Ухвала суду № 31372394, 16.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2609/12/2770

16.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Дукат'04"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 12.11.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № 1837/9/10-0 від 26.06.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 27.11.12 по справі № 2а-2609/12/2770

за позовом Приватного підприємства "Дукат'04" (вул. Горпищенко буд. 74 кв. 32, м. Севастополь, АР Крим, 99012)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя 74, м. Севастополь, АР Крим, 99001)

про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Приватне підприємство «Дукат' 04» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року №0000650220 про збільшення Приватному підприємству «Дукат' 04» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 20 378,61грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.11.2012 у справі № 2а-2609/12/2770 позов задоволений, визнано неправомірними дії ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС щодо проведення перевірки ПП «Дукат' 04» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві», та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС про збільшення ПП «Дукат' 04» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню. Крім того, при перевірці в суді висновків акту відповідача від 05.10.2012 судом було встановлено, що за результатами перевірки не встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ, а навпаки встановлення завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а тому визначення позивачу грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій не може вважатися правомірним.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга та доповнення до скарги мотивовані порушенням при прийнятті судом першої інстанції постанови норм матеріального та процесуального права. Судом не прийнято до уваги, що позивачем на обов'язковий письмовий запит відповідача не було надано запитаних документів та пояснень у повному обсязі. А саме це, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, й є підставою для проведення позапланової документальної перевірки. Також, ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС встановлено ознаки сумнівності контрагентів позивача ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві», непричетності посадових осіб до здійснення господарської діяльності, відсутність реальної можливості здійснення господарської діяльності та, як наслідок, не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг). Надані до перевірки товарно-транспортні накладні та видаткові накладні не відповідають поняттю первинних, оскільки складені з порушенням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджені належними доказами - актом документальної позапланової невиїзної перевірки стосовно ТОВ «Солві» та актами про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами стосовно ТОВ «Асгільдія» та ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс». Вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належній оцінки, в зв'язку з чим прийнята Окружним адміністративним судом м. Севастополя постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечує, свої доводи виклав у запереченнях на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 05 жовтня 2012 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Дукат' 04» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Асгільдія» за період вересень-грудень 2011, січень, лютий 2012, ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» за період січень-квітень 2012, ТОВ «Солві» за квітень 2011, про що складений акт №2135/10/22-0103/33093961/40.

Перевірка проведена на підставі рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС, оформленого наказом №493 від 13.09.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дукат' 04» відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок Окружного адміністративного суду м. Севастополя щодо відсутності підстав для проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки. Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

В пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку коли платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підставою для проведення перевірки згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, є рішення керівника органу державної податкової служби, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

При повторному розгляді справи судовою колегією встановлено, що ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС на адресу ПП «Дукат' 04» 18.07.2012 направлений запит №3964/10/22-0037 про надання пояснень та копії документів, які підтверджують отримання товару по господарських відносинах з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві». Запит отриманий підприємством 30 серпня 2012 року. 10 вересня 2012 року на виконання запиту ПП «Дукат'04» до ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС надані пояснення та копії документів, перелік яких зазначений в запиті відповідача. Доказів виконання позивачем вимог податкового органу щодо надання пояснень та документів не в повному об'ємі ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС суду не надано.

Згідно з доводами апеляційної скарги наявні підстави для проведення відповідачем позапланової невиїзної перевірки, оскільки позивачем на обов'язковий письмовий запит податкового органу не надано документи - товарно-транспортні накладні, якими підтверджується постачання товару від ТОВ «Асгільдія» на адресу ПП «Дукат' 04», пояснення про наявність складських приміщень та документи щодо повноважень посадових осіб.

Вивчивши матеріали справи судова колегія дійшла висновку, що вказані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, в зв'язку з тим, що зазначений запит виготовлений та направлений на адресу підприємства вже після початку документальної позапланової невиїзної перевірки (наказ на перевірку від 13.09.2012). Також, судом встановлено, що згідно умовам договору поставки №25/10 від 25.10.2011, укладеного між ПП «Дукат' 04» та ТОВ «Асгільдія», оформлення товарно-транспортних накладних на поставку від ТОВ «Асгільдія» на адресу ПП «Дукат' 04» товару не передбачено, а пояснення та документи про наявність складських приміщень та про повноваження посадових осіб направлені на адресу ДПІ 10 вересня 2012 року.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, для проведення позапланової документальної перевірки позивача не виникло, а тому дії Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дукат' 04» з питань правових відносин з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві» є протиправними.

З приводу визначення податковим органом позивачу суми грошового зобов'язання судовою колегією встановлено, що актом перевірки №2135/10/22-0103/33093961/40 встановлені порушення:

- п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.185,187,188, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - завищено податкове зобов'язання в загальній сумі 224 751,23 грн., у тому числі по періодам: за жовтень 2011 року на суму 45 012,00 грн., за листопад 2011 року на суму 31 337,60 грн., за грудень 2011 року на суму 64 994,37 грн., за січень 2012 року на суму 83 407,26 грн., сформовано на підставі нікчемного правочину з контрагентами - покупцями: ТОВ «Птахофабрика Київська», ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс».

- п.3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.185,187,188 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит в загальній сумі 200 559,12грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2011 року на суму 44 044,00 грн., за листопад 2011 року на суму 30 259,00 грн., за грудень 2011 року на суму 43 727,00 грн., за січень 2012 року на суму 82 529,12 грн., сформовано на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Асгільлія».

- п.3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит в загальній сумі 19550,12грн., у тому числі по періодам: за лютий 2012 року на суму 11 050,00 грн., за березень 2012 року на суму 500,00 грн., за квітень 2012 року на суму 8 000,00 грн., сформовано на підставі нікчемного правочину з ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс».

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.187.1 ст.187, п.198,1 ст.198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит в загальній сумі 945,00 грн., у тому числі по періодам: за квітень 2012 року на суму 945,00 грн., сформовано на підставі нікчемного правочинну з ТОВ «Солві».

Відповідач обґрунтовує вказані висновки неправомірним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з відсутністю фактичного надання позивачу товарів (послуг) контрагентами: ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві», відсутністю реального виконання господарських операцій. В якості обґрунтування таких доводів, в акті перевірки зазначено, що підрозділами Державної податкової служби по контрагентам позивача були складені: акт документальної позапланової невиїзної перевірки стосовно ТОВ «Солві» та акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, стосовно ТОВ «Асгільдія» та ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс». Первинні документи, що є підставою для оприбуткування товару, а саме товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, складені з порушенням встановленого порядку та не мають основних реквізитів, тобто, на думку ДПІ, не набувають статусу первинного документу.

23 жовтня 2012 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000650220 про збільшення ПП «Дукат' 04» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 20 378,61грн., з яких за основним платежем - 16 302,89грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 075,72грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю); абз. б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами - податковою накладною, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС за господарськими операціями з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві».

25 жовтня 2011 року між ТОВ «Асгільдія» (продавець) та ПП «Дукат' 04» (покупець) укладений договір постачання №25/10, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є макуха соєва, олія соєва. Поставка товару оформлюється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

На підтвердження виконання умов договору та постачання товарів між сторонами оформлені накладні. Транспортування товарів здійснювалось перевізниками - ТОВ «Рубантранс», ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Транспорт-Експрес» за договорами послуг автотранспорту укладеними з позивачем. Згідно договорам на транспортування виконання послуг з перевезення вантажів оформлюється товарно-транспортною накладною або актом прийому-передачі виконаних послуг. ТОВ «Асгільдія» виписало на адресу ПП «Дукат' 04» податкові накладні, ПП «Дукат' 04» оплатило вартість товарів. Умови договору сторонами виконані. Придбаний за договором з ТОВ «Асгільдія» товар (маку, олія соєва) поставлений позивачем на адресу ЗАТ «Птахофабрика Київська» та ЗАТ «Феоніс», що також підтверджується оформленими первинними документами, в тому числі на перевозку вантажів - товарно-транспортними накладними та видатковими накладними.

Суми податку на додану вартість за операціями з придбання товару включені ПП «Дукат'04» до складу податкового кредиту у відповідних періодах, за операціями з продажу товару - до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

02 січня 2012 року між ТОВ «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс» (орендодавець) та ПП «Дукат' 04» (орендар) укладений договір №3/12, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення під склад у м. Києві, загальною площею 442 м.кв. для здійснення діяльності, передбаченої його статутом. За користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату. Приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акту приймання-передачі (п.2.5 договору).

На підтвердження виконання умов договору та надання приміщень в оренду між сторонами оформлені акти здачі-приймання робіт (надання послуг). ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» виписало на адресу ПП «Дукат' 04» податкові накладні, ПП «Дукат' 04» за платіжними дорученнями оплатило орендну плату. Використання орендованого майна позивачем у господарської діяльності, як складу на який товар надходить та з якого товар відпускається, підтверджується товарно-транспортними накладними.

01 березня 2012 року між ТОВ «Солві» (виконавець) та ПП «Дукат' 04» (замовник) укладений договору №1/03/12, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з консультаційно-довідкового обслуговування замовника, консультаційне та інформаційне обслуговування замовника, в тому числі з питань фінансової діяльності замовника. Підтвердженням виконання договору є підписаний акт виконаних робіт (надання послуг). Підставою для оплати є акт виконаних робіт.

На підтвердження виконання сторонами умов договору №1/03/12 позивачем надано: заявка на виконання робіт від 01.04.2012, акт виконаних робіт №63 від 30.04.2012, податкова накладна №68 від 30.04.2012, бізнес-план та платіжне доручення №100 від 30.03.2012.

З урахуванням положень Податкового кодексу України встановлено, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат до складу податкового кредиту з ПДВ є відсутність податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до податкового кредиту, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

При розгляді справи судами встановлена наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми. Також в матеріалах справи наявні договори, специфікації до договорів, видаткові накладні з відмітками покупців товарів про фактичне отримання товару, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжні доручення про оплату вартості отриманих товарів (послуг) тощо.

Отже, зазначені обставини спростовують доводи ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС щодо відсутності реального постачання на адресу покупців позивача - ЗАТ «Птахофабрика Київська» та ЗАТ «Феоніс» товарів, які попередньо були придбані у ТОВ «Асгільдія» та поставлені позивачем на адресу покупців за допомогою виконання договорів між позивачем та ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс», ТОВ «Рубантранс», ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Транспорт-Експрес».

Не приймається судовою колегією й доводи апеляційної скарги ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС щодо оформлення первинних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, з порушенням встановленого порядку - відсутність в них основних реквізитів, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання товарів (робіт, послуг) та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, з огляду на таке.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися від ТОВ «Асгільдія», та подальший їх продаж на адресу ЗАТ «Птахофабрика Київська» та ЗАТ «Феоніс» товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність (чи оформлення з недоліками) транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Судова колегія зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає наявності у покупця товарно-транспортної накладної для підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію з надання послуг по перевезенню вантажу. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням (відсутність в них основних реквізитів) господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Відповідачем також не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП «Дукат' 04», ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві», доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ПП «Дукат' 04» (навпаки матеріалами перевірки підтверджено відображення отриманих у ціні поставлених товарів сум ПДВ у складі податкового зобов'язання ПП «Дукат' 04»), тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно «податкової вигоди» позбавлені належного обґрунтування.

Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, та до податкових зобов'язань сум ПДВ, отриманих в ціні товарно-матеріальних цінності при їх продажу, за видатковими та податковими накладними, відповідає вимогам ст.ст.187,198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані суду первинні документи є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами. З матеріалів справи вбачається, що проведені операцій вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача. Зазначений факт відповідачем не спростований. За цих обставин Окружний адміністративний суд м. Севастополя обґрунтовано зробив висновок, що вказані первинні документи є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту та зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з виконання робіт (постачання товарів).

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення та виконання угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

З урахуванням викладених обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті №2135/10/22-0103/33093961/40 від 05.10.2012 року, про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено безпідставність та необґрунтованість викладених у акті перевірки №2135/10/22-0103/33093961/40 від 05.10.2012 року висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України при здійсненні позивачем в період часу з вересня 2011 по квітень 2012 господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з контрагентами.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю, відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - ПП «Дукат' 04» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» та ТОВ «Солві».

Більш того, судовою колегією встановлено, що висновок відповідача, викладений в акті перевірки №2135/10/22-0103/33093961/40 від 05.10.2012 року, про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на 16 302,89грн. спростований безпосередньо відповідачем, про що свідчить розрахунок податкового зобов'язання за результатами позапланової невиїзної перевірки ПП «Дукат' 04», визначених на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та з виправленням встановлених помилок.

Згідно розрахунку перевіркою встановлено завищення ПП «Дукат' 04» податкового зобов'язання в загальної сумі 224 751,23грн. та завищення податкового кредиту в загальної сумі 221 054,12грн. Результатом перевірки є встановлення завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ до сплати у загальної сумі 3 697,11грн. Тобто, не платник податків має заборгованість перед бюджетом по сплаті податкових зобов'язань, а навпаки має переплату по таким податковим зобов'язанням з податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27.11.12р. по справі №2а-2609/12/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27.11.12р. по справі №2а-2609/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян