Ухвала суду № 31369327, 20.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

20.05.2013р. Справа № 7/430

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду скаргу комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 33760279) на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок № 73) щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430

за позовом дочірньої компанії «Газ України» національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 31301827) до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

про стягнення 14 797 589,33 гривень, -

за участю представників сторін:

від скаржника (відповідача): Богінська Т.М., яка діє на підставі довіреності № 500/01 від 21.10.2012

від стягувача (позивача): не з'явився

від ДВС України: Куцкова О.П., яка діє на підставі довіреності б/н від 17.12.2012

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України» національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пені у розмірі 1 018 959,02 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 681 626,85 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 251 355,57 гривень задоволено частково.

Стягнуто з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пеню у розмірі 815 167,22 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 681 626,85 гривень, три відсотки річних у розмірі 251 355,57 гривень, судовий збір у розмірі 56 460,00 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 27 січня 2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року.

22 березня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга, в якій комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» просить визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України незаконними та скасувати постанову ВП № 32362682 про стягнення виконавчого збору від 01 березня 2013 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду вказаної скарги визначено Фурсову С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 березня 2013 року розгляд скарги призначено на 04 квітня 2013 року.

Розгляд скарги відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 квітня 2013 року розгляд скарги відкладено на 18 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою представника стягувача та задоволення клопотання представника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

18 квітня 2013 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення, в яких відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України просить відмовити в задоволенні скарги.

На підтвердження наданих представником виконавчої служби заперечень господарському суду надано копії матеріалів виконавчого провадження № 412/5 щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430.

18 квітня 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 14 травня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 травня 2013 року розгляд скарги відкладено на 20 травня 2013 року у зв'язку з неявкою представників стягувача та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Представник скаржника Богінська Т.М. у судовому засіданні наполягала на задоволенні скарги та надала пояснення, аналогічні викладеним у ній.

Стягувач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення або розгляд скарги 20 травня 2013 року без участі його представника, господарському суду не надав.

Представник відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Куцкова О.П. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, просила відмовити в її задоволенні з посиланням на те, що державний виконавець діяв відповідно до приписів закону в межах наданих повноважень у зв'язку з чим порушень норм Закону України «Про виконавче провадження» в його діях не вбачається.

Відповідно до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання стягувача, не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, заслухавши уповноваженого представників скаржника та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши всі докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що скарга комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Також відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 55 Конституцією України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання судових рішень державною виконавчою службою регулюється Законом України «Про виконавче провадження», та виконавчі дії здійснюються згідно з Інструкцією про проведення виконавчий дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Тобто норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження містяться у Законі України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження, що регулюються Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», віднесено до компетенція суду.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення даних скарг врегульовується Розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України «виконання рішення, ухвали, постанови», ухвалених відповідно до господарського процесуального кодексу України, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) державного виконавця, законність прийнятих ним рішень.

Так, в силу статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Частиною першою та другою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України» національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пені у розмірі 1 018 959,02 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 681 626,85 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 251 355,57 гривень задоволено частково.

Стягнуто з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пеню у розмірі 815 167,22 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 681 626,85 гривень, три відсотки річних у розмірі 251 355,57 гривень, судовий збір у розмірі 56 460,00 гривень (том 1, а.с. 75-77).

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 27 січня 2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 (том 1, а.с. 81).

Вказаний наказ суду відповідає вимогам виконавчого документу, вказаних в статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

23 квітня 2012 року дочірня компанія «Газ України» національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою від 02 квітня 2012 року за № 31/10-2295 про прийняття вищевказаного наказу до виконання, відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно боржника, накладення арешту на майно боржника (том 2, а.с. 182-184).

Матеріали справи свідчать, що на підставі заяви стягувача відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 26 квітня 2012 року винесено постанову ВП № 32362682 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430 про стягнення з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пені у розмірі 815 167,22 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 681 626,85 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 251 355,57 гривень, судового збору у розмірі 56 460,00 гривень, а всього 14 797 589,33 гривень (том 2, а.с. 185).

Пунктами 2 та 3 зазначеної постанови боржнику встановлено для добровільного виконання рішення суду семиденний строк з моменту винесення цієї постанови. Боржника попереджено, що у разі ненадання документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до частини першої та другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На підтвердження направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надано супровідний лист від 27 квітня 2012 року за № 12-0-34-1430/5-412/5 (том 2, а.с. 186), а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що вказана постанова направлена боржнику 28 квітня 2012 року (отримана 04 травня 2012 року) (том 2, а.с. 187).

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» надає боржнику можливість виконати судове рішення самостійно в установлений для добровільного виконання строк, оскільки, у разі його невиконання, судове рішення буде виконано в примусовому порядку, що, в свою чергу буде мати негативні наслідки для боржника.

01 березня 2013 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова ВП № 32362682 про стягнення з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» виконавчого збору у розмірі 1 479 759,83 гривень (том 2, а.с. 35).

Згідно частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, підставою для застосування вказаної норми Закону та стягнення з боржника виконавчого збору є наявність факту невиконання боржником рішення в добровільному порядку в обумовлений Законом строк, незалежно від причин такого невиконання та реального виконання рішення.

Отже, не зважаючи на те, що про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 боржнику стало відомо у травні 2012 року, будь-яких доказів вчинення спрямованих на виконання такого рішення дій більше ніж дев'яти місяців (до винесення постанови про стягнення виконавчого збору) останнім не надано.

Доречно зауважити, що постанова виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 26 квітня 2012 року боржником не оскаржена.

Статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Слід відзначити, що Закон дозволяє добросовісному боржнику, в разі позбавлення його можливості скористатися правом, зокрема, виконати рішення суду в добровільному порядку, звернутися з відповідною заявою до виконавчої служби і відкласти виконавчі дії.

В свою чергу комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» не скористалось правом на звернення до державного виконавця із заявою про продовження строку добровільного виконання рішення, доказів виконання рішення суду державному виконавцю не надавало, а відтак, встановивши зазначені обставини, господарський суд приходить до висновку, що у державного виконавця виникли підстави пред'явити вимогу боржнику про виконання наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430.

Твердження скаржника про те, що рішення про стягнення коштів виконано ним частково до винесення спірної постанови, а тому виконавчий збір має стягуватися з суми, яка не була сплачена ним самостійно, господарським судом відхиляється з огляду на таке.

Із доказів часткового погашення заборгованості (платіжного доручення № 3278 від 22 травня 2012 року на суму 56 460,00 гривень) вбачається, що грошові кошти сплачувались в рахунок погашення присудженого рішенням господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 судового збору.

Матеріали справи, в тому числі матеріали виконавчого провадження не містять доказів повідомлення державного виконавця про часткову оплату суми боргу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на те, що боржник був обізнаний про виконавче провадження ВП № 32362682 та не виконав судове рішення у визначені законодавством строки, господарський суд дійшов висновку про правомірність дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови ВП № 32362682 від 01 березня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору, і як наслідок, про відсутність підстав для визнання недійсною та скасування зазначеної постанови.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального України, господарський суд -

У Х В А Л И В :

Доводи скаржника визнати неправомірними.

Скаргу комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилити.

Ухвала набирає законної сили 20 травня 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Фурсова