Рішення № 31371088, 21.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8258/13 21.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ"

про стягнення 15 471 120,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Гиренко А.С.

від відповідача: Рокита В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" (далі-відповідач) про стягнення 15 471 120,00 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором №02/12-11п про організацію перевезень вантажів у власних вагонах від 02.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача подав пояснення по справі.

Також у судовому засіданні 14.05.2013 р. представник відповідача подав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги повністю.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. судом оголошувалась перерва до 21.05.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав позовні вимоги повністю.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" укладено договір №02/12-11п про організацію перевезень вантажів у власних вагонах, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується за плату і за рахунок відповідача виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у власних вантажних вагонах по території України, країнам СНД та Балтії.

Відповідно до п. 2.2.6. договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, інші додаткові послуги та збори, відповідно до запланованого обсягу перевезень, що замовлені відповідачем, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно п. 2.2.7. договору відповідач зобов'язався сплачувати позивачу плату за технічне обслуговування вагонів за весь час використання вагонів для перевезення в межах України з моменту подавання вагону під навантаження до моменту прибуття на станцію наступного навантаження включаючи навантажений рейс, порожній рейс після вивантаження до місця наступного навантаження, а також перебування вагонів на станціях навантаження та вивантаження незалежно від місця виконання вантажних операцій або простою на коліях загального користування з вини відповідача.

Пунктом 3.11. договору встановлено, що за фактом виконання позивачем послуг, щомісячно, до 10 числа місяця наступного за минувшим, позивач оформляє відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і направляє відповідачу підписаний акт виконаних робіт, підтверджуючий факт надання таких послуг з обов'язковою вказівкою номерів ж/д накладних, додатком завірених позивачем копій документів, підтверджуючих всі витрати позивача, пов'язані з виконанням даного договору.

Відповідно до п. 4.4.1. договору загальна ціна договору визначається сторонами в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.4.2. договору встановлено, що вагонна складова та плата за користування розраховується за кожну добу використання вагону. Остаточні розрахунки здійснюються за фактичний час використання вагону за період визначений п. 2.2.7, п. 2.2.8. цього договору.

Згідно п. 3 додатків №4 Протокол погодження договірної ціни на січень, лютий, березень, квітень, травень 2012 р. у разі, якщо відповідач перевищить час перебування вагону наведений в п. 2. Даного протоколу, він додатково сплачує 560 грн. за кожну добу.

Як вказує позивач, ним було надано відповідачеві послуг на загальну суму 35 886 163,11 грн., проте, відповідач оплатив надані послуги частково в сумі 20 164 411,48 грн. та заборгував позивачеві 15 575 014,06 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором №02/12-11п про організацію перевезень вантажів у власних вагонах від 02.12.2011 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15 471 120,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №02/12-11п про організацію перевезень вантажів у власних вагонах від 02.12.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачеві послуг на загальну суму 35 886 163,11 грн., проте, відповідач оплатив надані послуги частково в сумі 20 164 411,48 грн. та заборгував позивачеві 15 575 014,06 грн., з яких 15 471 120,00 грн. оплата за наднормативний простій вагонів (хопер - мінераловозів) на станціях в очікуванні навантаження та/або вивантаження.

Вищевказане підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт №ПВ/01 за січень місяць 2012 року; №ПВ/02 за лютий місяць 2012 року; №ПВ/03 за березень місяць 2012 року; №ПВ/04 за квітень місяць 2012 року; №ПВ/05 за травень місяць 2012 року (копії в матеріалах справи).

При цьому, позивач щомісячно інформував відповідача листами про наднормові простої вагонів (листи №31/01-12 від 31.01.2012 р., №29/01-12 від 29.02.2012 р., №31/03-12 від 31.03.2012 р., №30/04-12 від 30.04.2012 р., №31/05-12 від 31.05.2012 р.).

Однак, відповідач своїх грошових зобов'язань перед позивачем не виконав, грошових коштів у розмірі 15 471 120,00 грн. не перерахував.

У судовому засіданні представник відповідача визнав заборгованість в повному обсязі.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №02/12-11п про організацію перевезень вантажів у власних вагонах від 02.12.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15 471 120,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ТРАНСБУДІНВЕСТ" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, оф. 4, код ЄДРПОУ - 36050234) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ-ІНВЕСТ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ 37027557) 15 471 120 (п'ятнадцять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп. - заборгованості та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.05.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.