Ухвала суду № 31368404, 15.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2013 р. м. Київ К-43033/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року

у справі № 2а-637/10/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнер»

до 1. Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції,

2. Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення податку на додану вартість та відсотків на його несвоєчасне відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнер» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області (далі - відповідач-2) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2010 року № 0000052350/0; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Корнер» суми податку на додану вартість у розмірі 39520,00 грн. за серпень 2009 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Корнер» 1345,09 грн. відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року (в редакції змін до позову від 26 травня 2010 року за вих. № 26/05/2010).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ № 0000052350/0 від 06 квітня 2010 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Корнер» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 13334,60 грн. Присуджено позивачеві з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 133,46 грн. та 3,40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Олександрійська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Корнер» подало до Олександрійської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року, у якій підприємство звітувало з наступними показниками: усього податкових зобов'язань - 30805,00 грн. (рядок 9), усього податкового кредиту - 32751,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту склала від'ємне значення - 1946,00 грн. (рядок 18.2), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду - 41826,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 41826,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку - 41826,00 грн. (рядок 25.1). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування (т.1 арк. справи 8-12).

Олександрійська ОДПІ провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корнер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 331/2350/20634056 від 27 жовтня 2009 року (т.1 арк. справи 14-20).

У висновках акта перевірки податковим органом було вказано, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року у розмірі 39520,00 грн., що пов'язано з дослідженням ланцюга постачання.

Також, Олександрійською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Корнер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, за результатами проведених контрольно-перевірочних заходів щодо відслідкування ланцюга постачання сировини, за результатами якої складений акт № 155/2350/20634056 від 22 березня 2010 року (т.1 арк. справи 55-62).

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення ТОВ «Корнер» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року на 13334,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту у липні 2009 року суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Автотехпром», яке відмовило податковому органу у наданні відомостей щодо калькуляції на виробництво натрієво-гуматного реагенту, з урахуванням того, що постачальник контрагента позивача - ПП «Трансоптимус», яке було визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Одеської області від 01 грудня 2009 року у справі № 7/481-09-5639, у ухвалою Господарського суду Одеської області від 28 січня 2010 року юридичну особу «Трансоптимус» було припинено.

06 квітня 2010 року Олександрійська ОДПІ на підставі акта перевірки №155/2350/20634056 від 22 березня 2010 року згідно підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000052350/0 про зменшення ТОВ «Корнер» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за серпень 2009 року на 13334,60 грн.

Разом з цим, довідкою від 12 квітня 2010 року № 2р Олександрійська ОДПІ підтвердила суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Корнер» за серпень 2009 року у розмірі 26050,40 грн. та подала до відповідного органу Державного казначейства України висновки про на проведення відшкодування позивачу зазначеної суми (т.1 арк. справи 154, 167, 179-185, 209-214).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року на 13334,60 грн. є безпідставним, оскільки ТОВ «Корнер» правомірно включило до складу податкового кредиту липня 2009 року суму податку на додану вартість за операцією з придбання у ТОВ «Автотехпром» натрієво-гуматного реагенту вартістю 285012,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 47502,00 грн.), яке є належним чином зареєстрованою юридичною особою та перебуває на податковому обліку, а несплата податку продавцем чи іншою особою у ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року у сумі 13334,60 грн. є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт оплати вартості придбаного позивачем у ТОВ «Автотехпром» натрієво-гуматного реагенту податковим органом не заперечувався, з урахуванням того, що в подальшому придбані позивачем у зазначеного товариства товарно-матеріальні цінності були експортовані ТОВ «Корнер» за межі митної території України, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами (т.1 арк. справи 201-206).

Твердження Олександрійської ОДПІ про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету усіма суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент покупця не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на 13334,60 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

За приписами підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану за серпень 2009 року на 13334,60 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та наявність підстав для стягнення на користь позивача вказаної суми.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Олександрійської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна