Постанова № 31376400, 13.05.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 522/819/12

2а/256/1/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року м.Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька у складі:

головуюча суддя - Істягіна Н.М.

при секретарі - Левченко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 04.04.2011 року звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерсього обліку ГУМВС України в Донецькій області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, про відновлення пропущеного строку для звернення до суду щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів з 18.08.1997 року по 01.03.2011 року., зобов'язання відповідачів встановити розмір пенсії не менше 3573,00 грн., стягнути з відповідачів невиплачену різницю пенсії в розмірі 149972,00 грн., зобов'язання відповідачів зробити індексацію, як виплачених сум, так і невиплачених, через їх помилку в нарахуванні, сум відповідно до закону і стягнути ці суми на користь позивача, зобов'язання відповідачів визначити офіційно всі надбавки і їх найменування та розмір грошових сум, що підлягають до пенсійного перерахунку і визначити їх як ті, що підлягають оплаті - довічно, стягнення з відповідачів за заподіяну моральну шкоду грошову суму в розмірі 140000,00 грн.

В обґрунтування поданої до суду заяви, позивач посилається на те, що у порушення ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» йому призначена пенсія у значно нижчому розмірі, через неотримання пенсії у належному розмірі у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 06.04.2011р. було залишено без розгляду на підставі ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011р. ухвалу суду від 06.04.2011р. було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.07.2011р. адміністративний позов було залишено без розгляду в частині відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 18.08.1997р. по 04.10.2010року, про визнання незаконними дій щодо призначення пенсії, про зобов'язання вчинити певні дії за період з 18.08.1997р. по 04.10.2010року.

Ухвалою від 11.07.2011р. судом першої інстанції було відкрито провадження у справі за позовом позивача до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за період з 04.10.2010р

Ухвалою Калінінського районного суду м.Донецька від 12 вересня 2011р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконними дії щодо призначення пенсії, про зобов'язання вчинити певні дії за період з 04.10.2011року залишений без розгляду.

02.12.2011 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Позивача ухвалу Калінінського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2011р. в частині залишення без розгляду адміністративного позову про зобов'язання вчинити певні дії за період з 04.10.2011року - скасована, справу № 2а-4870/11/0522 в цій частині направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 21.12.2012 року адміністративна справа прийнята до провадження судді Істягіної Н.М.

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 14.01.2013 року суд замінив неналежного відповідача у справі - Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області на Головне управління МВС України в Донецькій області, оскільки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України в Донецькій області не є юридичною особою.

Ухвалою Калінінського районного суду м. Донецька від 22.03.2012 року до справи у якості третьої особи залучено Головне управління державної казначейської служби.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - Головного управління МВС України в Донецькій області просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пенсія позивачеві була встановлена відповідно до норм діючого законодавства, оскільки позивач був звільнений у запас, а не у відставку.

Представник відповідача - Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги позивача не ґрунтуються на Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи Головного Управління Державної казначейської служби України в Донецькій області в судове засідання не з'явився надав суду заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, розгляд справи проводити без його участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим, адміністративний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач 15.08.1997р. був звільнений з органів внутрішніх справ з посади старшого слідчого відділу з розслідування дорожньо-транспортних пригод Донецького Міського Управління УМВС України в Донецькій області відповідно до п. «б» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС через хворобу в запас. Вислуга років позивача на момент звільнення складала: 20 років 06 місяців 13 днів (т.2, а.с.9).

Згідно п. 62 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Відповідно до висновку № 96/22400 від 23.10.1997 р. позивачу було призначено пенсію на підставі пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (т.2 а.с.11).

Пунктом «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються у наступних розмірах: за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або станом здоров'я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 відсотки відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, з огляду на наведені норми, оскільки позивач звільнений зі служби у запас через хворобу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про встановлення пенсії у розмірі 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення є неправомірними.

Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідачів встановити розмір пенсії не менше 3573,00 грн., стягнути з відповідачів невиплачену різницю пенсії в розмірі 149972,00 грн., а також зобов'язання відповідачів визначити офіційно всі надбавки і їх найменування та розмір грошових сум, що підлягають до пенсійного перерахунку і визначити їх як ті, що підлягають оплаті - довічно, суд вважає їх не обґрунтованим з огляду на наступні обставини.

Відповідно до висновку № 96/22400 від 23.10.1997 р. позивачу був встановлений розмір грошового забезпечення у сумі 237 грн.00 коп. та складався з наступних видів:

- посадового окладу за останньою штатною посадою - 90 грн. 00 коп.;

- окладу за спеціальним званням - 68 грн. 00 коп.;

- надбавки за вислугу років (30%) - 47 грн. 40 коп.;

- надбавки за службу на посадах слідчих (20%) - 31 грн. 60 коп.

Всього : 237 грн.

Розмір пенсії складав (237 грн. х 50%) 118 грн. 50 коп.

Законом України від 15.06.2004 р. № 1769 «Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», який набрав чинності з 01.01.2005 р., всім пенсіонерам органів внутрішніх справ з 01.01.2005 р. проведено перерахунок раніше призначених пенсії з урахуванням 100% надбавки, надбавки за безперервну службу, надбавки за особливі умови служби та премії незалежно від їх фактичного отримання. Пунктом 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону встановлено з 01.01.2005 р. підвищення перерахованої пенсії на 50%, а з 01.01.2006 р. - на 100%.

Таким чином, після внесених змін до законодавства, розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2006 р. складався з:

- посадового окладу за останньою штатною посадою - 115 грн. 00 коп.;

- окладу за спеціальним званням - 125 грн. 00 коп.;

- надбавки за вислугу років (35%) - 84 грн. 40 коп.;

- 100 % надбавки - 324 грн. 00 коп.;

- надбавки за особливі умови служби (50%) - 120 грн. 00коп.;

- надбавки за службу на посадах слідчих (20%) - 48 грн. 00 коп.;

- доплати від припустимої суми пенсії (25%) - 231 грн. 14 коп.;

- надбавки за безперервну службу (70%) - 733 грн. 00 коп.;

- премії (33,3%) - 592 грн. 79 коп.

Всього - 2372 грн. 93 коп.

Отже, розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2006 р. складав (2372 грн. 93 коп. х 50%) 1186 грн.47 коп.

У зв'язку з упорядкуванням грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Президентом України прийнято Указ від 18.12.2007 р. № 1234 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України» відповідно до якого 100-відсоткова надбавка, надбавка за безперервну службу, доплата від суми пенсії, надбавка за особливі умови служби, надбавка за службу на посадах слідчих та дільничних, що встановлювалися залежно від вислуги років та надбавка за ревізійну службу були скасовані і в розрахунок грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2008 р. не зараховувались.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" Міністерство внутрішніх справ України провело інвентаризацію пенсійних справ та передало їх до органів Пенсійного фонду України. Таким чином, з 01.01.2007 р. ГУ ПФУ набуло повноваження щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсії військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ те деяким іншим категоріям громадян.

Для впорядкування та запровадження єдиних норм і стандартів грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

На виконання цієї постанови Міністерство внутрішніх справ України надало головному управлінню Пенсійного фонду України довідку від 03.04.2008 р. № 2400 про нове грошове забезпечення ОСОБА_2, яка складалася з наступного:

- посадовий оклад - 950 грн. 00 коп.;

- окладу за військовим (спеціальним) званням майор міліції - 125 грн. 00 коп.;

- надбавка за вислугу років (35.00%) - 376 грн. 25 коп.

- надбавка за особливо важливі завдання (55.00%) - 798 грн. 19 коп.;

- премія (9.00%) - 202 грн. 45 коп.;

Відповідно до зазначеного розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача з 01.01.2008 р. складає 2451 грн. 89 коп.

Щодо вимог позивача, в частині встановити розмір пенсії не менше 3573,00 грн., стягнути з відповідачів невиплачену різницю пенсії в розмірі 149972,00 грн., суд вважає їх такими, що не відповідають нормам КАС України. Так, відповідно до 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про встановлення та стягнення конкретних сум. Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 28.10.2008 року у справі №21-863во08.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, позивач мотивує свої позовні вимоги посиланням на те, що Указ Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007 має силу для тих, кому пенсія була нарахована до 01.01.2008 року, оскільки закон зворотної сили не має та погіршує його матеріальне становище.

Проте таке твердження позивача суперечить ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якої, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені ч. 2 ст. 51 цього Закону.

Після прийняття Постанови Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 №1294, яка набула чинності з 01.01.2008 року, у зв'язку з упорядкуванням грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007 з 01.01.2008 втратили чинність всі Укази Президента, які діяли до цього часу.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачів зробити індексацію, як виплачених сум, так і невиплачених, через їх помилку в нарахуванні, сум відповідно до закону і стягнути ці суми на користь позивача, суд вважає їх необґрунтованими виходячи із наступного.

Індексація пенсії регулюється Законом України від 06.02.2003 № 491 «Про індексацію грошових доходів населення» а також Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Згідно п. 2 зазначеного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, у тому числі пенсії, у межах прожиткового мінімуму встановленого для непрацездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.

Обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для проведення індексації грошових доходів населення провадиться на підставі щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються до 10 числа наступного місяця Держкомстатом України в офіційних виданнях. Індексація провадиться у випадку, коли величина індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком, перевищила поріг індексації, встановлений у розмірі 101 відсотка.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку, у разі підвищення розмірів мінімальної пенсії чи її підвищення у зв'язку з індивідуальним перерахунком, місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін. Індексація пенсії за цей місяць не провадиться.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Обов'язковою умовою проведення індексації є нарахування тих виплат, які підлягають індексації.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 проводилось підвищення до пенсії в вигляді надбавки на непрацездатного члена сім`ї, розмір пенсії ОСОБА_2 змінювався щомісяця, тому права на проведення індексації у позивача не виникало, оскільки постійно змінювався базовий місяць.

Відносно вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що такі вимоги повинні бути мотивовані посиланням на докази.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику по спорам щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди", питання про стягнення такої шкоди розглядаються судами у випадках, коли право на її відшкодування передбачене спеціальним законодавством. Так, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Згідно з п.п. 3, 4, 5 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями. Чинним законодавством визначено, що моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 9 вказаної Постанови, зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягів страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, яке залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо.

У позовній заяві позивач не довів у чому саме полягає спричинення йому моральної шкоди, з яких обставин він виходив, визначаючи розмір шкоди та не надав доказів, підтверджуючих її спричинення.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, та такими що задоленню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.М. Істягіна

13.05.2013