Ухвала суду № 31368438, 25.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/81425/12

№ К/9991/81425/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «ЛЮГ»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а-1670/3557/12 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «ЛЮГ»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства (ПП) «Люг» про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2011 № 0003812306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1861001,50 грн., встановлених статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95).

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі факти перевищення позивачем в періоди часу в межах з 21.08.2009 по 25.08.2009 та з 05.10.2009 по 10.10.2009 ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 205500,75 грн. та не оприбуткування в касу готівки в сумі 290000,00 грн., отриманої 13.08.2010.

У касаційній скарзі ПП «Люг» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини 1 ст. 250 Господарського кодексу України (ГК), пунктів 2.5, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/1-320 (далі - Положення № 637).

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для застосування до ПП «Люг» штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.11.2011 № 8704/23-5/32120831, про порушення підприємством пунктів 2.7, 2.8, 5.2, 5.9 Положення внаслідок перевищення 21.08.2009 - 25.08.2009, 05.10.2009 - 10.10.2009 ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 205500,75 грн. та пунктів 2.6, 4.2 цього Положення - внаслідок не оприбуткування 13.08.2010 в касу підприємства готівки в сумі 290000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт вчинення позивачем зазначених порушень доведений в судовому процесі, штрафні санкції накладені на підставі та в межах санкцій, встановлених статтею 1 Указу № 436/95, а також з дотриманням правил статті 250 ГК щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

З таким висновком, однак, не можна погодитися в повній мірі.

Відповідно до абзацу пункту 2.7 Положення № 637 виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів (пункт 2.8 цього Положення).

Встановивши, що ПП «Люг» не було встановлено ліміт готівки каси відповідно до вимог пунктів 5.2, 5.3 Положення № 637, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про перевищення ліміту готівки каси на загальну суму 205500,75 грн., що відповідає загальній сумі готівки згідно із записами в касовій книзі підприємства за 21.08.2009 - 25.08.2009, 05.10.2009 - 10.10.2009.

Штрафні санкції, які встановлені статтею 1 Указу № 436/95 за порушення норм пункту 2.7, 2.8 Положення № 637, є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки підпадають під визначення цих санкцій згідно зі статтею 238 ГК.

Частиною 1 ст. 250 цього Кодексу встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 цієї статті, якою ця стаття доповнена Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI, із сфери її дії виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Відхиляючи доводи позивача, що штрафні санкції за порушення норм пунктів 2.7, 2.8 Положення № 637 до нього застосовані за межами строків давності, встановлених частиною 1 ст. 250 ГК, суд виходив з того, що на ці штрафні санкції зазначені строки не поширюються у силу норми частини 2 цієї статті. Разом з тим, такий висновок суд зробив без врахування того, що Закон України від 02.12.2010 р. № 2756-VI набрав чинності з 1 січня 2011 року і не має зворотної сили, оскільки посилює режим юридичної відповідальності, а з дат вчинення позивачем порушень (21.08.2009 - 10.10.2009) до дати набрання цим Законом чинності строки, встановлені частиною 1 ст. 250 ГК, які до 1 січня 2011 року поширювались на такі правопорушення, збігли.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Обставинами, які могли б свідчити про не оприбуткування готівки в касу, можуть бути виявлення під час перевірки підприємства готівки, яка не внесена до касової книги; касових ордерів чи квитанцій до них про прийняття (видачу) готівки чи здавання готівки в банк, суми якої не значаться в касовій книзі.

Визнаючи факт не оприбуткування позивачем готівки в сумі 290000,00 грн. встановленим, суд виходив з того, що 13.08.2009 готівка в цій сумі була здана підприємством в касу банка, тоді як в касовій книзі вона не була облікована. Такий висновок суд зробив на підставі оцінки виписки за особовим рахунком ПП «Люг» відділення № 460 в м. Полтаві АТ «УкрСиббанк» за 13.08.2009, якою зафіксовано надходження готівкових коштів від ПП «Люг» по касовому символу 32 - позика в сумі 290000,00 грн. через ОСОБА_2 (а.с.98). Заперечуючи факт надходження готівки, позивач посилався на те, що грошові кошти в цій сумі на підставі договору позики ОСОБА_2 безпосередньо вніс в касу банку із зарахуванням грошовим переказом на рахунок ПП «Люг».

Як свідчать приєднані до справи копії касової книги, прибуткових касових ордерів та виписок за особовим рахунком ПП «Люг», відкритим відділенням № 460 в м. Полтаві АТ «УкрСиббанк», на підприємство неодноразово надходили грошові кошти готівкою від ОСОБА_2 як позика. В усіх випадках, крім суми 290000,00 грн., на суму отриманої позики виписувався прибутковий касовий ордер, готівка обліковувалась в касовій книзі і здавалась в банк. При цьому виписки за особовим рахунком неоднозначно відтворюють зміст операції щодо надходження готівки на рахунок підприємства. Так, у виписці за 09.02.2010 зазначено: «Позика від ОСОБА_2 Приватне підприємство «Люг», кас. символ 32, 35000,00 грн.». (а.с. 90). Аналогічним є і запис у виписці за 30.12.2009 (а.с. 89). У той же час, в касовій книзі за 08.02.2010 вказана у виписці сума облікована на підставі касового ордеру № 13 від 08.02.2009 (а.с. 145), що спростовує висновок, який випливає із змісту виписки за 09.02.2009, що замовником переказу був ОСОБА_2

До справи приєднано копію листа Полтавського РУ АТ «УкрСиббанк» від 01.08.2012, направленого на адресу ОСОБА_2 як відповідь на його звернення від 31.07.2012 про видачу копій квитанцій, які видавались банком при переказі коштів на рахунок ПП «Люг» як позики в період з 30.12.2009 по 20.06.2011 з повідомленням, що необхідність часу для вилучення документів з архіву (а.с. 186).

Під час апеляційного перегляду справи позивач просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 2/1622/5161/2012, провадження в якій відкрито Октябрським районним судом м. Полтави за позовною заявою ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити дії (а.с. 258). Оскільки позивач посилався на те, що зазначений позов ОСОБА_2 обумовлений запереченням ним факту внесення грошових коштів в сумі 290000,00 грн. в банк ПП «Люг», суду слід було з'ясувати, чи розглянута вказана цивільна справа з огляду на можливість встановлення судом в цій справі фактів, які будуть мати значення для вирішення спору, що є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Необхідність більш детальної перевірки доводів позивача, що грошові кошти в сумі 290000,00 грн. перераховані банком за грошовим переказом ОСОБА_2, обумовлена і тим, що згідно з договором № 18/12 від 08.02.2009 про надання безвідсоткової позики, укладеним між ОСОБА_2 та ПП «Люг», позика надається в готівковому або безготівковому вигляді (а.с. 38).

Відповідно до абзацу шостого пункту 1.4 ст. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976) безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене оцінка доказів судами попередніх інстанцій не може бути визнана правильною, оскільки зроблена без оцінки інших доказів, які приєднані до справи і наявність яких вимагала більш детальної перевірки доводів позивача щодо виду розрахунків між ним і ОСОБА_2 при наданні позики в сумі 290000,00 грн.

Згідно з частиною 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи зазначені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені законом процесуальні засоби для всебічного, повного встановлення обставин справи та в залежності встановленого і у відповідності до норм матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ЛЮГ» задовольнити частково, скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2012, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак