Постанова № 313683, 08.12.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08" грудня 2006 р.

Справа № 14/175

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., 08.12.2006 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №14\175

за позовом заявою Приватного підприємства „Домострой” (далі по тексту – ПП „Домострой”), м. Олександрія

до відповідача Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – ОДПІ), м. Кіровоград

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.

Представники сторін:

від позивача – Баранова І.О., довіреність №35\1 від 09.07.2006 р.

від відповідача - Гладковська О.С., довіреність №34 від 19.04.2006 р.

від відповідача - Рева О.С., довіреність №21 від 21.05.2006 р.

від відповідача - Гребенюк А.В., довіреність №125 від 15.11.2006 р.

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ №0001822310\0 від 05.12.2005 р., №0001822310\1 від 26.01.2006 р., №0000142310\0 від 26.01.2006 р., №0000142310\1 від 16.03.2006 р., №0001822310\2 від 17.03.2006 р.

Позивачем 06.12.2006 року подано доповнення до позовної заяви, згідно якої позивач просить визнати недійсними податкові повідомленя - рішення Кіровоградської ОДПІ № 0001822310/0 від 05.12.2005 р., № 001822310/1 від 26.01.2006 р., № 0001822310/2 від 17.03.12006 р.

Позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а підприємство мало всі правові підстави для включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення на валові витрати вартості отриманих від ПП „Продмаркет” та використаних у власній господарської діяльності будівельних матеріалів.

Позивач зазначає, що придбання товарів у вказаного підприємства згідно з договором №11 від 03.04.2004 р. підтверджені відповідними розрахунковими документами, сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту відповідно до пункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Позивач звертає увагу суду, що у відповідності до підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається виключно продавцем товарів, тобто без будь-якої участі покупця. При цьому перевірка правильності складання податкової накладної в обов”язки покупця ні Законом, ні Порядком, ні будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачена. Тобто, відповідальність щодо правомірності та повноти оформлення податкової накладної Законом покладається виключно на особу, яка надала податкову накладну. При проведенні бартерної операції з підприємством ПП „Продмаркет” позивачем були отримані усі первинні документи для підтвердження записів бухгалтерського обліку, а саме - накладні, податкові накладні, копія свідоцтва платника податку на додану вартість, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, дана операція відображена у податковому і бухгалтерському обліку, тобто підприємством виконані всі зазначені Законом умови щодо права на відшкодування податку на додану вартість.

Посилання осіб, що здійснювали перевірку, лише на повідомлення податкової міліції про скасування реєстрації ПП „Продмаркет” Крюківським райсудом м. Кременчука Полтавської області, вважає позивач, є недостатнім, так як не надає доказу, що свідоцтво платника податку продавця було своєчасно анульоване податковим органом.

Позивач стверджує, що підприємство не повинно нести відповідальність за прорахунки і недбале виконання вимог діючого законодавства про оподаткування відповідними посадовими особами податкового органу.

ДПІ у м. Кіровограді заперечує проти позову та просить суд при повному та об’єктивному розгляді справи в задоволенні позовних вимог ПП „Домострой-С” відмовити.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалістами Кіровоградської ОДПІ проведено планову документальну перевірку ПП „Домострой_С” щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2005 р., про що складено акт перевірки від 23.11.2005 р. №159\23-1\31472292.

Перевіркою правильності нарахування та сплати податку на додану вартість встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, що стало підставою для донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість за 2004 рік на суму 81 407,77 грн., у тому числі за лютий - 1 426,60 грн., квітень – 18 333,33 грн., травень – 19 077,17 грн., липень – 18 322,67 грн., серпень – 20 888,00 грн., вересень – 3 360,00 грн.

При перевірці правильності визначення підприємством податкового кредиту встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від постачальника товарів (робіт, послуг) ПП „Продмаркет” (с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області) на загальну суму 79 981,17 грн., які підписані від імені П”янкова С.В.

Рішенням Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 28.04.2005 р. було визнано недійсними установчі документи ПП „Продмаркет” з моменту їх реєстрації, так як підприємство було зареєстровано невідомими особами обманним шляхом на ім”я П”янкова С.В., після реєстрації господарську діяльність не здійснювало, за юридичною адресою не знаходилося. Рішенням суду встановлено непричетність П”янкова С.В. до створення, реєстрації та діяльності ПП „Продмаркет”.

Згідно з актом Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 07.06.2005 р. №194 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Свідоцтво приватного підприємства „Продмаркет” №23704235, індивідуальний податковий номер 325624916031 анульовано з моменту видачі – 05.02.2004 року.

Перевіркою також встановлено, що відповідно до угоди про надання послуг №15 від 02.02.2004 р. ПП „Проммаш” надає позивачу екскаватор ЄО4121, кран КС-3575, самоскид КАМАЗ – 5511 для виконання будівельних робіт в м. Полтава в період з 01.02.2004 р. по 29.02.2004 р. Згідно з актом виконаних робіт (надання послуг) №4 без дати позивачу надано послуги ПП „Проммаш”, м. Кременчук на загальну суму 36 822,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 6 137,00 грн. При цьому відповідно до актів прийому виконаних робіт згідно з договором №2296 від 28.10.2003 р., укладеним з ВАТ „Полтаваобленерго” виконано ремонтних робіт будівлі Новосанжарської РЕС на загальну суму 216 587,00 грн., у тому числі вартість експлуатації машин та механізмів 17 308,00 грн. Власними силами виконано робіт на загальну суму 53 352,00 грн., у тому числі вартість експлуатації машин і механізмів 7 133,00 грн.

В акті перевірки зроблено висновок, що із загальної суми вказаних послуг до складу валових витрат не відносяться послуги у сумі 23 552,00 грн.(36 822,00 – 6 137,00 грн. – 7 133,00) та констатовано, що підприємством віднесено до податкового кредиту лютого 2004 року суму податку на додану вартість в розмірі 6 137,00 грн. по податковій накладній №24\02 від 23.02.2004 р.

В зв’язку з чим порушено норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та завищено податковий кредит за лютий 2004 року на 1 426,00 грн. та занижено податок на додану вартість за лютий 2004 року на 1 426,00 грн.

На підставі акту перевірки №159\23-1\31472292 від 23.11.2005 року Кіровоградської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001822310\0 від 05.12.2005 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 122 111,65 грн., в тому числі 81 407,77 грн. основного платежу та 40 703,88 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись з рішенням Кіровоградської ОДПІ, позивач оскаржив його в процедурі адміністративного узгодження.

В процесі розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0001822310\0 від 05.12.2005 р. встановлено, що при визначенні податкового зобов’язання з податку на додану вартість щодо наданих послуг ПП „Проммаш” вартість яких у сумі 23 552,00 грн., за твердженням перевіряючих, не відноситься до складу валових витрат, в акті перевірки допущені неточності. В зв’язку з чим в рішенні від 25.01.2006 р. про результати розгляду первинної скарги позивача зазначено, що податок на додану вартість з вказаної суми , включений до складу податкового кредиту становить 4 710,40 грн.(23 552,00 х 20%), ПП „Домострой-С” у порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у лютому 2004 року завищено податковий кредит на загальну суму 4 710,40 грн. В зв’язку з чим підприємству за наслідками розгляду первинної скарги донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3 283,80 грн.(4 710,40 – 1 426,60) та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 641,90 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на первинному рівні Кіровоградської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2006 р. №0001822310\1 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 122 111,65 грн., в тому числі 81 407,77 грн. основного платежу та 40 703,88 грн. штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення-рішення від 26.01.2006 р. №0000142310\0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 4 925,70 грн., в тому числі 3 283,80 грн. основного платежу та 1 641,90 грн. штрафної (фінансової) санкції.

ДПА у Кіровоградської області спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх визнати недійсними.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 7.1,7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа - продавець, зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов’язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти й передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення зазначеної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, визначеному наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за №233\2037 (далі по тексту – Порядок) платник податку (продавець) зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками всі без винятку реквізити стосовно проведеної операції.

Відсутність (не заповнення) хоча б одного реквізиту в податковій накладній позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вищенаведеним вимогам Закону.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від постачальника товарів (робіт, послуг) ПП „Продмаркет” (с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області) на загальну суму 79 981,17 грн., які підписані від імені П”янкова С.В.

Рішенням Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 28.04.2005 р. визнано недійсними установчі документи ПП „Продмаркет” з моменту їх реєстрації, так як підприємство було зареєстровано невідомими особами обманним шляхом на ім”я П”янкова С.В., після реєстрації господарську діяльність не здійснювало, за юридичною адресою не знаходилося.

Рішенням суду встановлено непричетність П”янкова С.В. до створення, реєстрації та діяльності ПП „Продмаркет”.

Згідно з актом Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 07.06.2005 р. №194 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Свідоцтво приватного підприємства „Продмаркет” №23704235, індивідуальний податковий номер 325624916031 анульовано з моменту видачі – 05.02.2004 року.

Наведене свідчить, що податкові накладні, видані ПП „Продмаркет” складені та підписані особою, яка не належала до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку, а тому податковий орган мав підстави для висновку про порушення позивачем підпунктів 7.4.1,7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункт 18 Порядку при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2004 року.

Крім того, норма підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” крім обов’язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а саме здійснення операцій з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, передбачає обов’язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 цього Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України „Про податок на додану вартість” зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (пункт 1.3 статті 1 Закону).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом України „Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою - сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що продавець ПП „Продмаркет”, якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість та яке і повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, податку до бюджету не сплачувало.

Даний факт підтверджує вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.10.2005 р. за обвинуваченням Черниша Ю.М. в скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 366 КК України.

В судовому засіданні позивач наполягав, що при проведенні перевірки податковим органом на підприємстві були відсутні оригінали первинних бухгалтерських документів, в тому числі податкових накладних, виданих ПП „Продмаркет”, отже висновки в акті перевірки є безпідставними.

При цьому слід зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які зауваження ПП „Домострой-С” щодо порушень, допущених працівниками податкової служби при проведенні перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з порушенням кримінальної справи та на виконання окремого доручення слідчого СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області Фокіна Е.В. старшим оперуповноваженим ОВ ГВПМ Кіровоградської ОДПІ були вилучені первинні бухгалтерські документи позивача. З пояснень відповідача вбачається, що при здійсненні виїмки представниками державної податкової служби були залишені копії цих документів, які використовувалися перевіряючими при перевірки.

Під час розгляду справи на виконання вимог ухвали господарського суду від 22.06.2006 р. Кременчуцької ОДПІ надано копії податкових накладних, які видані ПП „Продмаркет” ПП „Домострой С”, які завірені слідчим СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ в Полтавської області Фокіним Е.В.

Копії аналогічних податкових накладних знаходяться в матеріалах справи №1-495\01(т.1) по обвинуваченню Чернича Ю.М. за ст. 27 ч.3, ст.212 ч.3, ст.. 205 с.2, ст.. 366 ч.2 Кримінального кодексу України.

Господарський суд вважає за можливим в зв’язку з відсутністю оригіналів податкових накладних використовувати, як доказ по даній справі копії податкових накладних, які видані ПП „Продмаркет” ПП „Домострой”, оскільки саме дані документи слугували доказами по кримінальної справі №1-495\05, по якій винесено вирок суду, що вступив в законну силу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, в зв’язку з чим правомірним винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позову повністю.

Керуючись статтею 55, частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Здійснити заміну відповідача Кіровоградську об"єднану держану податкову інспекцію на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Кіровограді.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

С. Б. Колодій