Рішення № 31367650, 14.05.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2013 р.Справа № 921/283/13-г/11

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", вул. Гвардійська,80, м. Київ, 03118 (поштова адреса: 04080, м.Київ, вул. Фрунзе,69).

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В", вул.Текстильна,40-А, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46010.

про стягнення заборгованості в сумі 103 020 грн. 69 коп.

За участю представників сторін

Позивача: Плескун В.В. - представник;

Відповідача: Денис А.І. - представник

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", вул. Гвардійська,80, м. Київ, 03118 (поштова адреса: 04080, м.Київ, вул. Фрунзе,69) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " Р.Е.Й.В", вул.Текстильна,40-А, м.Тернопіль про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих несвоєчасним поверненням предмету лізингу в сумі 103 020 грн. 69 коп.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 22 квітня 2013 року на 09 год. 20 хв.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 22.04.2013р. оголошено перерву до 14.05.2013р. до 09 год. 10 хв.

Відповідач у відзиві на позов просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на те, що позивачем не доведено наявності усіх ознак, які є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин; позивач не довів та не обгрунтував суму завданих збитків, крім того об'єкт лізингу повернуто у власність та володіння позивача.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права та обов'язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 29, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

08.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Р.Е.Й.В." (лізингоодержувач) була укладена лізингова угода № FL-0484-08-LV.

Згідно розділів 1 та 2 Додатку №1-ВМ-03705-0-08-48 лізингового протоколу від 08.12.2008р. (далі -додаток №1) лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу транспортний засіб (BMW X6 5.0/ kW A/T -чорний металік), вартістю станом на 08.12.2008р. 950330,00грн. не пізніше 20 робочого дня з моменту отримання першого лізингового платежу, при цьому сторони узгодили, що вибір постачальника вказаного транспортного засобу здійснено лізингоодержувачем.

Як тільки відбудеться підписання Додатку 2 до цієї лізингової угоди, транспортний засіб вважається прийнятим у лізинг на умовах даної угоди (п.2.1. договору).

Відповідно до додатку № 2 від 05.02. 2009 р. лізингодавець ТОВ "Перша лізингова компанія" надав, а лізингоодержувач ТОВ "Р.Е.Й.В" прийняв BMW X6 5.0 kW A/T -колір чорний, 2008 року, реєстраційний номер АА 8332 IE, кузов WBAFG81030LJ38596 постійне свідоцтво про реєстрацію ААС603834.

Відповідно до ст.7 ч.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п.14.1. лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння, якщо лізингоодержувач, зокрема, не сплатив один лізинговий платіж, а також штрафні санкції і інші відшкодування відповідно до додатку № 1 частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; здійснює істотне порушення угоди, яке не буде виправлене протягом 30 днів після отримання відповідної претензії лізингодавця; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

В зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Р.Е.Й.В" своїх зобов'язань за укладеною лізинговою угодою щодо своєчасної сплати лізингових платежів, на підставі ст.ст.7,10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.14.1. лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" розірвало лізингову угоду з 11.03.2011р.

10 березня 2011р. ТОВ "Перша лізингова компанія" на адресу ТОВ "Р.Е.Й. В." була надіслана вимога про повернення транспортного засобу - автомобіля BMW X6, д/н АА8332ІЕ в термін до 17.03.2011р.

Однак, відповідач у встановлений у вимозі строк не повернув транспортний засіб лізингодавцю, відповідь на вимогу не надіслав.

В порядку п. 16.1 договору, за наявності прострочення, повернення предмета лізингу здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

31 березня 2011 року за заявою ТОВ "Перша лізингова компанія" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баляс Н.П. вчинено виконавчий напис про повернення лізінгоодержувачем на користь лізингодавця вищезазначеного транспортного засобу.

У зв'язку з отриманням орієнтування на транспортний засіб, що перебуває у чужому незаконному володінні, співробітниками Державтоінспекції затримано та вилучено автомобіль BMW X6 5.0 kW A/T -колір чорний, реєстраційний номер АА 8332 IE, що підтверджується протоколом огляду та затримання транспорту №353 від 25 червня 2011 року.

З моменту закінчення у відповідача строку повернення транспортного засобу, тобто з 18.03.2011р. до моменту вилучення транспортного засобу - 25.06.2011р., минув термін, який складає повних три місяці та 7 днів.

Відповідно до ст.1 ч.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

На момент розірвання лізингової угоди вартість використання предмета лізингу за один місяць становила 34 340,23 грн.

Після розірвання лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. позивач не надавав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб у безкоштовне використання. Таким чином, за період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р. транспортний засіб - автомобіль BMW X6, д/н АА8332ІЕ неправомірно перебував у користуванні ТОВ "Р.Е.Й.В" та відповідно за даний період відповідачем не сплачувались жодні кошти за користування транспортним засобом.

У відповідності до ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

ТОВ "Р.Е.Й.В" порушило свої зобов'язання щодо своєчасного повернення ТОВ "Перша лізингова компанія" предмета лізингу, в результаті чого позивачу були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди, якою в даному випадку є лізингові платежі, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" не отримало з 18.03.2011р. по 25.06.2011р., оскільки не могло передати в лізинг транспортний засіб, оскільки даний автомобіль неправомірно утримувався відповідачем.

Вищезазначені обставини послужили підставою для звернення ТОВ "Перша лізингова компанія" до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Р.Е.Й.В" про стягнення збитків в сумі 103 020,69 грн. /три лізингових платежі/ за період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р.

Дослідивши усі обставини справи, суд встановив:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Ч. 1 та 2 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем ТОВ "Р.Е.Й.В" грошових зобов'язань за укладеною лізинговою угодою, в нього виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого рішенням господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2011 року у справі №12/67/5022-993/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й. В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль, код 24635111, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", провулок Музейний, 4, м. Київ 1, код 30436756, (поштова адреса: вул.: Фрунзе, 69, м. Київ - 27233 грн. 03коп. боргу зі сплати лізингових платежів, 272грн.33коп. в повернення сплаченого державного мита та 40грн.21коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказаним рішенням встановлено факт розірвання лізингової угоди №FL-0484-08-LV від 08 грудня 2008 року з дня отримання лізінгоодержувачем відмови від договору, якою є вимога про повернення транспортного засобу, тобто з 11 березня 2011 року.

В задоволенні вимог про стягнення лізингових платежів за період з 12 березня 2011 року (дати припинення дії лізингової угоди) по 25 червня 2011 року (дати вилучення автомобіля) відмовлено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р., Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." (вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, код 24635111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (вул. Гвардійська, 80, м. Київ, код 30436756) 206041,38 грн. неустойки, 4120,83 грн. судового збору.

Постановою Верховного суду України від 18.12.2012р. постанову Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011 скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. рішення господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. по справі № 6/104/5022-1679/2011 скасовано; прийнято рішення, яким в позові відмовлено.

Згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова позивача від договору є вчиненою з моменту, коли відповідач довідався або міг довідатись про таку відмову, тому враховуючи ч. 3 ст. 651 ЦК України, лізингова угода №FL-0484-08-LV від 08 грудня 2008 року є розірваною з 11.03.2011 р.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг", ст.530 Цивільного кодексу України у Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30а, м. Тернопіль, виник обов'язок з повернення предмету лізингу протягом семи днів з момент у отримання вимоги, тобто до 18.03.2011р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." була надіслана вимога про сплату збитків, завданих несвоєчасним поверненням транспортного засобу в сумі 103 030,69 грн. за період з 18 березня 2011р. по 25 червня 2011р. включно /три лізингових платежі/ в термін до 08.03.2013р.

У відповідності до ст.10 п. 6. ч. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Господарським судом враховуються положення статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В силу вимог статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, як відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно приписів статей 224, 225 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок довести належним та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вказаних вище правових норм господарсько-правова відповідальність виникає в разі доведеності збитків, протиправності дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та виною.

Господарський суд виходить з того, що:

- Факт порушення ТОВ "Р.Е.Й.В." своїх зобов'язань за укладеною між сторонами лізинговою угодою підтверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2011 року у справі №12/67/5022-993/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2012р.; Постановою Верховного суду України від 18.12.2012р. та Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. у справі № 6/104/5022-1679/2011; вимогами позивача про повернення транспортного засобу та про відшкодування збитків;

- У випадку своєчасного повернення відповідачем предмету лізингу - транспортного засобу автомобіля BMW X6, д/н АА8332ІЕ позивач мав би можливість реально одержати доходи від користування лізингоодержувачем предмету лізингу. Матеріалами справи підтверджено, що розмір збитків становить три лізингових платежі /місячний платіж становить 34340,23 грн./, тобто у період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р. транспортний засіб неправомірно перебував у користуванні ТОВ "Р.Е.Й.В" та відповідно за даний період відповідачем не сплачувались жодні кошти за користування транспортним засобом;

- За загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах тощо. Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами лізингової угоди, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення. При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 Цивільного кодексу України) покладається на позивача. Водночас, ст.614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у заподіяних позивачеві збитках. Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і виниклими збитками. При цьому, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Обов'язок доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання покладається на боржника.

Господарський суд вважає беззаперечним факт наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненою позивачу матеріальною шкодою, оскільки саме в результаті неправомірних дій відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" в період з 18.03.2011р. по 25.06.2011р. не мало можливості передати право володіння чи користування предметом лізингу - транспортним засобом автомобілем BMW X6, д/н АА8332ІЕ фізичній або юридичній особі /лізингоодержувачу/ відповідно до договору лізингу.

На запитання господарського суду представник позивача в судовому засіданні пояснив, що договори, пропозиції на укладення договору лізингу з іншими суб'єктами підприємницької діяльності на спірний предмет лізингу не надсилались, оскільки без наявності самого предмету лізингу, тобто транспортного засобу, відсутні правові підстави для вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто, в судовому засіданні позивачем доведено, власне, втрату вигоди від неможливості укладання відповідних угод саме внаслідок протиправних дій відповідача по поверненню предмету лізингу (неповерненню після розірвання лізингової угоди);

- Протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." полягає в порушенні ним умов лізингової угоди № FL-0484-08-LV від 08.12.2008р. та додаткових угод до неї, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили /наявними в матеріалах справи/; в несвоєчасному поверненні транспортного засобу на вимогу позивача.

Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України відповідач, зобов'язаний довести суду вчинення ним дій, направлених на вжиття заходів щодо запобігання збиткам.

В процесі розгляду спору відповідачем жодним чином не доведено та не надано жодного документа в підтвердженні відсутності своєї вини та не додано доказів вжиття заходів щодо запобігання збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховного суду України від 18.12.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011 постанову Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011 /якою залишено без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011 про стягнення з ТОВ "Р.Е.Й.В." на користь ТОВ "Перша лізингова компанія" - 206041,38 грн. неустойки, нарахованої з часу отримання повідомлення про припинення договору фінансового лізингу по день повернення лізингового транспортного засобу/ - скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 08.08.2012 року, Верховний Суд України зазначив, що наслідки розірвання договору лізингу визначено статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема пунктами 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору; господарські суди, не врахувавши особливостей щодо наслідків припинення договору фінансового лізингу, встановлених цим Законом, дійшли необґрунтованого і незаконного висновку про застосування до спірних правовідносин статті 785 ЦК України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмета найму.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (частина перша статті 11128 ГПК України).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." задоволено; рішення господарського суду Тернопільської області від 16.02.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2012року у справі № 6/104/5022-1679/2011 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вказаних вище правових норм господарсько-правова відповідальність виникає в разі доведеності збитків, протиправності дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та виною.

Отже, дослідивши усі обставини справи у їх сукупності; всі докази, подані сторонами в підтвердження та спростування позовних вимог, господарський суд виходить з того, що позивачем доведено, як того вимагають визначені вище процесуальні норми, склад цивільного правопорушення як підстави для настання відповідальності та відшкодування збитків відповідачем, а також їх розмір - 103 020,69 грн., який підтверджено матеріалами справи, а відтак господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Р.Е.Й.В", вул.Текстильна,40-А, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 24635111 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія", вул. Гвардійська,80, м. Київ, 03118 (поштова адреса: 04080, м.Київ, вул. Фрунзе,69), ідентифікаційний код 30436756 - 103 020 грн. 69 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих несвоєчасним поверненням предмету лізингу та 2 060 грн. 41 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 23.05.2013р.) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук