Рішення № 31372844, 24.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.13р. Справа № 904/1988/13-гЗа позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Жовті Води

до відповідача-1: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Полтава

відповідача-2: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Жовті Води

про стягнення 34 118,49 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_4 - довіреність № 352373 від 26.04.13р.

Від відповідача-1: повноважний представник не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути заборгованість за повернутий товар за накладною № Б/Н від 27.11.12р.: в сумі 33 915,00 грн. з першого відповідача та в сумі 203,49 грн., з другого відповідача.

Відповідач-1 відзив не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився.

Відповідач-2 у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, вважає, що сума 203,49 грн. повинна бути сплачена відповідачем-1, оскільки саме у нього виникли зобов'язання перед позивачем.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем залучено до матеріалів справи копію накладної б/н від 27.11.2012 р., яка містить данні про повернення, 28.11.12р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач) першому відповідачеві - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, м'ясної продукції (окорока куринного) загальною вагою 2550 кг. на суму 33 915,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вказаний в накладній товар був раніше поставлений позивачеві ФО підприємцем ОСОБА_2. Вартість посталеного товару сплачена позивачем у повному обсязі.

Зважаючи на те, що поставлений товар виявився неякісним, сторони дійшли згоди про його повернення та повернення грошових коштів, сплачених позивачем за нього.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні також повідомив про те, що документального підтвердження обставин щодо поставки товару першим відповідачем позивачу, оплати отриманого товару позивачем, встановлення факту отримання неякісного товару, домовленості про його повернення, позивач не має.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на забов'язання, які на його думку, у першого відповідача виникли на підставі накладної про повернення товару від 27.11.2012 р. та гарантійного листа від 28.12.2012 р.

Вимоги заявлені позивачем задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Згідно із статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Позивач будь-яких доказів, які б підтверджували факт поставки йому товару першим відповідачем, та здійснення розрахунків за нього, як і факт того, що отриманий товар виявився неякісним та належних доказів, які б підтверджували повернення саме першому відповідачеві неякісного товару (за який здійснені розрахунки), суду не надав.

Залучена позивачем до матеріалів справи накладна на повернення товару від 27.11.2012 р. не може бути прийнята судом в якості доказу отримання першим відповідачем від позивача товару в ньому зазначеному, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ч.3 ст. 244 Цивільного кодексу України, довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність є одностороннім юридичним актом, в якому визначається повноваження представника.

Це документ, що підтверджує право представника на вчинення певних дій за рахунок і від імені особи, яку він представляє перед третіми особами.

Разом з тим, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96р. № 99 (далі Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів (п.2).

Пунктом 13 Інструкції передбачено, що довіреність незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Накладна на повернення товару від 27.11.2012 р. не містить ні відповідної відмітки про довіреність, її номер, дату видачі, ні прізвища уповноваженої відповідачем особи на отримання товарно-матеріальних цінностей, ні печатки підприємства, що отримало товар.

Залучена до матеріалів справи довіреність № 000042 від 28.11.2012 р. не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема, ні найменування товару на отримання якого була уповноважена особа, ні підпису особи якій належить отримати товар, ні підпису особи яка видала довіреність, ні підпису головного бухгалтера.

Зазначене вище, свідчить про те, що позивач не довів факту виникнення у першого відповідача перед ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 11. 202, 237, 244, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя І.Ф. Мельниченко

Повне рішення складено 21.05.2013р.