Рішення № 31375998, 16.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2013 р. Справа № 911/1698/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до відповідача військової частини А-0473, смт. Дівички-1 Переяслав-Хмельницького району

про стягнення 5 448,55 грн.

Суддя А.С. Грєхов

за участю представників сторін:

від позивача: Карман Ю.В., довіреність від 16.01.2013 р. №1661;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 10.04.2013 р. №69-104 до військової частини А-0473 (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість в сумі 5 448,55 грн., з яких 4 935,56 грн. основний борг, 1,86 грн. інфляційні втрати, 133,86 грн. 3% річних, 377,27 грн. пені та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 01.12.2010 р. №127/13 щодо здійснення розрахунку за надані послуги.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач, з метою забезпечення позову та виконання судового рішення, просив суд накласти арешт на грошові суми та майно відповідача.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1.1 Інформаційного листа ВГСУ "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.06р. №01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких запобіжних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Однак, позивачем не подано суду належних доказів в обґрунтування вказаного клопотання з посиланням на підстави, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів. Крім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою від 30.04.2012 р. порушено провадження у справі №911/1698/13, розгляд справи призначено на 16.05.2013 р.

14.05.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив від 13.05.2013 р. №797, з якого вбачається що останній позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Також, в вищезазначеному відзиві військова частина А-0473 посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України просить суд в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача.

Представник позивача присутній в судовому засіданні 16.05.2013 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Відповідач, в судове засідання 16.05.2013 р. не з'явився, проте від останнього надійшла заява від 13.05.2013 р. №798 про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 16.05.2013 року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртелеком"), (балансоутримувач) та військовою частиною А-0473 Міністерства оборони України (користувач) було укладено договір № 127/13 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі (будівля), що знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, а також утримання прибудинкової території, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі в цій будівлі та прибудинкової території - 0, 54 м2.

У відповідності до п. 2.1. договору, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, утриманнядопоміжних приміщень будівлі та прибудинкової території залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Розмір щомісячної плати визначено в додатку № 2 до даного договору.

Додатком № 2 до договору №127/13 від 01.12.2010 р. визначено зведений розрахунок експлуатаційних витрат та комунальних платежів для приміщення, займаного користувачем, згідно з яким вартість наданих позивачем послуг за місяць, включаючи ПДВ, становить 475, 12 грн.

Як зазначає позивач, за період з травня 2012р. по грудень 2012р. (включно) ним було надано відповідачеві послуг на загальну суму 4 935,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (надання послуг) в період з травня 2012 р. по грудень 2012 р., зобов'язання по оплаті яких відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4 935,56 грн.

До того ж, за словами позивача, в порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1541/05 від 01.11.2012 р. про сплату суми боргу, яка існувала на той час.

У відзиві від 13.05.2013 р. №797 на зазначену претензію відповідач вимоги позивача відхилив у повному обсязі, у зв'язку з ненадходженням коштів для оплати послуг згідно затвердженого кошторису на 2012 рік не має можливості провести розрахунок за договором та зазначив, що відповідальність за неналежне виконання відповідачем за договором перед приватним підприємством «Укртелеком в особі ЦТЕ № 2 філії СЕЗ ПАТ «Укртелеком» повинно нести Міністерство оборони України.

З довідки № 492/12 від 15.10.2012 р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що Військова частина А 0473 є юридичною особою, копія якої наявна в матеріалах справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Військова частина А 0473, як суб'єкт господарювання, має право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" відповідно до ч. 1 якої за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Відповідач, уклавши з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 01.12.2010 р. №127/13, є зобов'язаною перед позивачем стороною договору в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.4. договору, у додатку № 2 встановлені орієнтовані суми витрат. Щомісячна плата за комунальні послуги є змінною в залежності від фактичних витрат понесених балансоутримувачем згідно наданих розрахунків на оплату спожитих комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачеві послуги за договором № 127/13 від 01.12.2010р. на загальну суму 4 935,56 грн. за період з травня 2012р. по грудень 2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (надання послуг), які скріплені печатками сторін та завірені підписами їх повноважних представників.

Крім того, позивач надав суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013 р., з якого вбачається, що відповідач визнав за собою заборгованість на загальну суму 4 935,56 грн.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги, в результаті чого за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 4 935,56 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 4 935,56 грн. заборгованості за надані послуги.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати наданих послуг в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 1,86 грн., 3% річних з простроченої суми складають 133,86 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

На підставі п. 4.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, що за розрахунком позивача складає 377,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Проте, суд враховує, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги у строк та розмір визначені договором сталося з причин недостатності відповідного фінансування відповідача з державного бюджету України.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги те, що неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги у строк та розмір визначені договором сталося в наслідок недостатності відповідного фінансування відповідача з державного бюджету України, враховуючи майновий стан сторін й інші інтереси сторін, надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора та з огляду на ступінь виконання зобов'язання боржником, суд зменшує заявлену до стягнення суму пені в розмірі 377,27 грн. до 188,60 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 935,56 грн. боргу за надані послуги, 1,86 грн. інфляційних втрат, 133,86 грн. 3% річних та 188,60 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з мотивів зазначених вище.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А-0473 (08457, Київська область, Переяслав-Хмельницький р-н, смт. Дівички-1, код ЄДРПОУ 08094087) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії спеціалізованого електрозв'язку ПАТ "Укртелеком" (04061, м. Київ, вул. Нижній Вал, 49-а, код ЄДРПОУ 26549551) 4 935 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 56 коп. заборгованості, 1 (одну) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 133 (сто тридцять три) грн. 86 коп. 3% річних, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 60 коп. пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору..

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя А.С. Грєхов

Дата підписання повного тексу рішення - 24.05.2013 р.