Ухвала суду № 31370474, 20.05.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7643/13-ц Провадження № 22-ц/772/1412/2013Головуючий в суді першої інстанції:Бессараб Н.М.Категорія: 57Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року

по справі за скаргою ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось в суд зі скаргою на дії державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ із зазначенням в ній клопотання про поновлення строку на звернення з даною скаргою до суду.

Скарга мотивована тим, що в Староміському ВДВС знаходиться на виконанні виконавчий лист Староміського райсуду м. Вінниці від 24.11.2011 по справі №2-79/10 про звернення стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», виселення усіх мешканців з квартири та скасування реєстрації усіх осіб, які зареєстровані та будуть зареєстровані та проживають у цій квартирі.

18.03.2013 року на адресу банку надійшла копія листа держвиконавця від 25.02.2013 року (вих.№3624/10-33), адресованого міському голові м. Вінниці, в якому держвиконавець звертається до органу місцевого самоврядування за дозволом на реалізацію вищевказаної квартири, належної боржнику, оскільки на момент звернення стягнення в квартирі проживає неповнолітня дитина.

Банк вважає, що зазначені дії держвиконавця не відповідають вимогам закону, оскільки звертаючись до міського голови м. Вінниці з вищевказаною заявою держвиконавець керувався виключно положеннями п.4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ №512/5 від 02.04.2012 року, яка є підзаконним нормативним актом, і не прийняв до уваги положення інших законодавчих актів в сфері звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Також ці дії держвиконавця порушують права банку, так як безпідставно ускладнюють та затягують в часі виконання судового рішення на користь банку.

21.03.2013 року банком був поданий адміністративний позов до Вінницького окружного адміністративного суду, предметом якого було оскарження вищевказаних дій державного виконавця. Проте, ухвалою адміністративного суду від 25.03.2013 року у відкритті провадження по розгляду позову банку було відмовлено внаслідок того, що даний спір не підсудний Вінницькому окружному адміністративному суду. Дану ухвалу суду банк отримав наприкінці робочого дня 28.03.2013 року, тому не мав об'єктивної можливості звернутись до Вінницького міського суду в порядку цивільного судочинства зі скаргою на вищевказані дії державного виконавця з дотриманням 10-денного терміну, визначеного ст. 385 ЦПК України.

Тому скаржник просив поновити термін для оскарження дій державного виконавця; визнати незаконними дії старшого державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_4 щодо звернення до Вінницької міської ради з листом від 25.02.2013 року (вих.№3624/10-33) про надання дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати держвиконавця провести, визначений ЗУ «Про виконавче провадження», комплекс виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на вказану квартиру.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року клопотання ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою на дії держвиконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ залишено без задоволення, а саму скаргу залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі заявник просить ухвалу суду, як постановлену з порушенням вимог закону, скасувати та постановити нову ухвалу, якою поновити строк для оскарження дій держвиконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ і направити справу до суду першої інстанції для розгляду скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника-ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та держвиконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що копію листа державного виконавця від 25.02.2013 року (вих.№3624/10-33), адресованого міському голові м. Вінниці, в якому держвиконавець звертається до органу місцевого самоврядування за дозволом на реалізацію квартири АДРЕСА_1, належної боржнику, оскільки на момент звернення стягнення в квартирі проживає неповнолітня дитина (т.2 а.с.6), було отримано ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 18.03.2013 року. Тобто останнім днем оскарження дій державного виконавця, встановлений ч.1 ст.385 ЦПК України, було 28.03.2013 року. А дана скарга на вказані дії державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ була подана до суду 29.03.2013 року (т.2 а.с.1).

Відмовляючи банку в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду з вказаною скаргою та залишаючи скаргу без розгляду, суд виходив з того, що у Вінницькій філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» створена і діє юридична служба, яка складається з осіб з відповідною юридичною освітою та певного рівня кваліфікації, які повинні володіти знаннями щодо строків та юрисдикції подання і розгляду скарги на дії держвиконавця, і тому помилкове подання банком адміністративного позову щодо дій державного виконавця до Вінницького окружного адміністративного суду не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з зазначеною скаргою.

Проте такий висновок суду не можна вважати обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.385 ЦПК України скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до ст.85 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні певних дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до відповідного суду.

З огляду на зазначені вимоги закону, суд не дав належної оцінки тому факту, що банк, отримавши 18.03.2013 року копію листа держвиконавця від 25.02.2013 року (вих.№3624/10-33), адресованого міському голові м. Вінниці, звернувся з відповідною позовною заявою до Вінницького окружного адмінсуду, а після отримання наприкінці робочого дня 28.03.2013 року ухвали адмінсуду від 25.03.2013 року про відмову у відкритті провадження за цим позовом банку у зв'язку з його непідсудністю цьому суду, вже наступного дня 29.03.2013 року банк подав до суду дану скаргу. Тобто, поза увагою і оцінкою суду залишилась та обставина, що пропуск банком терміну для оскарження в порядку ЦПК України дій державного виконавця склав лише один день.

Крім того, зі змісту ч.1 ст.386 ЦПК України вбачається, що участь у розгляді скарги іншої сторони виконавчого провадження (боржника, якщо скарга подається стягувачем, і навпаки) не передбачена.

Однак, враховуючи принцип змагальності цивільного судочинства та забезпечення права на судовий захист всіх сторін виконавчого провадження, оскільки рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для розгляду вказаного клопотання ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (стягувача у виконавчому провадженні) про поновлення йому строку на звернення до суду з даною скаргою на дії держвиконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ. Так, судом не залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_3, який є боржником у виконавчому провадженні (т.2 а.с.4).

За таких обставин ухвала суду залишатись в силі не може, підлягає скасуванню з передачею цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2013 року скасувати і передати дане питання на новий розгляд в той же суд.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/