Рішення № 31367654, 20.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" травня 2013 р. Справа № 906/554/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Т" (смт. Гребінки, Васильківський район, Київська область)

до Дочірнього підприємства агрофірма "Немиринецька" (с.Немиринці, Ружинський район, Житомирська область)

про стягнення 28924,45 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 28924,45 грн. заборгованості.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно і належним чином, про що свідчить підписана представником позивача розписка(а.с 34) та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с. 37).

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщену на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаціійно-ресурсний центр", згідно якої станом на 20.05.13р. Дочірнє підприємство агрофірма "Немиринецька" не перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

Враховуючи наявні у справі документи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ПРОФІ Т" (далі - позивач) передав ДП агрофірма "Немиринецька" (відповідач) за видатковими накладними: №149 від 03.07.12р. на суму 15009,52грн., №187 від 30.07.12р. на суму 6678,88грн., №196 від 31.07.12р. на суму 2462,08грн., №238 від 22.08.12р. на суму 14773,97грн. товар на загальну суму 14773,97грн. (а.с. 9, 12, 13, 16), тому останній повинен був сплатити його вартість .

Однак відповідач лише частково провів розрахунки, сплативши 10000,00грн., внаслідок чого сума боргу склала 28924,45грн.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу було направлено лист-вимогу про сплату заборгованості, який останнім було отримано 28.03.13р. (а.с. 7-8), однак залишено без відповіді та задоволення.

Таким чином, за даними позивача, на час звернення до суду заборгованість відповідача за переданий товар склала 28924,45грн.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник при реалізації ними прав та обов'язків у відносинах купівлі - продажу. При цьому підставою виникнення вказаних відносин став факт передачі та отримання відповідачем товару згідно вищенаведених видаткових накладних на загальну суму 14773,97грн. (а.с. 9, 12, 13, 16).

Стаття. 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем. Вказана правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.02.12р. №5002-8/481-2011 та від 21.04.2011 N 9/252-10, а також інформаційному листі від 17.07.12р. №01-06/928/2012.

Так, згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки іншого строку оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Однак, у вказані строки відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, сплативши 28.09.12р. - 10000,00грн. (а.с. 19).

Таким чином, на час розгляду справи в суді, загальна заборгованість відповідача за отриманий товар склала 28924,45грн., що також вбачається з довідки позивача (а.с.32), оскільки доказів додатково проведених розрахунків матеріали справи не містять.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 28924,45грн. основного боргу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма "Немиринецька" (13643, Житомирська обл., Ружинський р-н., с. Немиринці, код 31826128)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ Т" (08662, Київська обл., Васильківський р-н., смт. Гребінки, пров. Жовтневий, буд 3, код 36517573):

- 28924,45грн. основного боргу;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.05.13р.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам - рек. з пов. про вруч.