Ухвала суду № 31370257, 23.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 р.Справа № 2а-6233/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «ЮГцемент» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ЮГцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2011 року № 0000313600, 0000323600,

встановила:

Позивач ПАТ «Югцемент» 19.08.2011 року звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві у якому з урахуванням доповнення позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000313600 та № 0000323600 від 04.04.11 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наступне. На підставі Договору ним від ТОВ «Дікергофф/Україна» були отримані відповідні послуги. Їх фактичне отримання, на думку позивача, підтверджується актами здачі-прийняття робіт, з чого позивач робить висновок про правомірне включення до складу валових витрат сум, сплачених за договором. Також, позивач зазначив, що ним була належним чином оформлена податкова накладна, яка складена (оформлена) відповідно до положень чинного законодавства України і є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду у якому вона (податкова накладна) отримана. Крім того, позивач вважав, що ним був правомірно сформований податковий кредит за жовтень - грудень 2010 року та в його діях відсутні порушення норм податкового законодавства, які б призвели до безпідставного завищення податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових пояснень та наданих доказів (т.1 а.с.3-14).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті у відповідності до чинного законодавства, а перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т.1 а.с.99-106).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 04.04.11 року №0000313600.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 04.04.11 року №0000323600 в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 12 823 362,50 гривень, з яких 10 258 690,00 гривень за основним платежем та 2 564 672 ,50 гривень за штрафними санкціями.

В решті позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «ЮГцемент», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування вищезазначеної постанови суду 1-ї інстанції в частині незадоволених позовних вимог та прийняття в цій частині нової про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування вказаної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що з 24 лютого до 17 березня 2011 року відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за жовтень 2010 року, за результатами якої було складено акт від 21 березня 2011 року № 292/36/00293031 (т. 1 а.с. 18-84).

Як зазначено у висновках Акта перевірки (а.с.83), Позивач порушив:

1. на порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, ПАТ «ЮГцемент» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 1 500 000 гривень.

2. на порушення п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, ПАТ «ЮГцемент» занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року у сумі 10 356 538 гривень, у т.ч. по періодах:

жовтень 2010 року - на суму 5 798 472 гривень;

листопад 2010 року - на суму 2 736 570 гривень;

грудень 2010 року - на суму 1 821 496 гривень.

На підставі акту перевірки, 04 квітня 2011 року відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000313600 (а. с. 17), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 500 000 гривень;

- податкове повідомлення рішення № 0000323600 (а. с. 15-16) яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 10 356 538 гривень та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2 589 134,50 гривень.

10.04.2008 року між Позивачем та ТОВ «Дікергофф/Україна» було укладено Договір про надання управлінських послуг №8-70. Умовами Договору передбачено, що ТОВ «Дікергофф/Україна» надає щомісячний комплекс управлінських послуг, які складаються із послуг, викладених у Додатку №1 до цього Договору. Позивач сплачує ТОВ «Дікергофф/Україна» щомісячно платіж за управлінські послуги, який дорівнює 528 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 88 000,00 гривень. Пунктом 1.1. Договору визначено, що «згідно з умовами цього Договору та протягом терміну дії цього Договору ТОВ «Дікергофф/Україна» надає ВАТ «ЮГцемент» щомісячний комплекс управлінських послуг, які складаються із послуг, викладених у Додатку№1 до цього Договору». Надання та приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання акта прийому-передачі наданих послуг.

З пояснень представника позивача у суді 1-ї інстанції вбачається, що управлінсько-консультативні послуги надавались в телефонному режимі, усними консультаціями, шляхом проведення семінарів.

Суд 1-ї інстанції правильно визнав те, що на порушення підпунктів 7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, позивач безпідставно врахував до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за червень 2010 року суму ПДВ по консультаційним послугам ТОВ «Дікергофф/Україна», які документально не підтверджені наданими підприємством первинними документами та не підтверджено фактичне використання вказаних послуг в господарській діяльності позивача, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2010 року в сумі 176 000,00 гривень.

Так, відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктами 1.7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктами 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року первинні та зведені облікові документи можуть складатися на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: Назву документа (форми), Дату і місце складання, Назву підприємства, від імені якого складено документ, Зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, Посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та затвердженого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зазначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, Акти виконаних робіт відносяться до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом», а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно наданих до перевірки актів про прийняття виконаних робіт щодо управлінських послуг за Договором встановлено, що зазначені документи складено неналежним чином, оскільки:

- акти не містять інформації щодо вартості кожного виду наданої управлінської послуги (консультаційна, маркетингова, інформаційно-технологічна, юридична) згідно укладеного Додатку №1 до договору;

- акти не мають детального і повного опису послуг, а саме (консультаційних, маркетингових, інформаційно-технологічних, юридичних) не містять інформації про конкретні їх обсяги, в актах не визначено, які саме види управлінських послуг (консультаційні, маркетингові, інформаційно-технологічні, юридичні) отримані Позивачем;

- позивачем не надано документів, які б підтверджували факт використання послуг в власній господарській діяльності або одержання доходу, а також документів з детальним та повним описом усіх питань стосовно результатів наданих консультаційних, маркетингових, інформаційно-технологічних та юридичних послуг, як це передбачено умовами Договору, до перевірки не надано.

Для підтвердження правомірності включення підприємством відповідних витрат до складу валових необхідна наявність документів, оформлених відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», які належним чином підтверджують факт отримання зазначених послуг, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із організацією та веденням господарської діяльності платника податку, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від придбаних послуг.

Отже, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.9 того ж Закону України, як зміст та обсяг господарської операції (в чому саме полягає надання зазначених в актах послуг з посиланням на відповідні належні докази).

Надання ТОВ «Дікергофф/Україна» (згідно п.8.1. Договору) комплексу управлінських послуг, повинно здійснюватись у письмовій формі. Тобто, «Компанія» зобов`язана надавати «Клієнту» документальне підтвердження з детальним та повним описом видів послуг, зазначених у звітах про надані послуги.

Витяги з листування електронною поштою не дають можливості підтвердити факт отримання консультаційних управлінських послуг та використання їх в межах господарської діяльності. Надані на перевірку акти прийому-здачі маркетингових послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договорів про надання послуг стосовно зобов'язань виконавців за цими договорами та містять загальну вказівку про надання послуг.

Неконкретні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть вважатися первинними документами, що підтверджують факти виконання консультаційних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні інформаційно-консультаційні послуги. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме види консультацій (інших послуг) оцінені сторонами у розмірі грошових коштів, зазначених у цих акта, відсутні документи за результатами консультацій та надання інформації з докладним та повним описом всіх питань. Крім того, із наданих позивачем документів (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)) не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності суб'єкта господарювання (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання управлінських (інформаційно-консультаційних) послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов вірного висновку, що позивачем ПАТ «ЮГцемент» безпідставно включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за листопад 2010 року суму ПДВ по консультаційним послугам ТОВ «Дікергофф/Україна», які документально не підтверджені наданими підприємством первинними документами та не підтверджено фактичне використання вказаних послуг в господарській діяльності ПАТ «ЮГцемент», в результаті чого відповідачем правомірно завищено податковий кредит за листопад 2010 року в сумі 88 000,00 гривень.

Суд 1-ї інстанції також вірно не погодився із доводами позивача про правомірне включення у грудні 2010 року до податкового кредиту суму ПДВ по постачальнику ДК «Укртрансгаз» Миколаївське ЛВУМГ, згідно податкової накладної 1724/16-10 від 30.10.2010 року.

Ще судом 1-ї інстанції обґрунтовано встановлено в судовому засіданні, що податкова накладна 1724/16-10 від 30.10.2010 року позивачем двічі включена до податкового кредиту у листопаді та у грудні 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що позивачем ПАТ «ЮГцемент» порушено п.п.7.2.6,п.7.2, 7.4.1, 7.4.5.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та у грудні 2010 року включено до складу податкового кредиту суму, яка не підтверджена податковою накладною внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 9 848 гривень.

Стосовно висновків Акту відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року на суму перевищення фактичних витрат споживання електроенергії та води, які розраховані згідно рахунків ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» та КП «Миколаївводоканал» та звіту енергетика за жовтень - грудень 2010 року. 01.07.2010 року між ПАТ «ЮГцемент» та приватним підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди приміщення їдальні на 280 місць. Розмір орендної плати за місць складає 1200 гривень. Сума орендної плати включає витрати на споживання електроенергії та води. За період жовтень, листопад та грудень 2010 року орендар допустив понаднормове споживання електроенергії та води, які були передбачені Договором оренди.

Згідно приписів підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», вона визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Враховуючи зазначені вище норми а також те, що приписи та положення Договору оренди відносно автоматичного збільшення ціни договору (орендної плати) на вартість фактично понаднормового використаної електроенергії та води відсутні, відтак висновки контролюючого органу щодо заниження суми податкового зобов'язання за жовтень 2010 року на суму 479 гривень, за листопад 2010 року на суму 486 гривень та за грудень 2010 року на суму 489 гривень є безпідставними та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Стосовно списання позивачем природного убутку цементу в розмірі 1,5% від відвантаженого об'єму на суму 19 080,00 гривень, а саме: у листопаді 2010 року на суму - 6 288,00 гривень, у грудні 2010 року на суму - 12 792,00 гривень. Відповідно до положень чинного законодавства зокрема, «Норм витрат метеріалів, труб, санітарно-технічних виробів (СН 431-71), Н 218 УРСР 034-82 «Норми природних втрат дорожньо-будівельних матеріалів», які є чинними згідно Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 року № 1545-XII, ПАТ «ЮГцемент» на підставі наказу № 1 від 04.01.2010 року, що затверджений Генеральним директором були встановлені норми природного убутку цементу, які наведені у додатку 1.

Згідно зазначеного наказу розмір природного убутку цементу в процесі його виробництва позивачем складають 1,29%. Окрім цього, договорами по Одеському філіалу № 32 від 01.07.2009 року та № 02-026-11 від 29.12.2011 року передбачений коефіцієнт природної втрати ваги цементу під час його перевалки, упаковки, зберігання та відвантаження в 1,5% і цей факт не заперечується відповідачем в своєму акті. Зазначені норми не перевищують максимально допустимі норми природного убутку в процесі виробництва цементу передбачені нормативно правовими актами України.

Підпунктом 7.4.1, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року зазначено, що підприємство має право на податковий кредит з ПДВ, якщо сплачено суми ПДВ, нараховані у зв'язку з придбанням товарів, що використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Оскільки для цілей оподаткування виявлені втрати запасів, що здійснені в межах норми природного убутку, вважаються такими, що використовуються в господарській діяльності підприємства з метою отримання доходу, оскільки зазначені втрати є об'єктивним та неминучим явищем в процесу виробництва, зберігання фасування та транспортування цементу.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що виготовлений та проданий цемент, з урахуванням норм природного убутку використовується Позивачем у його господарській діяльності. Від так висновки перевіряючи що зазначені в акті перевірки щодо порушення Позивачем положень підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є такими що не базуються на нормах чинного законодавства України.

Щодо не підтвердження бюджетного відшкодування (порушення пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») - несвоєчасна реалізація позивачем права на податковий кредит, в результаті чого завищено податковий кредит по періодах:

жовтень 2010 року - на суму 9406362 гривень;

листопад 2010 року - на суму 3239182 гривень;

грудень 2010 року - на суму 4420882 гривень.

Судом 1-ї інстанції вірно встановлено, що ПАТ «ЮГцемент» при формуванні податкового кредиту за грудень 2010 року відобразив у податковій декларації з ПДВ податкові накладні, які були виписані у попередніх періодах за 2010 рік , по розрахунках позивача з постачальниками згідно податкових накладних відповідно до витяг із реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року ( т.1 а.с. 127-134).

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність висновків контролюючого органу відносно несвоєчасної реалізації позивачем права на податковий кредит.

Так, згідно п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Приписами п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю.

Підпунктом 7.2.6. п.7.2 ст.7 того ж Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону.

Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що податкова накладна, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, чинне законодавство, що регулювало спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним в спірних правовідносинах.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг), надати податкову накладу, додатки до податкової декларації за звітний податковий період, заяву зі скаргою на такого постачальника.

Жодним нормативно-правовим актом (чинним на момент правовідносин, що були предметом судового дослідження) включення сум до податкового кредиту не поставлено у залежність від дати виписки (отримання) податкової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «ЮГцемент» та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ЮГцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2011 року № 0000313600, 0000323600 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук