Постанова № 31370156, 29.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29 квітня 2013 року справа № 2а-885/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом

Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050

до

ДП "Газко" ТОВ виробничо-комерційної фірми "Газко", пр. Жовтневий, 255 а, м. Миколаїв, 54050

про

стягнення заборгованості в сумі 139267,98 грн.

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулась державна податкова інспекція в Жовтневому районі Миколаївської області, правонаступником якої є Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (далі - позивач, МДПІ), в якому просить стягнути з дочірнього підприємства "Газко" товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Газко" (далі - відповідач, Підприємство) податковий борг в загальній сумі 139267,98 грн.

Одночасно позовна заява містить клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Таке клопотання по суті судом не вирішується з огляду на наступне.

Стаття 99 ч. 2 абз. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що загальним строком для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень є шестимісячний строк, але іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Вимога про стягнення з відповідача податкового боргу ґрунтується на податкових повідомленнях-рішеннях № 0000152301/0, № 0000142301/0 обидва від 9 березня 2010 р., № 0000041501/0 від 10 січня 2011 р. і № 0016501501/0 від 6 грудня 2011 р.

Відповідно до вимог ст. 15 п. 15.1. пп. 15.1.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на час проведення перевірки Підприємства та прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000152301/0, № 0000142301/0, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Згідно п. 15.2. пп. 15.2.1. вказаної статті Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Отже, згідно наведених норм, податковий орган має право протягом 1095 днів (3 років) нарахувати податок і протягом такого ж строку має право вживати заходи примусового стягнення податкового боргу. Після набрання чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України), за нормами якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000041501/0 від 10 січня 2011 р. і № 0016501501/0 від 6 грудня 2011 р., правове регулювання цих правовідносин залишилось незмінним - ст. 102 п. 102.1., п. 102.4. ПК України так само, як і Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначає строк нарахування і стягнення податків в 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, період за який визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств - I-IV квартали 2007 р.; податку на додану вартість (далі - ПДВ) - лютий, березень, квітень, липень-серпень 2007 р.; штраф за неподання податкових декларацій з комунального податку - IV квартал 2008 р., I-IV квартали 2009 р., I-III квартали 2010 р.; штраф за неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств - II квартал 2011 р. Отже, всі податкові зобов'язання визначені в межах 1095-денного терміну, з моменту закінчення строку на подання відповідної податкової звітності, а із позовом до суду МДПІ звернулась 9 лютого 2012 р.

Таким чином, враховуючи положення КАС України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і ПК України, позивач своєчасно нарахував Підприємству податкові зобов'язання та звернувся до суду із вимогою про їх стягнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за Підприємством рахується податковий борг з ПДВ в сумі 61123,83 грн., податку на прибуток підприємств в сумі 76906,18 грн. і комунального податку в сумі 1237,97 грн. На вказані суми боргу МДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, які отримані відповідачем, але не оскаржені.

Відповідач, заперечуючи проти позову послався на те, що податкові зобов'язання нараховані у зв'язку із порушеннями податкового законодавства, які є предметом розслідування у кримінальній справі, у зв'язку із чим клопотав про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироком суду.

В судове засідання призначене на 29 квітня 2013 р. сторони не прибули, одночасно подавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 2 а. с. 32, 41).

Відповідно до ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження, а також враховуючи, що їх доводи викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею, для розгляду справи в письмовому провадженні.

В лютому 2010 р. МДПІ провела позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 р. до 31 грудня 2007 р., результати якої оформлені актом № 170/23/32352013 (далі - акт перевірки) (т. 2 а. с. 35-40).

Як зазначено у висновку акту перевірки, Підприємством порушені наступні вимоги податкового законодавства:

- ст. 3 п. 3.1., ст. 4 п. 4.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час проведення перевірки, в результаті чого занижено відповідний податок на суму 51250,0 грн.;

- ст. 3 п. 3.3. пп. 3.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час проведення перевірки, наслідком чого стало заниження ПДВ в розмірі 41000,0 грн.

На підставі акту перевірки 9 березня 2010 р. позивач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000142301/0, яким визначив Підприємству податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 51250,0 грн. і застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25625,0 грн.;

- № 0000152301/0, згідно якого Підприємству нараховано 41000,0 грн. ПДВ і 20500,0 грн. штрафу.

Ці податкові повідомлення-рішення надіслані на адресу відповідача і отримані останнім 18 березня 2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 14 і зворот).

Як слідує з акту перевірки, податкові зобов'язання із податку на прибуток підприємств та ПДВ, визначені вищенаведеними податковим повідомленнями-рішеннями були нараховані у зв'язку із тим, що отримавши за прибутковими касовими ордерами кошти від таких контрагентів, як кооператив "Прогрес" і кооператив "В.Кардишівка", відповідач ці операції не відобразив в бухгалтерському і податковому обліку, чим занизив валовий дохід і, відповідно, податкові зобов'язання із вказаних податків.

Заперечення відповідача про те, що ці обставини є предметом дослідження у кримінальній справі, суд не може прийняти до уваги з огляду на таке.

Відповідач надав акт попередньої перевірки позивача від 30 вересня 2008 р. № 922/23-32352013, а також копію обвинувального висновку, з яких вбачається, що в рамках кримінальної справи досліджуються господарські взаємовідносини відповідача із кооперативами "Вогник" і "Промінь", а як вже зазначалось судом вище, підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань, стягнення яких є предметом в цій адміністративній справі, є порушення вимог податкового законодавства при взаємовідносинах відповідача із кооперативами "Прогрес" і "В.Кардишівка", а тому нарахування податкових зобов'язань за актом перевірки від 30 вересня 2008 р. № 922/23-32352013 та в цій адміністративній справі, відбулось на підставі різних обставин, які між собою не пов'язані, що і було підставою для відмови в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (т. 1 а. с. 87-251).

Окрім наведеного, суд вважає за необхідне вказати на наступне. Суд роз'яснював відповідачу його право оскаржити податкові повідомлення-рішення, які є підставою для стягнення з нього податкового боргу. Позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 9 березня 2010 р. № 0000142301/0, № 0000152301/0, за яким 20 серпня 2012 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 4407/12/1470. Разом з тим, 24 січня 2013 р., у зв'язку із повторною неявкою позивача, суд своєю ухвалою залишив позов без розгляду (т. 1 а. с. 10а, 16). Таким чином, Підприємство не виявило зацікавленості в розгляді судом питання про законність податкових повідомлень-рішень, а в рамках даної адміністративної справи суд не має повноважень переглядати законність цих рішень, адже це є підміною предмету позову.

21 грудня 2010 р. позивач провів невиїзну документальну перевірку своєчасності податкової звітності. Актом № 1472/15-32352013 зафіксовано, що відповідач в лютому, травні, серпні, листопаді 2009 р. і тих же місяцях 2010 р. не подав податкові розрахунки комунального податку і у відповідності до вимог ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якої платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, МДПІ податковим повідомленням-рішенням № 0000041501/0 застосувала до відповідача штраф в сумі 1360,0 грн. (т. 1 а. с. 18-19).

Також, відповідач своєчасно не подав МДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 р., що зафіксовано актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 28 листопада 2011 р. № 1057/15-32352013 і згідно норм ст. 120 п. 120.1. ПК України, відповідно до якої неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, податковим повідомленням-рішенням № 0016501501/0 від 6 грудня 2011 р. до відповідача застосовано штраф в розмірі 170,0 грн. (т. 1 а. с. 15-17).

Крім цього, на підставі ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачу була нарахована пеня в загальній сумі 419,36 грн. (т. 1 а. с. 31).

За рахунок переплати відповідач погасив податковий боргу в загальній сумі 1056,38 грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача на час розгляду справи в суді складає 139267,98 грн. (76875+61500+1360+170+419,36-1056,38=139267,98).

Згідно із ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач доказів погашення податкового боргу суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки позивач на підставі ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ДП "Газко" ТОВ виробничо-комерційної фірми "Газко" на користь Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС податковий борг в загальній сумі 139267,98 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз