щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: ТOB «Ітегро - Союз», ТОВ «Крок Плюс», ПП «Тамплієр», ПП «Укрінтертреид», ТОВ «Ювекс-Імпорт», ТОВ «Яна», ТОВ «Золоте Руно М», ТОВ «Южтехмонтаж», ТОВ «Зорекс Плюс», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Бусал», ПП «Далмата ЛТД», ТОВ «Джем», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012р. на загальну суму 11527216,00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11527216,00 грн., у тому числі, розміщувати інформацію у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших).

Зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з ПДВ за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012р. на загальну суму 11527216,00 грн. та податковий кредит за період з 01.01.2012р. по 31.10.2012 р. на загальну суму 11 527 216,00 грн., відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди: січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, червень, серпень, вересень, жовтень 2012 p. у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших).

В іншій частині вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій