Рішення № 31374908, 20.05.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7586/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року

Рівненський міський суд Рівненської області у складі :

головуючого судді Рогозіна С.В.,

при секретарі Кулик Т.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника ТзОВ «ЛІОНІС» Мельниченко О.А.

представника ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС», співвідповідача ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернуся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС», співвідповідача ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики. В позовній заяві вказує на те, що 28 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС» було укладено договір поруки № 2-02/12. У відповідності до п.1.1 вказаного договору, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_4, що виникли з договору позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року.

Згідно п. 1 Основного договору, ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6, а він в свою чергу передав у її власність грошові кошти у розмірі 2120000 гривень.

Факт передачі грошових коштів ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 підтверджується належним чином оформленою розпискою про отримання грошових коштів до договору позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року.

Сторони у відповідності до Основного договору домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення ОСОБА_4 суми позикових коштів повинен бути здійснений не пізніше 25 лютого 2013 року. Однак, після закінчення обумовлених строків, жодних грошових коштів в погашення суми боргу за даним договором не надійшло.

У відповідності до закріпленої у п. 4.1. договору поруки умови, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору позики № 1/12 у сумі забезпеченого зобов'язання, а саме у розмірі 2120000 гривень.

ОСОБА_4 грошові кошти так і не повернула, позасудові заходи повернення боргу до позитивного результату не привели.

Цивільне законодавство України передбачає, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 3.1. договору поруки від 28 лютого 2012 року, у разі порушення боржником зобов'язання, визначеного основним договором, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. П. 5.1.1. договору передбачає, що при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, виконати за боржника зобов'язання у 10-ти денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Згідно п. 6.4 договору у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань поручителем щодо виконання зобов'язання за боржника, Поручитель зобов'язаний сплатити на користь кредитора штраф у розмірі 10 (десяти) % від розміру позики по основному договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив та просить стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_6 суму основного боргу у розмірі 2120000 (два мільйони сто двадцять тисяч) гривень, штрафні санкції у розмірі 212000 (двісті дванадцять тисяч) гривень та судові витрати по справі.

Представник відповідача ТзОВ «ЛІОНІС» в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала повністю, підтвердила факт укладення договору поруки в забезпечення зобов'язань за договором укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, що виникли з договору позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року, не заперечувала проти стягнення боргу з ТзОВ «ЛІОНІС» суми боргу та штрафних санкцій.

Представник ОСОБА_4 позовні вимоги позивача заперечила, але підтвердила факт отримання останньою коштів від ОСОБА_6 в сумі 2120000 гривень. Крім того вказала, що ОСОБА_4 має намір погасити борг, але враховуючи тяжкий матеріальний стан, а також те, що вона є власником ТзОВ «ЛІОНІС», яке поручилось по її зобов'язаннях просить стягнути борг тільки з ТзОВ «ЛІОНІС».

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, 25 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року. Згідно п. 1 даного договору, ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6, а він в свою чергу передав у її власність грошові кошти у розмірі 2120000 гривень.

Факт передачі грошових коштів ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 підтверджується розпискою про отримання грошових коштів до договору позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року.

28 лютого 2012 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС» було укладено договір поруки № 2-02/12. У відповідності до п. 1.1 вказаного договору, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_4, що виникли з договору позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року.

Сторони у відповідності до договору позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення ОСОБА_4 суми позикових коштів повинен бути здійснений не пізніше 25 лютого 2013 року. Однак, після закінчення обумовлених строків, жодних грошових коштів в погашення суми боргу за даним договором не надійшло.

У відповідності до п. 4.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору позики № 1/12 у сумі забезпеченого зобов'язання, а саме у розмірі 2120000 гривень.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт передачі коштів підтверджується договором позики № 1/12 від 25 лютого 2012 року, розпискою від 25 лютого 2012 року та поясненнями представників позивача та відповідача.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, звичаїв ділового обороту та інших умов.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, на підставі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 3.1. договору поруки від 28 лютого 2012 року, у разі порушення боржником зобов'язання, визначеного основним договором, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. П. 5.1.1. договору передбачає, що при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за основним договором, виконати за боржника зобов'язання у 10-ти денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Згідно п. 6.4 договору у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань поручителем щодо виконання зобов'язання за боржника, Поручитель зобов'язаний сплатити на користь кредитора штраф у розмірі 10 (десяти) % від розміру позики по основному договору.

ОСОБА_6 вживались заходи направлені на добровільне погашення боргу, 01.03.2013 року ТзОВ «ЛІОНІС» було вручено вимогу-претензію з проханням сплатити борг, яка залишилась без задоволення.

За таких обставин суд вважає, що основний борг в сумі 2120000 гривень підлягає стягненню солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС» та ОСОБА_4. Штрафні санкції у розмірі 10 (десяти) % від розміру позики передбачені тільки договором поруки від 28 лютого 2012 року і тому вони можуть застосовуватися тільки до поручителя, таким чином штраф в сумі 212000 гривень підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС».

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. ст. 526, 530, 553,554, 1046, 1048, 1049 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 130, 212, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС», співвідповідача ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС» (ідентифікаційний код 23305216), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), солідарно, на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу в розмірі 2120000 (два мільйони сто двадцять тисяч) гривень та судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОНІС» (ідентифікаційний код 23305216) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) штрафні санкції в сумі 212000 (двісті дванадцять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.05.2013 року.

Суддя С.В.Рогозін