Рішення № 31369306, 21.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 922/1529/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (м. Харків) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (м. Харків) про стягнення 44883,89 гривень за участю представників сторін:

позивача - Василенко Г.В., довіреність № 4107/142 від 24.12.2012 р.;

відповідача - Шерстюка В.О., довіреність № 248 від 22.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу 27352,47 грн. основного боргу, 13816,80 грн. пені, 2737,01 грн. 3% річних, 977,61 грн. інфляційних витрат, та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № РБ ХГ-06/680 від 27.02.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23 квітня 2013 року.

23 квітня 2013 року позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 14 травня 2013 року.

25 квітня 2013 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 27352,47 грн. заборгованості, 11193,68 грн. пені, 2217,43 грн. 3% річних, 1208,98 грн. інфляційних витрат та судового збору.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана в.о. голови правління Гладир В.Г.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

26 квітня 2013 року позивач надав додаткові документи, долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14 травня 2013 року було оголошено перерву до 21 травня 2013 року.

20 травня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнавав існування основного боргу у розмірі 27352,47 грн., та просив суд зменшити розмір пені на 90 %, посилаючись на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного бюджету, та всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в якій вносяться всі статті витрат. Так, відповідач зазначає, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні даних зобов"язань відсутня, що виключає його цивільно - правову відповідальність.

21 травня 2013 року представник позивача надав додаткові документи, та заперечення на зменшення штрафних санкцій з посиланням на те, що згідно договору № РБ ХГ-06/680 від 27.02.2012 р. позивач виконав повністю свої зобов"язання щодо транспортування природного газу, що підтверджується актами виконаних робіт, проте відповідач не сплатив повністю кошти за договором, що призвело до збитків та фінансових труднощів у функціонуванні та роботи позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.13 р. підтримував зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача суму основного боргу визнавав, просив суд зменшити розмір пені на 90 %.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

27 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (відповідач) був укладений договір № РБ-ХГ-06/680, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується надати відповідачу послугу з транспортування природного газу до межі балансової належності об"єктів відповідача або його споживачів відповідно до "Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін", а відповідач, в свою чергу, сплатити вартість послуги у строки та у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки за послуги з транспортування газу здійснюються за тарифом на транспортування розподільними трубопроводами за 1000 куб.м., затвердженим для Газорозподільного підприємства Національною комісією регулювання електроенергетики України, який на момент укладення договору (з 01.07.2011 р.) встановлений в розмірі 299,50 грн., крім того ПДВ 20% 59 грн., разом 359,40 грн. за 1000 кубічних метрів транспортованого газу. Загальна вартість цього договору складає 998370,93 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 4.5 договору передбачений порядок розрахунку, який здійснюється відповідачем авансовим платежем планового обсягу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони до договору уклали додаткову угоду № 1 від 20.03.2012 р.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги з транспортування природного газу на загальну суму 137646,26 грн., що підтверджується актами наданих послуг від 27.04.2012 р. та 21.05.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідач розрахувався за вказані послуги лише частково, у зв"язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 27352,47 грн. (сума основного боргу).

Відповідач вказану суму боргу визнав, про що зазначив у своєму відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та визнані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 27352,47 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 2217,43 грн. та 1208,98 грн. інфляційних витрат підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі порушення відповідачем строків оплати, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 331,84 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі аналізу поданих доказів, враховуючи клопотання відповідача про зменшення пені на 90 % з посиланням на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного бюджету, та всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, а також те, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права та про зменшення пені на 20% (такої позиції дотримується ВГСУ в постанові від 14.02.13 р. у справі № 17/5014/1703/2012) та стягнути з відповідача 8954,94 грн. пені.

В стягненні 2238,74 грн. пені слід відмовити.

Щодо задоволення клопотання відповідача про надання дозволу користуватися захищеними видатками Бюджету, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 24.10.2011 N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України), не є господарськими; до відповідних відносин не застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу). Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України.

Отже у господарського суду Харківської області відсутні правові підстави до задоволення вищевказаного клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526 ЦК України, ст. 233, 5, 6 статті 306 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, рах. № 35217001000219 в УДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 07923280 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 2, рах. № 26005124944001 в ПАТ "КБ"Надра" м. Київ, МФО 380764, код 03359500) 27352,47 грн. заборгованості, 8954,94 грн. пені, 2217,43 грн. 3% річних, 1208,98 грн. інфляційних витрат та 1720,50 грн. судового збору.

В стягненні 2238,74 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.05.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.