Рішення № 31368838, 14.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2013 р. Справа № 918/419/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Шандалюк О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (далі КП «Теплотранссервіс»), м. Рівне

до відповідача Приватного підприємства (далі ПП) «Інжбудкомплект», м. Рівне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Державної фінансової інспекції в Рівненській області, м. Рівне

про стягнення в сумі 2 050 грн. 06 коп.

представники:

від позивача - 16.04.2013р., 14.05.2013р. - Бондар Ю.М, Ромашко О.Є.- представники;

від відповідача - 16.04.2013р. - Казаков В.С. - директор, Федорова Т.В. - заступник директора, 14.05.2013р. - Федорова Т.В. - заступник директора;

від третьої особи - 16.04.2013р. - Басараба О.А. - начальник відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг, Полюхович Л.С. - представник, 14.05.2013р. - Полюхович Л.С. - представник.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 27, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

Обставини справи.

КП «Теплотранссервіс» звернулося до господарського суду з позовом до ПП «Інжбудкомплект» про стягнення 2050,06 грн. заборгованості по відшкодуванню сплати по земельному податку.

Позовні вимоги мотивовані тим зокрема, що 01.12.2007 р. між ПП «Інжбудкомплект» та КП «Теплотранссервіс» було укладено додатковий договір до договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.12.1998 р., у відповідності до якого КП «Теплотранссервіс» (орендодавець) передало, а ПП «Інжбудкомплект» (орендар) прийняло в строкове платне користування нерухоме майно за адресою: м. Рівне. вул. Студентська, 14-б, а саме: частину нежитлового приміщення ЦТП, загальною площею 134,6 м. кв. (частина 1). 15.04.2008 р. між КП «Теплотранссервіс» та ПП «Інжбудкомплект» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 464/ТС від 15.04.2008 р. у відповідності до якого КП «Теплотранссервіс» (орендодавець) передало, а ПП «Інжбудкомплект» (орендар) прийняло в строкове платне користування, нерухоме майно за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 14-б, а саме: частину нежитлового приміщення ЦТП, загальною площею 219,4 м. кв. (частина 2). Відповідно до п.7.9 договору від 01.12.2007 р. та п.7.10 договору від 15.04.2008 р. - питання землекористування, сплати орендної плати за землю та земельного податку вирішується орендарем у встановленому законодавством порядку. Площа земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 14-б, за яку орендарю потрібно відшкодувати земельний податок, визначена пропорційно орендованої площі і становить 320 кв м. Однак, відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, а саме: не сплачує платежі по відшкодуванню по сплаті земельного податку. Внаслідок чого, за станом на 25.03.2013 р. за ним утворилась заборгованість по відшкодуванню сплати по земельному податку за 2010 р. у розмірі 2050,06 грн. Окрім того, позивач відзначив, що обов'язок ПП «Інжбудкомплект» по відшкодуванню сплати по земельному податку за 2010 р. підтверджено і в акті Держфінінспекції в Рівненській області № 17-05-06/65 від 15.08.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 09.04.2013 р. Також, у судовому засіданні 16.04.2013 р. було оголошено перерву до 14.05.2013 р.

Ухвалою суду від 09.04.2013 р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Державну фінансову інспекцію в Рівненській області та викликано у судове засідання компетентного представника фінансової інспекції для дачі пояснень по суті справи начальника відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг - Басараба О.А.

5 квітня 2013 року представником відповідача подано суду відзив на позовну заяву від 05.04.2013 р. № 5 (вхідний номер канцелярії суду 5392/13) в якому відповідач вимоги позивача, викладені в позовній заяві, визнає частково на суму 172,49 грн. за період з 28.03.2010 р. по 28.04.2010 р.; просить суд застосувати позовну давність, строк якої сплив до позовних вимог за період з 01.01.2010 р. по 28.03.2010 р. та відмовити в позові в цій частині; а також просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення коштів по відшкодуванню сплати земельного податку за період з 29.04.2010 р. до 31.12.2010 р., оскільки відповідач набув права власності на попередньо орендований об'єкт нерухомості за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 14-б, загальною площею 354 м. кв. і з 29.04.2010 р. самостійно сплачує земельний податок за земельну ділянку. Яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 14-б, загальною площею 317 кв. м. Окрім того, відповідачем відзначено зокрема, що під час дії договорів оренди № 464/ТС від 15.04.2008 р. та додаткового договору оренди від 15.12.1998 р., а саме: до 29.04.2010 р. (термін дії договорів) орендодавцем в щомісячних розрахунках орендної плати суми земельного податку не нараховувались та не виставлялись до оплати, що підтверджується, як приклад, розрахунком орендної плати за січень 2010 р. З орендодавцем окремого договору про відшкодування земельного податку не укладалось, а також пропозицій по укладенню такого договору не надходило. Також, ПП «Інжбудкомплект» зазначило, що в розрахунку суми заборгованості, наданому позивачем в додатках до позовної заяви, неправильно вказана площа земельної ділянки: 320 кв. м., замість 317 кв. м. (п.1.1 договору купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 14-б,від 29.03.2010 р.

У судовому засіданні 16.04.2013 р. начальник відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Державної фінансової інспекції у Рівненській області Басараба О.А. на виконання вимог ухвали суду дала усні пояснення, які також відображені у письмових поясненнях від 13.05.2013 р., поданих суду 14.05.2013 р. Відповідно до вищезгаданих пояснень ревізію на КП «Теплотранссервіс» проведено на підставі документів, наданих підприємством для ревізійної групи. В період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. для КП «Теплотранссервіс» орендарем ПП «Інжбудкомплект» не проводилось відшкодування вартості сплаченого підприємством земельного податку пропорційно зайнятій площі на загальну суму 2050,06 грн., у зв'язку з тим, що КП «Теплотранссервіс» вказана сума не виставлялась до оплати для орендаря, відповідно, на розрахунки з орендарями не відносилась, та по даних бухгалтерського обліку підприємства не відображалась, чим порушено вимоги ст.797 ЦК України, ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У ході проведення ревізії КП «Теплотранссервіс» здійснений розрахунок вартості відшкодування земельного податку за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010р. для орендаря, відповідно до якого сума сплаченого підприємством земельного податку за ПП «Інжбудкомплект» за 2010 рік становить 2050,06 грн.

Також, у процесі розгляду справи відповідачем подано суду 29.04.2012 р. письмові пояснення вих. № 10 від 29.04.2013 р. в яких відповідач з посиланням на додаткові докази обґрунтував свою правову позицію.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу в судовому засіданні, суд встановив наступне.

1 грудня 2007 року між ПП «Інжбудкомплект» та КП «Теплотранссервіс» було укладено додатковий договір (а.с.а.с.18-19) до договору оренди частини нежитлового приміщення від 15.12.1998 р. (а.с.а.с.16-17), у відповідності до якого КП «Теплотранссервіс» (орендодавець) передало, а ПП «Інжбудкомплект» (орендар) прийняло в строкове платне користування нерухоме майно за адресою: м. Рівне. вул. Студентська, 14-б, а саме: частину нежитлового приміщення ЦТП, загальною площею 134,6 м. кв.

15 квітня 2008 року між КП «Теплотранссервіс» та ПП «Інжбудкомплект» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 464/ТС від 15.04.2008 р. (а.с.а.с.10-13) у відповідності до якого КП «Теплотранссервіс» (орендодавець) передало, а ПП «Інжбудкомплект» (орендар) прийняло в строкове платне користування, нерухоме майно за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 14-б, а саме: частину нежитлового приміщення ЦТП, загальною площею 219,4 м. кв.

Орендоване приміщення по договору було передано відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна згідно договору оренди № 464/ТС від 15 квітня 2008 р. (а.с.14).

Відповідно до п.7.9 договору від 01.12.2007 р. та п.7.10 договору від 15.04.2008 р. - питання землекористування, сплати орендної плати за землю та земельного податку вирішується орендарем у встановленому законодавством порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, підтверджується Актом ревізії Державної фінансової інспекції у Рівненській області від 15.08.2012 р. № 15-05-06/65 та не заперечується сторонами у справі, у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. для КП «Теплотранссервіс» орендарем ПП «Інжбудкомплект» не проводилось відшкодування вартості сплаченого підприємством земельного податку пропорційно зайнятій площі на загальну суму 2050,06 грн., у зв'язку з тим, що КП «Теплотранссервіс» вказана сума не виставлялась до оплати для орендаря, відповідно, на розрахунки з орендарями не відносилась, та по даних бухгалтерського обліку позивача не відображалась.

Отже, лише за наслідками проведеної Державної фінансової інспекції у Рівненській області ревізії, позивач виставив відповідачу суму 2050,06 грн. на відшкодування вартості сплаченого позивачем земельного податку пропорційно зайнятій площі.

Окрім того, з матеріалів справи, зокрема з розрахунку позивача земельного податку по ділянках КП РМР «Теплотрансервіс» за 2010 рік (а.с.а.с.156-158) вбачається, що сума земельного податку по земельній ділянці, на якій розташована будівля, що орендувалась відповідачем, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Студентська. 14-б, становить 1708,38 грн. Проте, позивач, що також підтверджується поясненнями представника у судовому засіданні, просить стягнути з відповідача суму земельного податку з врахуванням податку на додану вартість, що разом становить 2050,06 грн., оскільки позивач відобразив цю суму у бухгалтерському та податковому обліку як надану послугу, на яку нараховується податок на додану вартість.

Також, у цьому розрахунку позивач зазначив площу земельної ділянки 320 кв. м., однак як вбачається з довідки Управління Держкомзему у місті Рівному від 18.02.2010 р. № 02-17/11092 (є в матеріалах справи) площа вищезгаданої земельної ділянки становить 317 кв. м.

Щодо позовних вимог в частині стягнення відшкодування земельного податку за період з 01.01.2010 р. по 28.03.2010 р. то суд відзначає наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 5 статті 762 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 19 «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна; у разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Відповідно до частини 3 статті 19 «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до пп.269.1.2 п.269.1. ст.269 Податкового кодексу України платниками податку на землю є землекористувачі. Пунктом 14.1.73. ПКУ визначено, що землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Частиною 1 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті Цивільного кодексу України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності. (Поставна Верховного Суду України від 25.03.2003 р. № 3-275к03).

З вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню сплати по земельному податку за період з 01.01.2010 р. по 28.03.2010 р. у розмірі 512,51 грн. (2050,06 грн./12 міс. х 3 міс.) є підставними і підтверджуються матеріалами справи, однак суд відмовляє у їх задоволенні з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, і, відповідно заявленням відповідачем про застосування позовної давності.

Щодо позовних вимог в частині стягнення відшкодування земельного податку за період з 28.03.2010 р. по 28.04.2010 р., що становить відповідно 170,84 грн. (2050,06 грн./12 міс.), то провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, з огляду на визнання відповідачем позовних вимог в цій частині та сплати цих коштів у процесі розгляду справи (платіжне доручення № 89 від 05.04.2013 р.).

Щодо позовних вимог в частині стягнення відшкодування земельного податку за період з 29.04.2010 р. по 31.12.2010 р., що відповідно становить 1366,71 грн. (2050,06 грн./12 міс. х 8 міс.) то суд відзначає наступне.

29 березня 2010 року між Управлінням комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (продавець) та ПП «Інжбудкомплект» (покупець) укладено договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна (нежитлове приміщення), який посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за № 2266, зареєстрований в Управлінні комунальною власністю 29.03.2010 р., зареєстрована в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.05.2010 р. (а.с.46).

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу продавець зобов'язується продати покупцю нежитлову двоповерхову цегляну окремо розташовану будівлю - будівлю центрального теплового пункту, загальною площею 354 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Студентська, 14б, що розміщена на земельній ділянці загальною площею 317 кв. м., якій присвоєно кадастровий номер № 5610100000:01:050:0248.

На підставі цього договору відповідач набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельній ділянці, відшкодування по сплаті земельного податку за яку позивач просить стягнути з відповідача.

Право власності на нерухоме майно також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.05.2010 р. № 26179746 (а.с.98).

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту укладення договору купівлі-продажу орендованого нерухомого майна, відповідач самостійно розраховував і сплачував земельний податок за 2010 рік, починаючи з 29.04.2010 р., що підтверджується податковим розрахунком земельного податку на 2010 рік (а.с.47) та платіжними дорученнями (а.с.а.с.48-51).

Згідно з ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Отже з вищенаведеного вбачається, що у відповідача у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно виник обов'язок сплатити земельний податок за користування земельною ділянкою на якій це майно знаходиться, що і було зроблено відповідачем.

Посилання позивача на те зокрема, що йому не було відомо про факт викупу відповідачем орендованого приміщення є безпідставними і спростовуються листом Управління комунальною власністю Рівненської міської ради від 28.04.2010 р. № 08-252, адресованим позивачу про укладення з відповідачем договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.03.2010 р. (як додатки до цього листа були долучені копія рішення Рівненської міської ради № 2788 від 01.10.2009 р. «Про приватизацію нежитлового приміщення за адресою м. Рівне, вул. Студентська, 14-б» та копія договору купівлі-продажу, а.с.167); листом відповідача від 21.04.2010 р. вих.№ 85, адресованого позивачу (є в матеріалах справи); актом приймання-передачі будівлі від 29 квітня 2010 року, підписаним зокрема представниками як позивача, так і відповідача (є в матеріалах справи); актом № 2 прийому передачі основних засобів від 29 квітня 2010 року (є в матеріалах справи).

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, сам по собі факт сплати позивачем земельного податку на підставі акту Державної фінансової інспекції, не дає підстав для достовірного висновку про необхідність відшкодування цієї суми за рахунок відповідача, оскільки, відповідачем у цьому випадку не було порушено норм законодавства, які регулюють сплату земельного податку, і, відповідно, відповідач самостійно сплачував земельний податок, обов'язок сплати якого у нього виник після набуття права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

Окрім того, слід відзначити, що відповідно до довідки Контрольно-ревізійного управління зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та взаєморозрахунків з Комунальним підприємством «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради в Приватному підприємстві «Інжбудкомплект» від 13.05.2011 р. № 17-05-08/97 (є в матеріалах справи) не було встановлено порушень порядку повноти та правильності нарахування та оплати орендної плати за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2010 р. Також, у довідці було зафіксовано факт купівлі орендованого майна по вул. Студентській, 14-б і встановлено, що за станом на 31.12.2010 р. по даних бухгалтерського обліку ПП «Інжбудкомплект» по субрахунку 685 «розрахунки з різними дебіторами та кредиторами» відсутня заборгованість по розрахунках з КП «Теплотранссервіс».

З вищенаведеного вбачається, що третьою особою при здійсненні ревізії позивача не було враховано даних довідки зустрічної перевірки відповідача, яка була здійснена право попередником третьої особи.

Також, слід відзначити, що факт сплати позивачем земельного податку по земельній ділянці, за яку вже сплатив земельний податок відповідач, тобто факт помилкової (зайвої) сплати земельного податку позивачем може бути підставою для коригування позивачем сплати земельного податку, зарахування у майбутні періоди, проте у будь-якому випадку не є підставою для стягнення цих коштів з відповідача (відшкодування земельного податку за рахунок відповідача).

Згідно зі ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.43, 32-34, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 170,84 грн.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 21 травня 2013 року.

Суддя Трускавецький В. П.