Рішення № 31375978, 20.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2908/13 20.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис"

про стягнення 132 863,06 грн.

Судді Гумега О.В. (головуючий) Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Бородіна М.І. за довіреністю № б/н від 22.01.2013 р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис" (відповідач) про стягнення 132 863,06 грн. на підставі Ліцензійного договору № 22/02/11 про надання невиключних майнових авторських та суміжних прав від 22.02.2011 р., з яких: 130000,00 грн. основного боргу та 2657,26 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов вищенаведеного Договору стосовно виплати останнім винагороди за передані позивачем за цим Договором невиключні майнові авторські та суміжні права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/2908/13 та призначено її розгляд на 18.03.2013 р. о 12:10 год.

18.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2013 р. В якості додатків до супровідного листа представник позивача надав суду банківську виписку про рух коштів по договору № 22/02/11 від 22.02.2011 р. та власне підтвердження про відсутність аналогічного спору в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарські спори.

В судове засідання, призначене на 18.03.2013 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 р. розгляд справи було відкладено на 01.04.2013 р. об 11:40 год.

В судове засідання, призначене на 01.04.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.04.2013 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.03.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2013 р. подав клопотання про продовження строку розгляду спору. Клопотання судом задоволено і передане до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 15.04.2013 р. об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 15.04.2013 р., представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2013 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.04.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

В судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р., суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/2908/13 колегіально у складі трьох суддів, у зв'язку із складністю справи, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2013 р. призначено розгляд справи № 910/2908/13 здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 р. було визначено склад колегії для розгляду справи № 910/2908/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис" про стягнення 132 863,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 р. справу № 910/2908/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Полякова К.В., розгляд справи призначено на 20.05.2013 року об 11:45 год.

19.04.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що позивач, станом на час підписання Ліцензійного договору № 22/02/11 про надання невиключних майнових авторських та суміжних прав від 22.02.2013 р., володів виключними майновими правами на музичні твори з каталогів на підставі відповідних договорів, укладених ним з ПП "Українське музичне видавництво", TOB "Первое музыкальное издательство" (Росія), TOB "Национальное Музыкальное Издательство" (Росія), TOB "Ворнер Чаппелл" (Росія), копії цих договорів позивач додав до зазначених письмових пояснень. Крім того, у поданих суду письмових поясненнях позивач стосовно вимоги ухвали суду від 17.04.2013 р. про надання позивачем інформації про юридичну особу, в торгівельних залах якої за договором № 22/02/11 від 22.02.2011 р. було надано право на публічне виконання творів, фонограм, і зафіксованих на них виконань, зазначив наступне: оскільки в п. 2.1.1. та 2.1.2. договору № 22/02/11 від 22.02.2011р. не вказано код ЄДРПОУ та інші дані, які б могли ідентифікувати юридичну особу, зазначену в тексті Договору як "Національна Мережа Будівельно-Господарських Гіпермаркетів "Епіцентр-K", позивач може лише припустити, якій саме юридичній особі відповідач планував передати права, отримані за договором. При цьому, позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-серії АБ № 776168 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр-K" (ідентифікаційний код 32490244).

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.05.2013 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 18.02.2013 р., від 18.03.2013 р., від 01.04.2013 р., від 17.04.2013 р. не виконав, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Поштові відправлення з ухвалами суду були направлені відповідачу за адресою 03151, м. Київ, вул. Керченська, буд. 7/7, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача станом на 06.02.2013 р. згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-серії АБ № 773569. Додатково ухвали суду були направлені на адресу відповідача (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, пов. 6), про належність якої відповідачу зазначив позивач. Направлення ухвал суду відповідачу підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці цих ухвал суду.

Втім, поштові відправлення з ухвалами суду та примірниками повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність адресата за зазначеними адресами, за не розшуком.

З огляду на наведені обставини, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Там же зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.05.2013 р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.05.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

в с т а н о в и в :

22.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (ліцензіар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис" (ліцензіат, відповідач) був укладений Ліцензійний договір № 22/02/11 про надання невиключних майнових авторських та суміжних прав (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору ліцензіар (позивач) надає ліцензіату (відповідачу) на Строк і Територію дії Договору невиключні майнові авторські та невиключні майнові суміжні права на використання, отримання винагороди за використання Творів, Фонограм і зафіксованих на них Виконань які містяться у наступних каталогах:

ПП "Українське музичне видавництво",

TOB "Первое музыкальное издательство" (Росія),

TOB "Национальное Музыкальное Издательство" (Росія)

TOB "Ворнер Чаппелл" (Росія), способами визначеними в п.п. 2.1.1.- 2.1.3 Договору:

Зокрема, відповідно до п.п. 2.1.1 п. 2.1 Договору таким способом визначено публічне виконання (крім безпосереднього "живого" виконання) Творів, Фонограм, і зафіксованих на них Виконань і/або їх частин за допомогою будь-яких пристроїв і процесів у наступних місцях:

- торгівельні зали Національної Мережі Будівельно-Господарських Гіпермаркетів 'Епіцентр К'.

Відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 Договору способом використання Творів, Фонограм і зафіксованих на них Виконань визначено відтворення в будь-якому форматі Творів, Фонограм, і зафіксованих на них Виконань та їх розповсюдження виключно серед підприємств Національної Мережі Будівельно-Господарських Гіпермаркетів 'Епіцентр' з метою подальшого використання останнім відповідно до п. 2.1.1 цього Договору.

У п. 1.1 Договору містяться погоджені сторонами однозначні тлумачення термінів та понять, які використовуються в даному договорі та в наступних додатках до нього, зокрема:

Твори - музичні твори, що перераховані в додатках до Договору, а саме відповідні тексти, музика, аранжування, в залежності від контексту, в однині в узагальненому значенні можуть згадуватися як "Твори".

Виконання - подання виконавцем Творів за допомогою гри на музичних інструментах і співу.

Фонограма - виключно звуковий запис Виконання Творів.

Відтворення - виготовлення одного або більшої кількості примірників Творів, Фонограм зафіксованих на них Виконань на матеріальних носіях, а також в будь-якій іншій формі.

Територія - дія прав розповсюджується на територію України.

Строк - діє до "31" грудня 2011 року.

Згідно п. 3.1 Договору ліцензіар (позивач) гарантував, зокрема, що на момент укладення Договору він є законним власником прав, що передаються.

У пункті 3.2 Договору сторони узгодили, що при підписанні додатку ліцензіар (позивач) як власник прав виробника Фонограм і Відеограм передає Ліцензіату (відповідачу) матеріальні носії із записом Творів, вказаних у відповідних додатках, що засвідчується Актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.1 Договору передбачено, що за надання та використання невиключних майнових авторських і суміжних прав, вказаних в п. 2.1 даного Договору, ліцензіат (відповідач) зобов'язується виплачувати ліцензіару (позивачу) винагороду в розмірі 18 000,00 грн. за січень, лютий, березень і квітень и 8 000,00 грн. за кожен з решти місяців в 2011 році.

Згідно п. 4.2 Договору узгоджено, що ліцензіат (відповідач) зобов'язується виплачувати ліцензіару (позивачу) визначену в п. 4.1 винагороду шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок ліцензіара щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом Строку.

При цьому, як визначено у пункті 5.2 Договору, закінчення Строку дії Договору не звільняє сторони від виконання гарантій та зобов'язань, визначених в Договорі, які виникли і/або які є не виконаними до моменту закінчення Строку дії Договору.

Відповідно до п. 5.3 сторони узгодили, що дія Договору автоматично продовжується на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік, у випадку якщо жодна із сторін в строк не пізніше як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору.

Як зазначає позивач, на момент підписання з відповідачем спірного Договору (22.02.2011 р.), він володів виключними майновими авторськими та суміжними правами на використання, отримання винагороди за використання Творів, Фонограм та зафіксованих на них Виконань, які містяться у каталогах ПП "Українське музичне видавництво", TOB "Первое музыкальное издательство" (Росія), TOB "Национальное Музыкальное Издательство" (Росія), TOB "Ворнер Чаппелл" (Росія), відповідно до наступних договорів:

- Договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4015/08 від 15.12.2007 р., який укладений між позивачем та ПП "Українське Музичне Видавництво", разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2008 р., від 29.03.2009 р., від 31.12.2009 р., Субвидавничий договір № СИ2/2011 від 01 квітня 2011 року, який укладений між позивачем та ПП "Українське Музичне Видавництво";

- Договір про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., який укладений між позивачем та ТОВ "Первое музыкальное издательство" (Москва), разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2010 р., від 31.12.2011 р., від 31.12.2012 р.;

- Договір про надання виключної ліцензії № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., який укладений між позивачем та ТОВ "Национальное музыкальное издательство" (Москва), разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2010 р., від 31.12.2011 р., від 31.12.2012 р.;

- Договір про надання виключної ліцензії № Ворн суб 01/11-укр від 31.12.2010 р., який укладений між позивачем та ТОВ "Ворнер Чаппелл" (Москва), разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2010 р., від 31.12.2011 р., від 31.12.2012 р.

Позивач стверджує, що відповідно до умов Договору передав відповідачу невиключні майнові авторські та невиключні майнові суміжні права на використання, отримання винагороди за використання Творів, Фонограм і зафіксованих на них Виконань які містяться у каталогах ПП "Українське музичне видавництво", TOB "Первое музыкальное издательство" (Росія), TOB "Национальное Музыкальное Издательство" (Росія), TOB "Ворнер Чаппелл" (Росія).

Позивач вказує, що відповідно до п. 4.2 Договору відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу визначену в п. 4.1 Договору винагороду шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця.

Втім, в порушення вищенаведеної умови Договору, відповідач виплатив позивачу лише частину винагороди за 2011 рік, передбачену пунктом 4.1 Договору, а саме:

13.04.2011 р. - 18000,00 грн. (за січень - квітень 2011 року);

05.07.2011 р. - 8000,00 грн. (за липень 2011 року);

01.12.2011 р. - 8000,00 грн. (за 2011 рік). На підтвердження вказаних виплат позивач додав до матеріалів справи банківську виписку про рух коштів по договору № 22/02/11 від 22.02.2011 року.

З огляду на наведене, позивач вважає, що заборгованість відповідача за Договором за 2011 рік складає 48000,00 грн. (по 8000,00 грн. за червень, серпень-грудень 2011 року).

Крім того, позивач зазначає, що оскільки жодна зі сторін не виявила бажання припинити дію Договору в порядку, передбаченому п. 5.3 Договору, то цей договір був автоматично продовжений на тих самих умовах на 2012 рік, а отже умови Договору щодо використання Творів та Фонограм, строків та розмірів виплати відповідачем винагороди на підставі Договору в 2012 році залишились незмінними.

Оскільки відповідач у 2012 році жодні виплати винагороди відповідно до умов Договору не здійснював, то, на думку позивача, заборгованість відповідача за Договором за 2012 рік складає 82000,00 грн. (18000,00 грн. за січень-квітень 2012 року + по 8000,00 грн. за кожен з решти місяців 2012 року).

Отже, за розрахунком позивача, загальна сума заборгованості відповідача за 2011 та 2012 роки відповідно до умов Договору становить 130000,00 грн. (48000,00 грн. + 82000,00 грн. = 130000,00 грн.).

11.01.2013 р. позивач направив відповідачу претензію № 15/13 від 10.01.2013 р. з вимогою погасити заборгованість у вищенаведеній сумі, що підтверджується фіскальним чеком №8480 від11.01.2013 р. з описом вкладення у цінний лист, проте відповідач відповіді на вказану претензію не надав, спірну заборгованість не погасив, а тому позивач звернувся до господарського з відповідним позовом на підставі Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійних договорів.

Частиною 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторони (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права", законів України "Про кінематографію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про видавничу справу", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав (ст. 2 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права виробників фонограм і виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Вищенаведені правові норми та умови Ліцензійного договору № 22/02/11 про надання невиключних майнових авторських та суміжних прав від 22.02.2011 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою зазначений договір є ліцензійним, а тому саме він та відповідні положення статей глави 75 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначають права та обов'язки сторін за цим договором.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім умов Договору про виплату винагороди за передані за цим договором невиключні майнові авторські та суміжні права.

Як встановлено судом, сторони визначили Строк дії даного Договору до 31 грудня 2011 року (п. 1.1 Договору), в той же час, відповідно до п. 5.3 Договору, сторони передбачили можливість автоматичного продовження дії цього Договору на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік, у випадку якщо жодна із сторін в строк не пізніше як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що сторони Договору виявили бажання припинити його дію в порядку, передбаченому п. 5.3 Договору, то суд погоджується з доводами позивача про автоматичне продовження дії Договору на 2012 рік, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Наявні в матеріалах справі докази свідчать, позивач у спірний період (червень, серпень-грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року) належним чином виконав свої зобов'язання за спірним договором, надавши відповідачу невиключні майнові авторські та невиключні майнові суміжні права на використання, отримання винагороди за використання Творів, Фонограм і зафіксованих на них Виконань які містяться у наступних каталогах:

ПП "Українське музичне видавництво",

TOB "Первое музыкальное издательство" (Росія),

TOB "Национальное Музыкальное Издательство" (Росія)

TOB "Ворнер Чаппелл" (Росія), способами визначеними в п.п. 2.1.1.- 2.1.3 Договору.

При цьому судом встановлено, що станом на час підписання Договору № 22/02/11 від 22.02.2011 р. та в подальшому в спірний період (червень, серпень-грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року), позивач володів виключними майновими авторськими та суміжними правами на використання, отримання винагороди за використання Творів, Фонограм та зафіксованих на них Виконань, які є предметом Договору № 22/02/11 від 22.02.2011 р. Наведене підтверджується наступними договорами, які були укладені позивачем:

- з ПП "Українське Музичне Видавництво" - Договір про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір) № 4015/08 від 15.12.2007 р., разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2008 р., від 29.03.2009 р., від 31.12.2009 р., Субвидавничий договір № СИ2/2011 від 01 квітня 2011 року;

- з ТОВ "Первое музыкальное издательство" (Москва) - Договір про надання виключної ліцензії № ПМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2010 р., від 31.12.2011 р., від 31.12.2012 р.;

- з ТОВ "Национальное музыкальное издательство" (Москва) - Договір про надання виключної ліцензії № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 р., разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2010 р., від 31.12.2011 р., від 31.12.2012 р.;

- з ТОВ "Ворнер Чаппелл" (Москва) - Договір про надання виключної ліцензії № Ворн суб 01/11-укр від 31.12.2010 р., разом з додатковими угодами до цього договору від 31.12.2010 р., від 31.12.2011 р., від 31.12.2012 р.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили, що у відповідача після вступу в силу Договору та в спірний період виникали будь-які питання з приводу належності переданих йому позивачем авторських і/або суміжних прав щодо Творів, Фонограм і зафіксованих на них Виконань, що є предметом укладеного між позивачем та відповідачем Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов пунктів 4.1, 4.2 Договору відповідач не сплатив позивачу винагороду за червень, серпень-грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року, загальна сума якої становить 130000,00 грн. (основний борг). Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, при цьому відповідач в судові засідання без поважних причин не з'явився, відповідні докази суду не подав та не надіслав.

Враховуючи вище встановлене, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком суми основного боргу в розмірі 130000,00 грн., відповідно до якого дана сума основного боргу складається із сум винагороди, визначеної пунктом 4.1 Договору, яку відповідач повинен був оплатити за червень, серпень-грудень 2011 року, січень - грудень 2012 року та в строк, встановлений п. 4.2 Договору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 130000,00 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу у строки, визначені пунктом 4.2 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 2863,06 трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи пункт 4.2 Договору, яким встановлений строк для здійснення оплати винагороди за Договором, правову норму ст. 625 ЦК України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 2863,06 грн., суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним, а вимога позивача про стягнення з відповідача 2863,06 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Розподіл сум судових витрат між сторонами здійснюється судом за загальними правилами статті 49 ГПК України, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2657,26 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український звукозапис" (03151, м. Київ, вул. Керченська, буд. 7/7; ідентифікаційний код 33629038), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, будинок 7-А, ідентифікаційний код 30673676) 130000,00 грн. (сто тридцять гривень 00 коп.) основного боргу, 2863,06 грн. (дві вісімсот шістдесят три гривні 06 коп.) 3 % річних, 2657,26 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 26 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.2013 р.

Судді Гумега О.В. (головуючий)

Картавцева Ю.В.

Полякова К.В.