Рішення № 31377907, 16.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.13 Справа № 914/935/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп», м. Київ;

до відповідача 1: Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів;

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»;

про: зняття арешту з рухомого майна.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 09.03.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про зняття арешту з рухомого майна. Розгляд справи призначено на 03.04.2013 року.

У судове засідання 03.04.2013 року представники відповідачів не з'явилися. Причин неявки не повідомили. Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Вимоги ухвали суду від 09.03.2013 року сторони не виконали. З метою надання можливості сторонам подати докази по справі суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи. Розгляд справи відкладено на 16.04.2013 року.

У судовому засіданні 16.04.2013 року представники позивача та відповідача 2 не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені. Представник відповідача 1 подав документи до матеріалів справи на виконання вимог попередньої ухвали суду. Розгляд справи відкладено на 24.04.2013 року.

У судовому засіданні 24.04.2013 року представники позивача та відповідача 2 не з'явилися, причини неявки не повідомили, вимог попередніх ухвал не виконали. Представник відповідача 1 позов заперечив. У зв'язку із неявкою позивача в судове засідання, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи. Розгляд справи відкладено на 29.04.2013 року.

У судове засідання 29.04.2013 року представник відповідача 2 не з'явився, від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд ухвалив продовжити строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 13.05.2013 року.

У судовому засіданні 13.05.2013 року представники позивача позов підтримали, подали обґрунтування доводів позовної заяви, представник відповідача 1 позов заперечив. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився. Розгляд справи відкладено на 16.05.2013 року.

У судове засідання 16.05.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про зняття арешту з рухомого майна, накладеного постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 05.09.2011 року, а саме: автобуса ЛАЗ 5208 DL, 2010 року випуску, державний номерний знак ВС6126СК, номер кузова (шасі) Y8A5208DLA1200099 та автобуса ЛАЗ А183D1, 2008 року випуску, державний номерний знак ВС3602ВТ, номер кузова (шасі) Y8A183D180000270.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» договором купівлі-продажу від 21.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп», відповідно до умов цього договору, 21.06.2011 року набуло права власності на спірні транспортні засоби. За таких обставин позивач вважає, що транспортні засоби, на які накладено арешт постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 05.09.2011 року, на момент накладення арешту належали йому, а не боржникові, у зв'язку із чим такі підлягають звільненню з-під арешту.

Обставину не проведення ним, як новим власником, перереєстрації спірних транспортних засобів обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем-2 умов договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року. При цьому відзначає, що не перереєстрація ним, як новим власником, спірних транспортних засобів, не впливає на факт набуття товариством права власності на ці транспортні засоби та не встановлює неправомірності набуття права власності, а також не встановлює підстав для його припинення.

Крім цього свої вимоги обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» здійснено повне виконання умов договору купівлі-продажу від 21.06.2011р., шляхом проведення з відповідачем-2 розрахунків за спірні транспортні засоби.

У процесі розгляду справи суд встановив: Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 21.06.2011 року.

За умовами п. 1.1. договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (продавець) зобов'язалося передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (покупця) рухоме майно, а саме: автобус ЛАЗ 5208 DL, 2010 року випуску, державний номерний знак ВС6126СК, номер кузова (шасі) Y8A5208DLA1200099 та автобус ЛАЗ А183D1, 2008 року випуску, державний номерний знак ВС3602ВТ, номер кузова (шасі) Y8A183D180000270, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (покупець) зобов'язалося прийняти це майно та сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1. договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року сторони встановили, що загальна ціна договору становить 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. При цьому, відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року, до сплати покупцем (позивачем) за автобус ЛАЗ 5208 DL, 2010 року випуску, державний номерний знак ВС6126СК, номер кузова (шасі) Y8A5208DLA1200099, підлягала сума у розмірі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп., а за автобус ЛАЗ А183D1, 2008 року випуску, державний номерний знак ВС3602ВТ, номер кузова (шасі) Y8A183D180000270 - сума 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп.

Розрахунки за договором проводяться в національній валюті протягом 3 (трьох) років з моменту укладання Договору (п. 4.2. договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року).

З метою виконання в порядку та строках, встановлених п. 4.2. договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року, взятих на себе зобов'язань в частині проведення розрахунків за товар, покупцем (позивачем) в якості оплати вартості автобуса ЛАЗ 5208 DL, 2010 року випуску, державний номерний знак ВС6126СК, номер кузова (шасі) Y8A5208DLA1200099, перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 623 від 15.05.2013 року.

В якості оплати вартості автобуса ЛАЗ А183D1, 2008 року випуску, державний номерний знак ВС3602ВТ, номер кузова (шасі) Y8A183D180000270, покупцем (позивачем) перераховано відповідачу грошову суму у розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №624 від 15.05.2013 року.

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (продавець) зобов'язувалося видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (покупцеві) спірні транспортні засоби протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання договору.

При цьому, до видачі транспортних засобів позивачеві Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (продавець) взяло на себе зобов'язання протягом 2 (днів) після підписання договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року зняти транспортні засоби з реєстрації в органах МРЕВ ДАІ України (п.п. 5.1.2. договору).

Виходячи з обставин невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (продавцем) протягом строку, встановленого договором купівлі-продажу від 21.06.2011 року, взятих на себе зобов'язань в частині зняття спірних транспортних засобів з реєстрації в органах МРЕВ ДАІ України та їх передачі за актом приймання-передачі позивачеві, останній звернувся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» з вимогою вих. № 101 від 27.06.2011 року про усунення порушень умов договору.

Листом за вих. № 86 від 22.07.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (продавець) визнало факти порушень умов договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року та зобов'язувалось їх усунути шляхом зняття спірних транспортних засобів з реєстрації в органах МРЕВ ДАІ України та їх передачі за актом приймання-передачі позивачеві.

З метою забезпечення виконання наказу № 13/49, виданого 16.03.2010 року господарським судом Львівської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь КП «Київпастранс» 13623603,00 грн. Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову від 05.09.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою зокрема накладено арешт на та оголошено заборону на відчуження автобуса ЛАЗ 5208 DL, 2010 року випуску, державний номерний знак ВС6126СК, номер кузова (шасі) Y8A5208DLA1200099 та автобуса ЛАЗ А183D1, 2008 року випуску, державний номерний знак ВС3602ВТ, номер кузова (шасі) Y8A183D180000270.

Постановами Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 05.09.2011 року та 19.04.2012 року про розшук майна боржника постановлено оголосити розшук автобуса ЛАЗ 5208 DL, 2010 року випуску, державний номерний знак ВС6126СК, номер кузова (шасі) Y8A5208DLA1200099 та автобуса ЛАЗ А183D1, 2008 року випуску, державний номерний знак ВС3602ВТ, номер кузова (шасі) Y8A183D180000270.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника (ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Системний аналіз зазначених вище норм Закону України «Про виконавче провадження» у їх взаємозв'язку свідчить про те, що для забезпечення реального виконання органами державної виконавчої служби судового рішення, арешту піддається майно, яке належить боржникові у виконавчому провадженні.

Разом з тим приписи ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» виключають можливість накладення арешту на майно, яке не належить боржникові у виконавчому провадженні, а належить іншій особі та надають такій особі право звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року).

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо набуття ним права власності на спірне рухоме майно, на яке накладено арешт та оголошено заборону його відчуження, суд відзначає наступне.

Згідно вимог ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. ч. 3, 4 ст. 334 Кодексу).

Суд відзначає, що жоден з нормативно-правових актів, які регулюють спірні правових актів, не встановлює вимоги про обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між двома юридичними особами.

Разом з тим, згідно зі статтею 34 Закону України від 30.06.93 року № 3353-XII «Про дорожній рух», призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски підлягають державній реєстрації та обліку.

Власник транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні ним транспортні засоби протягом десяти днів після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Державну реєстрацію й облік здійснюють органи Державтоінспекції МВС України у порядку, визначеному Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою КМУ від 07.09.98 року № 1388 (далі - Правила).

Проте, на переконання суду, державна реєстрація транспортних засобів органами Державтоінспекції МВС України не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб у законодавчому розумінні цього поняття і не впливає на момент переходу права власності на транспортний.

При цьому не перереєстрація транспортного засобу в органах Державтоінспекції МВС України новим власником (позивачем у справі), означає порушення ним порядку реєстрації та не означає недійсність договору купівлі-продажу, за якими майно придбано у власність.

Також нормами Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, не встановлено неправомірності набуття права власності або підстав припинення права власності на транспортний засіб у зв'язку з невиконанням власником транспортного засобу обов'язку щодо його реєстрації.

Досліджуючи обставини передачі позивачу спірних транспортних засобів за договором купівлі-продажу від 21.06.2011 року, з чим приписи ч. 1 ст.334 Цивільного кодексу України пов'язують момент виникнення права власності на майно, судом на підставі зібраних доказів встановлено, що така передача не відбулася внаслідок порушення відповідачем-2 взятих на себе договірних зобов'язань в частині зняття спірних транспортних засобів з реєстрації в органах Державтоінспекції МВС України та їх передачі за актом приймання-передачі позивачеві.

При цьому судом враховується підтверджена позивачем належними та допустимими доказами обставина виконання ним договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року, шляхом проведення повного розрахунку з відповідачем-2 за спірні транспортні засоби.

Разом з тим та враховуючи не імперативний, а диспозитивний характер норми ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України, така у визначенні моменту виникнення права власності на майно відсилає до умов договору, укладеного між сторонами.

З огляду на це моментом переходу права власності на спірне майно, враховуючи необов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину щодо відчуження такого майна, сторони могли визначити як момент передачі такого майна покупцеві (позивачу), так і момент проведення покупцем (позивачем) повного розрахунку, а також будь-який інший момент, який не збігатиметься з моментом передачі цього майна.

Відповідно до умов п. 2.5. договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року, укладеного між позивачем (покупцем) та відповідачем-2 (продавцем), право власності на спірні транспортні засоби переходить від продавця до покупця в момент підписання цього договору.

Таким чином, за умовами вказаного договору купівлі-продажу від 21.06.2011 року та враховуючи диспозитивний характер ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, право власності на спірні транспортні засоби покупець (позивач у даній справі) набув в момент підписання договору - 21.06.2011 року.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що в порушення Закону України «Про виконавче провадження» піддані відповідачем-1 арешту та оголошені в розшук спірні транспортні засоби на момент вчинення таких дій належали не боржникові у виконавчому провадженні (відповідачу-2), а Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (позивачеві).

Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Кодексу).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 та п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача 2, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, що встановлено судом вище.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Зняти арешт з автобуса ЛАЗ 5208 DL, 2010 року випуску, державний номерний знак ВС6126СК, номер кузова (шасі) Y8A5208DLA1200099.

Зняти арешт з автобуса ЛАЗ А183D1, 2008 року випуску, державний номерний знак ВС3602ВТ, номер кузова (шасі) Y8A183D180000270.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03124, м. Київ, Солом'янський район, бульвар Івана Лепсе, 6, код ЄДР 33894928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Транспорт Груп» (03124, м. Київ, Солом'янський район, бульвар Івана Лепсе, 6, код ЄДР 35122889) 1147 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 20.05.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв